Читати більше
Міфи про українську мову
Мене надихнуло написати, чи скоріше примусило написати цю статтю стереотипне твердження, що українська мова - це те ж саме, що і російська. Я не погоджуюсь з цим твердженням, адже подорожуючи Польщею чи Словаччиною не було ніяких проблем з розумінням одне одного, коли кожен спілкувався рідною мовою.
Але якщо б я заговорила в Росії українською, мене б не сприйняли, по-перше, з політичних міркувань, а, по-друге, вони б не зрозуміли таких слів як "незабаром", "нехай щастить", "вітаю", "пане" і ще багато інших. Це ж підтвердив мій колега з Польщі: якщо він розмовляє польською в Україні - його розуміють, в Росії - ні. І тут постає питання, чи дійсно мови є дуже подібними, чи нам це нав'язують.
А далі, щоб обгрунтувати свою думку - трохи теорії.
Украї́нська мо́ва — національна мова українців. Належить до слов'янської групи індоєвропейської мовної сім'ї. Число мовців — близько 45 млн, більшість яких живе в Україні. Є державною мовою в Україні, офіційною мовою Придністров'я. Українською мовою у світі послуговуються від 41 до 45 млн осіб, вона є другою чи третьою слов'янською мовою за кількістю мовців (після російської та, можливо, польської) та входить до третього десятка найпоширеніших мов світу.
Сучасні дослідження, однак, показують, що українська мова у фонетиці та граматиці має більше спільних рис з верхньолужицькою та білоруською мовами (29 спільних рис), нижньолужицькою мовою (27 спільних рис), чеською та словацькою мовами (23 спільні риси), польською мовою (22 спільні риси), хорватською та болгарською мовами (21 спільна риса), сербською та македонською мовами (20 спільних рис), вимерлою полабською мовою (19 спільних рис), словенською мовою (18 спільних рис), ніж з російською (11 спільних рис). Отже, на підставі цих даних деякі вчені ставлять під сумнів об'єднання української, російської та білоруської мов в одну підгрупу східнослов'янських мов.
Слов'янські мови — група споріднених мов індоєвропейської мовної родини, що розвинулися з діалектів праслов'янської мови. Загальна кількість носіїв становить понад 287 млн. чоловік. Виокремлення слов'янських діалектів з єдиної прамови відносять до середини 1 тис. н.е. (період формування ранніх слов'янських феодальних держав у Європі). У період свого розпаду праслов'янська мова складалася з континууму діалектів; сучасні слов'янські мови утворилися внаслідок об'єднання певних діалектів навколо політичних і культурних центрів.
Більша частина майбутніх слов'янських земель в III–IX ст. входила частково до складу земель Римської імперії, що зараз є територією сучасної України, Білорусі і Польщі, а в подальшому переселялися на Південь і Захід і кладалася з різних племен степу — скіфів, сарматів, болгар, гунів, обрів та ін.
Специфічні мовні риси української мови трапляються вже в пам'ятках 11—12 ст., що походять з Південної Русі. Вони систематично виявляються і в пам'ятках з цих територій пізніших часів (14—15 ст.).
Український народ сформувався в Київській Русі, передусім на основі населення Київського, Чернігівського, Переяславського, Галицького і Волинського князівств. Консолідації українського народу, становленню його мови перешкоджала та обставина, що після монгольської навали в 13 ст. його землі входили до складу різних держав. Так, Чернігово-Сіверщина, Поділля і Київщина з Переяславщиною, а також більша частина Волині належали до Великого князівства Литовського з офіційною "руською", тобто староукраїнською мовою; Північна Буковина стала частиною Молдовського князівства — тут теж тривалий час усі державні справи вели "руською" мовою; частину Західної Волині та Галичину захопила Польща, а Закарпаття — Угорщина. Особливо велике значення для консолідації українського народу та його мови, розвитку його самосвідомості та державності мав Київ. Є безліч доказів і рукописів, що доводять, що українська мова і державність виникла раніше, ніж російська, і також російська мова є похідною від староруської і ординської мов, тому вона найбільш відмінна від інших слов'янських мов.
Коли розібралися з давньою історією, пропоную перейти до більш сучасної історії, а саме до пояснення причини феномену "рускоговорящій українєц". Протягом 400-т років українська мова пережила безліч заборон, як за часів царської Росії, так і за Радянського союзу.
Людей розстрілювали, висилали до Сибіру, катували чи садили до в'язниць. Масове винищення населення під час Голодомору за офіційними даними призвело до 10 мільйонів смертей, хоч неофіційно жертвами радянського терору за весь час стали 50 мільйонів українців. Адже населення України до приходу більшовиків було 85 мільйонів до 1930-х років, а у 1940-х вже 35 мільйонів.
Після спустошених сіл за часів голодомору сюди заселили переселенців з Росії, тому ми і маємо таку ситуацію на Сході країни. А ще 100 років тому - етнічний склад населення був повністю протилежним.
Але репресіями і заборонами це не завершилось. Велась також політика "русифікації" української мови, тобто її уподібнення до Російської. Тобто те, що ми зараз маємо за мову є суржиком, а не первісною мовою наших предків.
І на завершення хочу звернутись до свідомих українців. Не допустіть того, щоб наша солов'їна мова вимерла. Не залежно від того, чи в україномовному ви середовищі, чи в російськомовному - намагайтеся розмовляти українською. Спочатку важко перелаштуватися, лізе суржик, деякі слова звучать незграбно або трапляються помилки, типу "останівка". Але це краще, ніж продовжувати розмовляти мовою агресора, що вбиває нас вже 400 років. Коли ви розмовляєте російською, ви автоматично приймаєте і погоджуєьеся з голодомором, із заборонами українською мови, з репресіями проти інтелігенції.
І завершу словами видатної українською поетеси і письменніці, державного діяча Ліни Костенко:
Публікації до теми:
Українська мова за 400 років пережила 134 заборони!
Які форми слів рідні, українські, а які нав'язані радянською владою?
Як природно й правильно вимовляти українською?
Умови використання матеріалів сайту
Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку
Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com
Читати більше
Читати більше
Читати більше
З Вашого обсяжного допису зрозуміло: Ви не мовознавець, але публіцист. На жаль, протягом останньої чверті століття здоровий глузд втрачають не лише росіяни, але українці теж. Замість наукових досліджень і теорій про причини схожості й відмінності західнослов'янських і східнослов'янських мов - політика й пропаганда.
Ви пишете: "подорожуючи Польщею чи Словаччиною не було ніяких проблем з розумінням одне одного, коли кожен спілкувався рідною мовою"... Так чому українська мова іноді здається ближчою до західнослов'янських мов? Питання геть непросте. По-перше, звичайно, спільним праслов'янським походженням. По-друге, приналежністю до центральноєвропейського мовного союзу. По-третє, тривалим перебуванням українських земель у складі Речі Посполитої. По-четверте, елементарним засміченням української мови полонізмами під приводом боротьби з "русизмами", що спостерігають останнім часом (див. у нашій Вікіпедії, статті "Полонізм" і "Росіянізм"). А Ви пишете: "Велась також політика "русифікації" української мови, тобто її уподібнення до Російської. Тобто те, що ми зараз маємо за мову є суржиком, а не первісною мовою наших предків". Здалася кремлівським мудрецам наша українська мова! Вони її вважали прадатною лише для анекдотів. Занапастили українську не москалі, а ми ж, українці. Російська мова була мовою панівного класу, символом престижу (аналогічно польській за часів Речі Посполитої чи англійській у сучасних Україні та Росії), тому всі прагнули наслідувати московське мовлення, а українську презирали як "селюцьку". Теж саме відбувалося й у самій Росії з місцевими діалектами - теж презирство до них ростучого покоління, що спричинило їхнє вимирання. Щодо суржику: мовлення з елементами обох мов було будь-як неминучим, оскільки росіяни й українці завжди перебували в тісних мовних контактах. Багато які "русизми" на перевірку часто виявляються питомо українськими словами давньоруського походження, а "питомо українські" - полонізмами.
Маленьке питання до Вас, Вікторіє: де Ви взяли цю таблицю відмінностей українського від російського (зі прапорами). Я думаю, після таких "відкриттів" і тверджень на зразок "Є безліч доказів і рукописів, що доводять, що українська мова і державність виникла раніше, ніж російська, і також російська мова є похідною від староруської і ординської мов, тому вона найбільш відмінна від інших слов'янських мов" для анексії Криму Росією не потрібні ніякі "зелені чоловічки". Пів-України до москалів з радістю втече.
Пані Вовканець, може таки не варто носити весь бруд політичної публіцистики до храму науки і не використовувати життєдайне джерело для миття пропагандистської машини?
До побачення. Пишіть.
З повагою, В. В. Галушко
хотя бы прочитали книги про мовознавство
начинать нужно с такой
«Вступ до порівняльно-історичного
вивчення слов’янських мов», за редакцією О. С. Мельничука
К. АН УРСР, Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні Академії наук УРСР,
Селищева, можно еще. Булаховского.
можете обратиться.
Давайте порівняємо українську та англійську мову. Інтернет - internet, браузер - browser, фейсбук - facebook, твіттер - twitter. Співпадіння 100%!!! Висновок: українці це нащадки англійських аристократів, яких русифікували підступні москалі. Доведено британськими вченими :)
особенно улыбнуло "2. подорожуючи різними слов'янськими країнами на власному досвіді переконалася що словак і поляк краще мене зрозуміє, ніж москаль ..."
2. подорожуючи різними слов'янськими країнами на власному досвіді переконалася що словак і поляк краще мене зрозуміє, ніж москаль - суто спостереження і реальна комунікація. Слова ранок, кава, квітка, дякую, червоний є подіюними у всіх цих мовах, а в Російські це - утро, кофе, цветок, спасибо, красний відповідно.
2. Джерелом статті була здебільшого Вікіпедія з посиланням на Джерела: екциклопедії,довідники, і т.д. Якщо є бажання спростувати написане - можете перечитати історичні джерела незалежні від Росії, тобто наукові праці західних мовознавців. Рекомендую переглянути лекцію, що наводить безліч доказів: https://www.youtube.com/watch?v=4Bqdvm4AYAw
3. На рахунок Придністров'я воно було в складі України і використовувалось як щит проти Румунії. В селах там досі розмовляють українською, русифіковані лише міста.
откуда взята табличка по сравнениях гербов, флагов и т.д.
бездумное копирование чужих глупостей порождает неверие к автору.
итак.
1. В Киевской Руси вообще не было герба. Были княжеские знаки. много княжеств, много знаков.
2. В Киевской Руси 12 века не было прапорів, тем более в сине-желтых тонах в современном понятии. Это бред полнейший. Было что-то типа бунчуков.
3. Владимир Великий не чеканил гривни, а чеканил сребренники. (так и написано на монете, се Владимир на столе, а се сребро его). Гривни в Новгороде были.(гривни, рубли, куны.....) и имели совсем другую форму.
4. Орнаменты - попроще были - черный и красный цвета, не более.все остальное пошло из Византии.
5.Герба Золотой Орды- не сохранилось, есть двухглавый орел на монетах двух князей, не более. в те времена гербы на монетах не чеканились нигде.
6. Двухглавый орел, как герб- имеет более древние корни, это и Хазария, и Черниговское княжество, потом Тверское и Московское, ВИзантия и т.д. Турки- сельджуки....
7.Орнаменты в Золотой орде имели совсем другое цветовое решение (Голубой Онон) и форму.
сплошная брехня, мягко сказанная.
проверяйте, хоть, что пишете, а то бред читать стыдно