На Різдво до Відня: 7 ярмарків, які варто побачити і як це зробити

За часів Франка комфортний поїзд зі Львова до Відня міг домчати за 12 годин. Наші прабабці не раз вбирали криноліни і пускалися в різдвяні вакації до імперської столиці. Тепер усе складніше – візи, кордони і колії різних калібрів… Зате не потрібно вести з собою 8 пачок із капелюшками і 3 костюми на вихід. Достатньо зручного наплічника і черевиків, котрі не промокають. Бо дощ у Відні на Різдво застанеш частіше, ніж сніг. Але нехай це не лякає. Атмосферу свят з відтінком "бель епок" Відень гарантує за будь-якої погоди.

Віденський хрест

Відень влаштований не просто, а дуже просто. Уявіть собі велике коло. Може, трохи нерівне, та все ж… Це Ринг. Більшість архітектурних, скульптурних, культурних цяцьок знаходиться всередині Рингу або по його периметру. У центральне коло вписано умовний хрест, який формують вулиці Кертнер, Грабен, Ротентурн. Найдорожчі магазини – різні там "Сваровскі" та "Мішель Негріни" саме тут. Наймасованіша ілюмінація також. Гігантські люстри, мерехтливі торбинки, пурпурові кулі й цісарські корони шугають над головами, мов маленькі цепеліни. Натовпи роззяв на цьому променаді циркулюють у нон-стоп-режимі.
 
Встояти перед колективним інстинктом неможливо. Та й не варто. Просто постарайтеся поміж вітринами і стразами розгледіти щось іще. Наприклад, церкву Петерскірхе, яка ніби трохи відступила вглибину, подалі від разючих неонів Грабена. У неї запаморочливий купол – що зовні, що всередині. Заходите, задираєте голову і відчуваєте, як вас затягує в безкінечну небесну лійку. А якщо збочити на два кроки з Ротентурн, то біля пам’ятника Ґутенберґу можна виявите цілий притулок для підтоптаних плюшевих ведмедиків.
   
Але найправильніше у цю передсвяткову пору гуляти по Відню від ярмарку до ярмарку. Щоб накидати попередній маршрут, можна скористатися надзвичайно прикладним міським сайтом: www.wien.info/en.

А ось тут пряме посилання на кілька віденських мап (зокрема, основних атракцій і метрополітену): ontheworldmap.com/austria/city/vienna. Взагалі сам сайт цінний тим, що консолідує мапи з усіх куточків світу – може згодитися й для наступних мендрівок.

Ну, і до топографічної інформації додаю нижче короткий екскурс по віденських ярмарках, складений винятково на основі власного досвіду.

Ярмарки

У Відні мешкає приблизно 2 мільйони людей. Далеко не всі вони християни, але майже всі – потенційні покупці. Тому з кінця листопада місто накриває стихія різдвяних ярмарків. Їх значно більше, ніж 7. Приблизно з десяток має муніципальне значення, а є ще купа локальних - на кожній більш-менш пристосованій площі. Нема сенсу відвідувати всі. Побережіть час і ноги.

Перший побачений ярмарок заворожує: хочеться все спробувати і все купити. Другим – насолоджуєшся естетично: які витинанки, які кренделики, які ангелики! – і нічого made in China. Усе вироби місцевих майстрів. На третьому ж усе частіше ловиш себе на думці: пора з цим ділом припиняти, бо ярмарки висмоктують з гаманця гроші непомітно, але непоправно. Зустрічається багато милих штучок, які можна придбати й за кілька євро (начебто небагато), але якщо приплюсувати усі придарунки собі, дітям, друзям, цьоці/бабці, знову собі – влітаєш в копієчку.
 
Крім того, Різдвяні ярмарки – це розгул не тільки хенд-мейду, але й стріт-фуду. І це добре. Бо більшість із них закривається лише на півдоби 24 грудня (Святвечір), а вже наступного дня відкривається знову. Для туристів це один з небагатьох способів не залишитися голодним посеред святкового міста. Бо супермаркети, а також більшість ресторанів і кав’ярень відпочивають до 26-27 грудня включно. Інший спосіб – податися до китайців/корейців/в’єтнамців. Ці годують завжди і не дорого. Нас, наприклад, виручав ресторанчик Wok & More на Карлсплатц.

Ще важче залишатися на ярмарку спраглим і тверезим, бо найпопулярніший товар - це глінтвейн, чий запах вдирається в ніздрі з усіх-усюд. Гаряче вино наливають у спеціальні горнятка-червички (у кожного ярмарку – свій дизайн). Хочеш – повертаєш потім горня продавцеві, а він віддає тобі 2,5 євро, хочеш – забираєш із собою і маєш оригінальний сувенір.

Біля Ратуші

З віденських Різдвяних ярмарків мені найбільше імпонують два – той, що біля міської Ратуші, й той, що біля палацу Шенбрунн.

Перший – найбільший у місті. Пишуть, що налічує до 150 яток. Не рахував, але на то виглядає. Торік навіть зустріли тут крам з України – виставлялася тернопільська майстерня етноіграшок "Коза-Дереза". Ярмарок займає велику площу, де є багато дерев, які дотепно задіяні в декорі й ілюмінації. До того ж усе відбувається на тлі імпозантної споруди самої Ратуші (як на мене, одна з найгарніших ратушних будівель у Європі, до Топ-10 точно потрапляє). До речі, щопонеділка, середи і п’ятниці о 13.00. туристів водять всередину на безкоштовні екскурсії.
 
Ратушний ярмарок, мабуть, найживіший у місті – тут постійно якась руханка: то колядки, то майстер-класи, то фольк-музики, то дефіле Різдвяного Ангела. Хоч я б його назвав радше міс Різдво. Річ у тому, що за австрійською традицією цей ангел на ймення Крісткінд є красивою дівчиною у білих шатах. Щорічні вибори Крісткінд набувають в Австрії розмаху ледь не загальнонаціонального референдуму. До обов’язків Крісткінд належить брати участь у всіх адвентівських урочистостях, час від часу виходити в люди на ярмарку, бавитися з дітьми, підмигувати їхнім татусям.

Сайт ярмарку: www.christkindlmarkt.at
Сайт Ратуші: www.wien.gv.at

У Шенбрунні

Із центру кілька зупинок (від Опери, скажімо, 6) по зеленій гілці метро – і вас відкочує років на 100 назад. Шенбруннський ярмарок намагається максимально зберегти в собі дух епохи квітучої Австро-Угорщини. Тільки запах тушкованої капусти перед парадними сходами цісарської резиденції руйнує ілюзію. Торгових рядів тут помітно менше, ніж перед Ратушею. Але ви ж не тільки поярмаркувати прийшли, а й подивитися, як пани жили. Тому півдня вашого часу Шенбрунн забере однозначно. Навіть якщо ви бігцем проминете ятки, є ще величезний, як космодром Байконур, парк, і довжелезний, як ракетоносій, палацовий комплекс.

Найдешевший квиток до палацу коштує нині 13,30 євро, що дає змогу побачити 22 кімнати, в т. ч. бездонну дзеркальну велику галерею, контрастно аскетичний кабінет Франца Йосифа чи синій китайський салон, в якому останній імператор Австро-Угорщини Франц І зрікся престолу. У пропозиції є ще й дещо дорожчий гранд-тур на 40 кімнат, але чи воно того варте? У вас попереду ще садово-парковий марафон.

Вхід до парку безкоштовний. Троянди взимку не цвітуть, але античні скульптури не мерзнуть. Більшість відвідувачів доходить до екстра-бароккового фонтану з Нептуном та морськими кониками (де там - кониськами).
 
Найбільш витривалі спинаються на узгір’ячко, де стоїть павільйон "Глоріетт". Марія-Терезія обожнювала попивати тут ранкову каву, поглядаючи згори на милий Відень. Якщо після підйому ще маєте дриг і потяг до прекрасного, рекомендую від "Глоріетт" звернути перпендикулярно вправо (стоячи спиною до палацу). Перетнувши парк, ви потрапите в Хітцінг – таке собі "царське село" з фешенебельними віллами, де намагалася оселитися вся придворна знать (щось на кшталт Межигір’я, тільки естетика аристократична, а не скоробагатьківська). У Хітцінгу мешкала, наприклад, актриса Катаріна Шратт (хатка на Gloriettegasse, 9), яку цісар Франц Йосиф тривало й вірно кохав. Як стверджують, платонічно. Але в окрузі є багато значно стильніших вілл, ніж Катрина.

Сайт ярмарку біля Шенбрунна: www.weihnachtsmarkt.co.at
Власне сайт палацового комплексу: www.schoenbrunn.at/en

Довкола Стефансдому

Ярмарок біля головного собору Відня – Стефансдому доволі камерний і специфічний. Він оточує храм кільцем, а велика частина пропонованого товару – це безбожно органічні й безбожно дорогі продукти. У повітрі не менш органічно пахне кіньми. Бо поруч розташовується стоянка віденських фіакрів. За вартість годинної прогулянки можна доїхати з Відня до Львова. Але їхати нікуди не хочеться. Собор притягує до себе. Хоч і справляє дещо похмуре враження. Сірий термітник, перезрілий сталагміт, розтоплений віск. Це все він.
 
Усередині в напівтемряві – чудотворна Печська мадонна, яка допомогла віденцям витримати османську осаду, та безліч інших реліквій. Хоч наблизитися до деяких, зокрема, й до вівтарної частини, можна лише придбавши квиток. Але на Різдвяну месу для парафіян вхід вільний. Розклад відправ висить на брамі – краще визначитися заздалегідь, яку відвідати.

На вході два кремезні, але ввічливі бодіґарди попереджають усіх: Only for prayer - чемно киваємо і йдемо далі. За хвилин 20 до початку ще навіть можна застати місця для сидіння. Меса - велична. Орган, хор, Моцарт, ялинки і квіти, процесія кардиналів створюють колосально піднесену атмосферу. І бажано не псувати її клацанням фотоспалахів, як це вміють деякі несвідомі японці. Бо можна й парасолькою дістати по об’єктиву від котроїсь літньої віденської пані. Як на мене, заслужено. Люди на молитву прийшли, а не на селфі. Хто там сказав: "Париж вартий меси?". Наполягаю: Відень також.

Після Стефансдому можна відвідати й святкову відправу в українській церкві святої Варвари (Postgasse,8), поруч із погруддям Івана Франка. Тут усе набагато скромніше, але своє.

Для додаткового інфо:
Це сайт собору: www.stephanskirche.at 
А от на сайті тутешнього ярмарку корисної інформації - нуль.
Ну і, тут сторінка церкви св.Варвари: st-barbara-austria.org/uk

На площі Марії-Терезії

У Нью-Йорку були колись вежі-близнюки. Фішкою ж Відня є близнюки-музеї. Під цими масивними спорудами площа імператриці Марії-Терезії, здається, аж вгинається. В одній – зараз природничий музей, у другій – художній.

Площа - типова "дзеркалка", де лівий бік повторює правий. По центру ж височіє помпезний пам’ятник, який уособлює не тільки "королеву-мать", а й усю Австро-Угорську монархію. Але то грім-баба, я вам скажу, - що спереду, що ззаду. У своєму фундаментальному троні вона наче пропливає над галасливим ярмарком.

План і розклад ярмарку на сайті: www.weihnachtsdorf.at/en. Із 27 грудня передріздвяний ярмарок невимушено трансформується у передноворічний і продовжується до вечора 31-го.

Чим підкуповує плац Марії-Терезії, так тим, що тут перехід від матеріального до духовного миттєвий. Набридла передсвяткова гарячка – перебираєшся в музей, де лад і спокій, і фантастична добірка картин (справжній бенефіс Брейгеля-старшого, кілька полотен мого улюбленого Кранаха, гротесковий Арчимбольдо та ще кілька десятків геніїв до компанії). А на доважок - розкішна колекція єгипетських мумій та інших артефактів.

Тут – сайт самого музею і веб-розгортка усіх шедеврів:
www.khm.at,
gallerix.ru/album/KHM.

Картина – Кранах, Адам і Єва.
 

Одразу через дорогу від площі – осередок більш модерного мистецтва (MQ-квартал: www.mqw.at). Об’єднує кілька корпусів престижних виставкових залів – Леопольд-музеум, Кунстгалле, MUMOK. Останній особливо ефектний: як камінь Кааби чи наче гігантська чорна скриня необачно випала з неба.

Часто великі інсталяції в MQ виносять просто на вулицю. Нам, наприклад, трапилася композиція з фольги, опалого листя і людських черепів у скляному кубі. До більшості виставкових залів кварталу вхід для осіб віком до 19 років безкоштовний. Можливо, тому молодіжна тусівка на території MQ спати не лягає. До того ж тут ловиться Free Wi Fi з чудовим сигналом. А обабіч починається хресна дорога усіх віденських шопоголіків – Маріяхільферштрассе: магазинів – хмара, ціни досить притомні, особливо в період перед- і пост- різдвяних розпродажів.

На площі Ам Гоф

Цей ярмарок вважається найсмачнішим у Відні. Кулінарний цех тут представлений особливо потужно. Підкріпившись зранку на Ам Гоф шматком різдвяного штолена чи шоколадним кексом, значно веселіше вирушати у довгу прогулянку по місту. Головне – не захопитися ласощами і встигнути до 12.00. на сусідню площу Гоєрмаркт, де публіку традиційно збирає Анкер-годинник з рухомими фігурами. Щоправда, "дзиґар" чомусь трохи відстає (видно, що не швейцарський). Відповідно наша вистава спізнилася на хвилин 10-15, хоч мала би початися рівно опівдні.

Дійство триває всі 15 хвилин, за які без поспіху під мелодії "Майн лібе Августін" та інших шлягерів габсбургського хіт-параду пропливають фігури різних коронованих осіб. Замикає цю вінценосну процесію єдиний посполитий - композитор Йозеф Гайдн.
 
До речі, на сайті ярмарку на Ам Гоф висить з десяток рецептів приготування пуншу. Усе зрозуміло, навіть якщо не тямиш по-німецьки: www.weihnachtsmarkt-hof.at/?cat=23.

Біля Карлскірхе

Гримуча суміш різнопланових стилів, здавалося б, мала породити справжню почвару. Натомість Карлскірхе, де переплелися романські, сецесійні, орієнтальні, класицистичні мотиви, стала однією з найоригінальніших віденських церков. Щось на кшталт австрійського Тадж-Махалу.

По два боки основної споруди височіють гігантські колони, а навпроти фасаду улітку влаштовують штучне озерце. У комплексі вони й створюють цю алюзію з далекою Агрою. Взимку ж на місці озера - ковзанка або величезний майданчик для гри у сніжки… сіном.

Тутешній ярмарок теж має пунктик на органічній продукції. А ще він, мабуть, найбільш приязний до дітей. Організатори постійно вигадують забави для малечі, а на території можна зустріти різноманітну худібку – вівці, кози, лами, пацята…
 
Детальніше на сайті: www.artadvent.at/en.

У Грінцінгу

Якщо ж уже захотілося у справжнє село, то й воно є у Відні. Біля станції метро Schottentor (це майже центр) сідаєте на 38 трамвай і вирушаєте до району Ґрінцінґ, який знаменитий своїми веселими хойріґерами (винарнями).

Ще з цісарських часів місцеві мешканці отримали право продавати власноруч виготовлене вино без акцизів, але тільки доки воно молоде. Бізнес процвітає й дотепер. На схилах місцини в’ється виноград. У долині ллється рікою божоле, смажаться кльоцки і тужить/сміється циганська скрипка. Якщо помічаєте над одвірками рустикальних будиночків підвішені гілки сосни – це починаються хойріґери. Щоправда, узимку там життя з’являється ближче до сутінків. Удень – досить-таки безлюдно.

Різдвяного ярмарку у класичному розумінні тут теж немає – дерев’яну будку, прикрашену ялинкою, мабуть, не варто брати до уваги. Свято панує всередині кнайп. Нехитрі гірлянди у дворику, вата на підвіконнях, старенький підсвічник на столі, забута колядка з динаміка - без понтів, душевно, по-сімейному. А колекція коркотягів в одному із закладів і повен бутель корків доводить: випито тут немало.
 

Як дістатися

Якщо бюджетно, то добиратися до Відня доведеться на перекладних. Варіантів є три: через Польщу, Угорщину і Словаччину.

У листопаді-грудні 2016-го дуже симпатичні пропозиції має Polski Bus. З ними можна доїхати з Кракова до Відня та назад навіть за 5 євро в один бік.

Не більше заплатиш і за дорогу з Братислави, а перевізників тут взагалі цілий букет: www.postbus.at, www.flixbus.sk, www.eurolines.sk, www.slovaklines.sk. Проте всі тримають більш-менш одну ціну, від 5 євро починаючи.

Між Братиславою і Віднем відстань зовсім куца: переправився через Дунай – і вже на місці. Насправді, з півтора години все-таки доведеться їхати. Але й добиратися до словацької столиці з України відчутно далі, ніж до Кракова. Спочатку треба потрапити в Кошице, а потім уже використовувати місцевий транспорт. Трохи про нього тут.

З Будапешта до Відня мандрівка обійдеться найдорожче: від 10 євро в один бік – автобусом, від 13 євро – поїздом. Зате зацініть концептуальність. Дві імперські столиці – в одному різдвяному флаконі. Відень феєрить лоском, але й Будапешт не розчарує (про нього окремо – тут).

До того ж, якщо оберете подорож потягом, то на вас чекає маленький історичний сюрприз. Прибувши на центральний віденський вокзал, не спішіть шукати метро, а визирніть на поверхню. Одразу через дорогу від привокзальної площі спинається під гірку вулиця Кольшицкігассе. Скульптурна вставка на розі одного з поблизьких будинків чесно нагадує, хто запровадив у Відні традицію кавування. Шкода, що сама кав’ярня Юрія Кульчицького "Під синьою пляшкою" не збереглася. Але то вже 300 з гаком років минуло. Тішить, що не стерлася згадка про геройського козака-баристу.

Куди б іще податися - мої рекомендації:
Стокгольм
Монако
Єрусалим
Будапешт
Мальта
Попрад