Тіло не бреше. Причини, профілактика та лікування психосоматичних розладів

Контролювати всі події нашого життя  та емоції, що виникають у зв’язку з ними – неможливо. Проте можна і потрібно їх помічати. Важливо дозволити радості та гніву, суму та здивуванню, огиді та страху, цікавості та іншим емоціям бути. Проявити їх, зрозуміти причину, направити в активність. Адже непрожиті емоції переносяться в ті чи інші захворювання.

Психолог-психосоматолог Оксана Бамбура відповідає на запитання про взаємозв’язок психоемоційного стану з фізичним здоров’ям та самопочуттям. Спілкуємось про екологічне проживання емоцій. Про блоки з дитинства та лікування психосоматичних хвороб. Обговорюємо особливості психосоматичних проявів у дорослих та дітей, а також поради щодо профілактики порушень психологічної рівноваги та відповідних хвороб.

Освіта: Міжрегіональна Академія управління персоналом, 2008 – 2013 р.р. Диплом магістра психології. Спеціалізація – медичний психолог. Сертифікат – гештальт консультант. "Школа психологічної практики" Анни Дердюк, 2018 – 2019р.р.

Досвід: ДУ Національний науковий центр радіаційної медицини АМНУ. Відділення онкології та паліативної медицини. м Київ. Практика на базі психіатричної лікарні №1. м Київ. Індивідуальне консультування з 2013р. по теперішній час.

Практикуючий психолог в сферах:

• Психосоматика, причинно-наслідкові зв'язки.
• Усі стадії деструктивного емоційного стану, допомога пацієнту та його родичам, близьким під час виявлення та в подальшому лікуванні хвороби. (Онкологія).
• Втрата близької людини, робота з горем.
• Емоційне вигоряння.
• Група неврозів: панічні атаки, неврастенії, фобії.
• Міжособистісні стосунки, пари, батьки – дорослі діти.
• Кризи сімейних відносин.
• Розлучення.

Тіло та психіка пов’язані як нерозривні елементи однієї системи. Певні відчуття в тілі, фізіологічні симптоми викликають відповідну реакцію психіки, а емоції і думки зумовлюють деякі відчуття в тілі. Чи можливо контролювати свої переживання, щоб покращити самопочуття і здоров’я?

Емоції – це перша миттєва реакція нашої психіки на ті чи інші події в нашому житті. Тому контролювати їх неможливо. Оскільки  події, з якими ми стикаємось упродовж всього нашого життя, нереально передбачити чи контролювати!  Важливе в іншому. Потрібно розуміти свої емоції та вміти їх ідентифікувати:

Тобто потрібно все-таки помічати і проживати емоцій, а не стримувати і контролювати, як ми звикли?

Не свідомий контроль чи регулювання, а повне розуміння себе своїх емоцій та вміння їх проживати неодмінно призведе Вас до чудового самопочуття в цілому!  

Як я говорила, звичайно усвідомлення та прожиття своїх емоцій призведе до загального покращення здоров’я. Так, Ви в першому питанні гарно зауважили, що наше тіло та психіка є однією цілою фізично-емоційною системою.
 

Нам з дитинства забороняли проявляти емоції, і ці заборони "тягнуться" за нами і в дорослому житті?

Так, всі ми були дітьми. Всі наші афективні блоки з дитинства і патологічні, і захисні. На цьому стоїть наше психічне здоров’я.

Якщо звернути увагу на патологічні афективні блоки, помітити, які саме переживання і реакції ми собі забороняємо, і це нам шкодить, це допоможе перебудувати звичну поведінку на більш сприятливу для психоемоційного благополуччя і здоров'я?

Самостійно звернути на це увагу та виправити майже неможливо. Тому що ми в принципі не бачимо і не можемо побачити своїх деструктивних реакцій. Бо вони являються для нас нормою, ми просто не знаємо, як може бути інакше.

Потрібен погляд зі сторони, це зазвичай виявляється на психологічних консультаціях. Коли клієнт розуміє, що в його житті щось йде не так: стосунки з батьками, в парі, з дітьми чи колегами приносять суцільний клопіт, дискомфорт та біль. Тоді, коли приходить розуміння,  що потрібно з цим щось вирішувати. Клієнт готовий йти до психолога.

Це свого роду йде психологічний розвиток, який закладений нам еволюційно. Розумієте? Така потреба психіки розвиватися та досягати психоемоційного комфорту. В цьому сенсі всім нам і прийшли на допомогу психологи/психотерапевти.
 

А як щодо самозаборон вже в дорослому житті? До прикладу, ми не дозволяємо собі на роботі розсердитися на начальника - можуть бути побоювання, що це призведе до звільнення...

З дорослими легше. Ви звертали увагу, якщо поскаржитись колезі на нестерпного начальника і колега Вас підтримає, то стає краще в емоційному плані? Це відбувся певний екологічний вихід негативних емоцій.

Буває, що самі собі даємо установку "треба бути стриманим, не показувати емоції"

А ось це якраз щось з дитинства! Це не просто вислів, а цілий афективний блок. Важко сказати який, де, коли, до чого він… Це вже індивідуальна праця на консультації.

Як з цим бути? Шукати собі психолога та працювати індивідуально.

Тіло – не бреше?

Ні.

До психосоматичних захворювань не належать травми та інфекційні захворювання оскільки вони трапляються з нами не залежно від нашого емоційного стану.

В психології є такий напрямок – тілесно-орієнтована психотерапія, що націлена на вивчення тіла, усвідомлення клієнтом тілесних відчуттів, на дослідження того, які потреби, бажання і відчуття проявляються в різних тілесних станах, і на навчання реалістичним способам розв'язання проблем в цій області.

Це підходить людям, яким дуже тяжко зрозуміти і вирішувати проблему в тілі та пов’язати зі своїм емоційним станом.

За певними симптомами, відчуттями в тілі, чи навіть хворобами, які вражають певні органи і системи можливо зрозуміти, що з  нами відбувається на підсвідомому чи несвідомому рівні, що такого, що ми в собі просто так помітити не можемо?

Так, Ви вірно зауважили. З цим і працює психосоматика, клінічні психологи/психотерапевти. З цим працюю я.

В результаті чого виникає біль, дисфункції тіла, хвороби психосоматичного походження? Це завжди говорить про те, що ми ігноруємо власні емоції, чи з чим це пов’язано?

Можна і так сказати. Навіть вже зараз міжнародна класифікація хвороб

МКХ 11 ввела до складу захворювань багато психоемоційних станів, таким чином підтверджуючи психічні та фізичні захворювання  витікають одне з іншого.

Коли виникають  проблеми зі здоров’ям – ми звертаємось в лікарню, шукаємо фізіологічні причини, знімаємо симптоми медикаментозно чи спеціальними процедурами… І не завжди вдається знайти причину нездужання, іноді ліки не допомагають, іноді різні лікарі ставлять різні діагнози. Чи схожа така ситуація на те, що причина – психологічна?

Психологія та медицина в цьому питанні тісно пов’язані.

Психосоматика – це (від др.грец. психо – душа, сома – тіло) тандем душі та тіла.

Тому при наявності психосоматичних захворювань перш за все потрібно йти до лікарів. Тому що дуже тяжко працювати, або навіть не можливо, як психолог, якщо в хворого є симптоми хвороби, такі як біль, підвищена температура, підвищений артеріальний тиск та інші життєво важливі дисфункції організму. В такому стані людині необхідні лікарі.

На мій превеликий подив вже є лікарі, які самі, після зняття симптомів та постановки психосоматичного діагнозу, перенаправляють до психолога/психотерапевта. Тому раджу шукати таких лікарів, які «вірять» в психологію. Вони є, і це чудово! В такому випадку Ви в надійних руках.

Як розпізнати психосоматичний розлад? І що з ним робити?

Цікаве і водночас непросте питання. Самостійно?

Самостійно майже не можливо. Тому що, якщо психосоматичне захворювання  вже є, то саме ви потихеньку прийшли до цього. Можна вважати, ви несвідомо або підсвідомо вже розвинули це захворювання. Тут потрібно розуміти, що Вам потрібна допомога спеціалістів.

Наприклад, на фоні довготривалого тривожного стану людина потихеньку себе  «з’їдає» – як наслідок і може виникнути захворювання шлунково-кишкового тракту, тому Вам потрібна допомога не тільки лікаря гастроентеролога, а й психотерапевта.  Розумієте?

Про що можуть свідчити хронічні хвороби з точки зору психосоматики?

Хронічні захворювання свідчать, що ми, дорослі люди, закрили очі та ігноруємо важливі сфери свого життя. Затягуємо все. Зволікаємо. Терпимо. Зловживаємо. Та багато іншого.

Діти більш схильні до розвитку психосоматичних проблем? Часто відбувається так, що, наприклад, дитина не хоче йти в школу або садок, і в неї починаються проблеми з самопочуттям. Заболить голова або живіт. До того ж це не симуляція, тобто дитина не просто прикидається хворою заради вигоди – буває, що в такій ситуації порушується травлення чи підвищується температура. Тобто з’являються реальні фізіологічні симптоми чи синдроми. Що особливого в дитячій психосоматиці?

Я б сказала, діти – це окремі люди))). На прикладі дітей нам гарно видно, як людина (дитина) чудово маніпулює своїм фізичним станом з допомогою психіки. Розумієте? В основному діти, щоб мати якусь вигоду для себе маніпулюють несвідомо своїм фізичним станом. Якщо їх потреби задовольняються, то всі проблеми з самопочуттям чудовим чином зникають! Тобто, не приносячи ніякої шкоди для їхнього здоров’я загалом.

Особливе в дитячій психосоматиці те, що вони ще не дуже обізнані, та краще нас дорослих і розумних вміють управляти своїм фізичним станом на підсвідомості або навіть свідомості. Вона в них не завантажена знаннями.))

Що Ви порекомендуєте робити для того, щоб бути здоровим, добре почуватись та не страждати від психосоматичних проблем?

Насамперед потрібно вчитися себе відчувати, чути. Тільки ви знаєте що саме для вас добре, а що – погано. Тільки ви самі по собі індивідуальні особистості.

Кожна людина має свою історію життя і вона неповторна, особиста!

Не слухайте чужих порад, вони допомогли особисто їм, а вам можуть ще й зашкодити.

Тільки відчуваючи себе, ви в змозі собі правильно допомогти.

Щоб я рекомендувала: духовно-тілесні практики, такі як йога, цигун, танці.

З спортом обережно, йти не на результат, а на задоволення від спорту.  

В такому випадку світ вам буде в радість.