Чому для українців важлива буква "Ї"

Так написано в Українській Радянській Енциклопедії. Заперечувати цю доктрину було безнадійно, тебе могли звільнити з роботи. Українська мова стрімко втрачала розуміння винятковості та унікальності літери "ї", яка міститься лише в цій абетці.

Якщо уважно розглядати пам’ятки української літератури, то побачимо існування знаку "и" та надрядкові позначення над ним (різні цяточки, риски, дужечки). Вже в "Ізборнику Святослава" (1073 року) маємо справу із графічним закріпленням звуку [йі].

У першій пол. ХІХ ст. спостерігаємо велику кількість способів написання звуку [йі] – и, іи, ять, й. Українські друкарні не мали можливості друкувати цю літеру, тому використовували усі можливі літери абеток різних мов, які мають у собі за основу "и" та будь-який надрядковий знак. Зображувалась літера "ї" і з допомогою літер "і" та "и".

​
  Наприклад, у кулішівці на місці "ї" писали "и". Це видно у творчості Панаса Мирного, Лесі Українки та ін. Емський указ не сприяв відлиттю друкарської літери "ї".

Лише у ХХ ст., після проведення декількох мовних реформ, українська абетка отримала єдино затверджений варіант графічного позначення звуку [йі].
  Нині ця літера є символом унікальності української мови.

Джерело: СловОпис