"Чому я не втомлююся жити": огляд книги Ярослава Мельника

Стільки вітаїзму у назві, стільки неврозу на сторінках...
Хто такий автор, та де межа його реальності і з'ява вигадки? 
Чи вартують маси читати геніальних письменників, якщо перші не втямлять глибини, анулюючи культурну вартість, у той час, коли останні того не пробачать?
Може, ми теж чиєсь недописане творіння?
Чи думали ви коли-небудь про те, що б було, якби людство отримало змогу жити довше, ніж показує статистика? Скажімо, років 500. Адже було б так зручно: кому ж хочеться втрачати те, що любиш, те, що здобував роками важкої праці (?).

А як вам перспектива отримувати нові тіла, залишаючи власні як біоматеріал? 
Де ж закінчується гуманність і починається людина? 
Мельник ставить запитання, але й наштовхує на відповіді, кидає виклик свідомості. Його міркування не залишають присмаку недоговореного.
"Чому я не втомлююсь жити" - книга про смуток і стому, про виборювання життя у самого себе. Про людину розумну, яка своїми діями здатна ламати вщент або творити немислиме. Тому Ярослав Мельник однозначно став одним із улюблених письменників, увійшов у когорту особливих, які, власне, формують мій читацький світогляд. 

[adSlot9]