Вело-мандрівка півднем України

У кожного з нас знайдеться хоча б кілька мрій, які довго плекаємо в собі, та в кінцевому результаті вони так і залишаються мріями. Про те, чому не варто відмовлятися від своїх задумів, хоч якими дивакуватими вони не виглядали в очах оточуючих, поділився, мандрівник на колесах — Марко Вуянко. Який посеред зими вирушив у подорож вздовж Чорноморського та Азовського узбережжя на велосипеді. 
 

Факти: подорож розпочалася у м. Вилкове, фініш — м. Маріуполь; за 28 днів подолано понад 2 000 км; найбільша відстань, яку було проїхано за один день протягом усієї подорожі — 115 км; найбільший відрізок, який подолано не відриваючи ніг від педалей склав 55 км; у дорозі витрачено близько 3 000 грн.

Я давно планував зробити щось подібне. Спочатку роздумував над тим, щоб пройти цей маршрут пішки, але зрозумів, що така форма мандрів забере занадто багато часу. Благородні гасла, наприклад: популяризація велосипедного спорту і здорового способу життя для мене є надто голослівними. Першочерговим було бажання перевірити власні сили та подивитися на Південну Україну — спокійну і справжню, а не як гамірне місце для літнього відпочинку.

Все почалося з того, що трохи підзаробив і придбав ровер, та інші необхідні для мандрівки речі. Далі головним було відкинути громадську думку і особисті переживання, та врешті-решт вирушити у подорож. Адже, якщо тобі вже цікава якась справа, то просто бери і роби її.
 

Коли їхав, то багато людей не розуміли для чого я це роблю, тому й ставилися з іронією до мандрівки. З поверненням їхня думка кардинально змінилася, і вже кожен другий казав, як класно, що я на це наважився.

Мама ж на початках відверто казала, що я дурний (сміється), а коли побачила, що я рішуче налаштований, то змирилася і стала підбадьорювати, допомагала з маршрутом, згадувала знайомих, у яких можна заночувати. 

Важливою була і міцна підтримка найближчих друзів, з якими час від часу зідзвонювався. Ще я завів сторінку Вконтакті — “Bicycle Trip by Mark V.” (http://vk.com/bicycle.trip), але так, як не мав доступу до інтернету, то в телефонному режимі розповідав другові проте, де я і що зі мною відбувається, а він вже публікував інформацію, за що я йому дуже вдячний.

На “Bicycle Trip by Mark V.” виклав перелік речей, які брав із собою. З самого початку сумка важила біля 35 кг (разом із продовольчими запасами). Але було кілька речей, які б я зараз точно не взяв: на зимовий варіант подорожі 100% залишив би вдома немат, спальник, каремат, і сокиру (якою, як я гадав, колотиму дрова для вогнища).

Як виявилося самому мандрувати, та ще й узимку дуже складно. Та, щоб усвідомити це до кінця, потрібно хоч раз спробувати зробити щось подібне. Перші тижні я прокидався із думкою покинути все і повернутись додому. Інша справа, якби в мене був напарник, з яким міг би порадитися, чи хоча перекинутися кількома словами. Або якби я подорожував влітку, то можна було б полежати на травичці, відпочити вдосталь і безтурботно поїхати далі. Дискомфорту додала купа речей, яку взяв із собою, груба куртка, і жахлива погода. 

Всю мандрівку вітер дув мені в лице, і це було найбільшою перешкодою для досягнення моєї мети. Вело-подорож не настільки романтична й весела, як здається на перший погляд. Одне, коли зупиняєшся в якомусь місті і блукаєш вуличками та оглядаєш архітектуру. Інше в дорозі, де все одноманітне: чергуються безкраї поля і села. Залишалося тільки крутити педалі, думати про своє, і подекуди слухати радіо “Ерa” — єдину хвилю, яку вдавалося зловити. 

В перший же день посеред дороги у мене на велосипеді розірвався ланцюг. Оскільки поблизу не було вело-магазину, то я витратив дві години на його ремонт самотужки. Не легким виявився і шлях по великій автомагістралі — коли проїжджало 3 фури підряд, складалося враження, що мене, через сильний потік повітря, затягує під колеса вантажівок.

Також допекла остання ніч подорожі, яку я провів на вокзалі. Навколо вешталися одні волоцюги, які тільки чекали поки ти заснеш, щоб щось поцупити. Добре, що хоч під час самої мандрівки зустрічав багато незнайомців, які поставилися до мене і мого задуму з розумінням. 

Знайшлося ще двоє людей, яких зацікавили мандри на велосипеді. Ми зустрілися, обговорили все, і вирішили їхати до Європи. Розробили маршрут, склали перелік речей, які б знадобилися в дорозі. Велоподорож триватиме два місяці та охопить вісім країн. Обирали такі міста, які б нам були найбільш цікавими з туристичного погляду. Звісно, в процесі маршрут трохи коригуватиметься, бо не знаємо досконало про стан доріг, та інших нюансів. Та мене чомусь найбільше тягне до Венеції, яку обов’язково маємо не пропустити на своєму шляху. З метою економії коштів користуватимемося сайтом https://www.couchsurfing.org (спільнота мандрівників ), і так знаходитимемо людей, в яких можна заночувати. Коли ж нас заскочить ніч поза межами населених пунктів, то ночуватимемо в наметі. Розраховуємо витратити в подорожі близько $800 на людину.

Поки ні. Вчинки, схожі на мій, роблять життя цікавішим, а саму людину витривалішою. Звісно, я міг би по-іншому витрати кошти, які використав на дорогу, та от питання в тому чи принесло це мене стільки вражень і досвіду, як моя витівка? Можливо, в майбутньому заведу блог, та поки вважаю, що я не зробив чогось такого особливого, про щоб можна було довго розписувати.
 

За перебігом подорожі слідкуйте на сторінці Вконтакті — “Europe Bycicle Trip” (http://vk.com/europebycicletrip). Хлопці будуть дуже вдячні за будь-які ідеї чи поради.