"Геніальний кадр можна зробити, навіть не виходячи з власної кімнати"

Талант, як відомо, не має вікових меж. Сьогодні UaModna спілкується з молодим фотографом і просто хорошою дівчиною Іриною Ткачівською, або просто - Ірис Барбарис :)

Чому - Ірис Барбарис?

Бо так ще зі школи. В класі дев’ятому придумала собі нікнейм Іриска, і так пішло-поїхало. А потім моя однокласниця додумала до Іриски ще Барбарис і підписала мене так в шкільному альбомі. В нас у всіх були такі цікаві імена :)
 

ЩЕ ФОТО

НАЗАД

НАЗАД

Якось ми відпочивали в Італії на морі і по дорозі додому щоразу проходили повз фотоательє. Мені тоді було 13. Пляжами часто ходили фотографи і пропонували зробити фотосесію. Я довго за ними спостерігала і, не знаю чому, але мені закралася думка: я хочу робити те саме. Чим воно мене привабило - поняття не маю. Але зараз переглядаю наші з мамою світлини, які робив той фотограф, і розумію, що я вже дійшла до певного рівня.

У 9 класі мала перший серед однокласників телефон з камерою і відчувала на собі обов’язок сумлінно ловити миті шкільного життя, чим активно й займалася. Потім на 16-ліття мене ощасливили першим цифровим фотоапаратом. І так воно пішло… спочатку фотографувала все, що бачила… На цю "хворобу" хворіють усі фотографи-початківці. А потім вже намагалася поєднувати форму зі змістом.

Більшість твоїх фото - це зловлені щирі чи зворушливі моменти :). Це своєрідний стиль/почерк?

Я ніколи не шукала своєрідного почерку, це просто те, що мене зачіпає.

Але тобі це добре вдається! Важко ловити отакі кадри?

Дякую. Кожен фотограф має своє око. Чи важко? Часто помітити легше, ніж зловити, бо не завжди маєш під руками свою "зброю" :). Інколи, навіть коли маєш, не встигаєш... Або не встигаєш з технічною стороною - тут все повинно працювати синхронно: очі, розум, пальці.

У тебе є дуже класний альбом з дітьми, видно, що тобі подобається їх фотографувати. Важко працювати з такими моделями?:)

З дітьми мені взагалі найлегше, бо вони справжні. І навіть якщо позують, то роблять це щиро. До них завжди легко знайти підхід, хоча я зазвичай намагаюся фотографувати так, щоб вони цього не помічали. Як на мене, саме ці миті є найціннішими - коли люди можуть бути собою.

Традиційне питання: з яким фотоапаратом працюєш?

Фотографую на Nikon D90.

Подорожувати любиш?

Подорожувати - це моя слабкість, якою користуюсь при першій же нагоді. Це, до речі, корисно не лише для збільшення кількості гігабайтів на комп’ютері, але і для знаходження себе. Певний час також проживала за кордоном. Інколи зміна середовища відкриває друге дихання. Хоча я вважаю, що геніальний кадр можна зробити, навіть не виходячи з власної кімнати.

Обожнюю спостерігати за небом і морем, бо вони щосекунди різні. Це надихає... Натхнення переважно не шукаю, воно частіше знаходить мене. Але часто змушує відчувати його гостру нестачу.

А а у чому знаходжу? У всьому! В людях, музиці, фільмах, картинах, емоціях, настроях, кольорах, формах, образах, тінях... Це наче мова - фотограф повинен бути дуже тонким психологом, просто головне вчасно помітити момент, підібрати влучні "слова" і не боятися власних ідей, висловлюватися фотографіями, відображати навколишнє крізь призму власних почуттів. Бо завжди може знайтися хтось, хто вас критикуватиме :). Головне – залишатися собою і зберігати внутрішній… ні, не спокій… свободу.

Чим ще займаєшся, окрім навчання і фотографії?

Пробую себе всюди. Танцюю свінг, займаюсь благодійністю, волонтерством. Останнім часом мене тягне до відео. До речі, на Євро 2012 була фото- та відео-волонтером від УЄФА.