Зодягнена у щастя: інтерв'ю з учителькою

​— Привіт, Зоряно. Розкажи, будь ласка, нашим читачам детальніше про свій шлях учителя: чому вчителька початкових класів, про те, звідки черпаєш професійне натхнення, про колектив. Щоби ти хотіла змінити у початковій освіті та чому?

— Привіт! У виборі моєї професії, мабуть, найважливішу роль таки відіграла моя перша вчителька Стефанія Михайлівна Крушельницька. Саме вона створила для нас таку атмосферу в класі, де всі почувалися, як одна сім’я, де не відчувалося різниці між сильними і слабшими учнями, біднішими і багатшими, це була казкова Країна Знань… І хоч зі своїми однокласниками з початкової школи я провчилася лише чотири роки (згодом я поступила на навчання до гімназії), ми все ж залишилися друзями і по сьогодні.
Можливо, комусь видавалось дивним, чому золота медалістка, випускниця гімназії, обрала для навчання такий «немодний» на той час факультет, адже більшість наших випускників обирали медичні заклади освіти, юридичні та економічні факультети, міжнародні відносини, проте я жодного дня не шкодувала про обраний шлях. Я, як і моя перша вчителька, хотіла створити для дітей таку ж казкову країну, допомогти зробити перші кроки у шкільне життя, навчити дітей вчитись і жити в сучасному світі.
Кажуть, важко працювати жінкам у жіночому колективі (усміхається), але тільки не в моєму випадку. Гімназія, в якій я працюю, наповнена прекрасними людьми, професіоналами своєї справи та щирими друзями. Я безмежно вдячна Богу за таких колег, які завжди готові допомогти, підтримати. Для мене дуже важливо, що мій колектив неабияк підтримує мене на моїй творчій стежині.
Звідки черпаю натхнення? Зі щирих та допитливих оченят! Що хотіла би змінити? Загалом концепція НУШ (Нова Українська Школа) мені імпонує, проте одним з основних пунктів я б додала невелику наповнюваність класів. Адже важко реалізовувати свої ідеї, плани та й приділяти належну кількість уваги кожному учню зокрема у класах, де навчається більше 15 дітей... В моєму класі їх аж 36...

– У ЛМО «Лелітки» твоєю тотемною квіткою є орхідея. Квітка має кілька флористичних значень, серед яких — прагнення до досконалості. Орхідея також уособлює гармонію й спокій, елегантність, розкіш, є символом весни, молодості та любові. Обираючи тотем, ти керувалася інтуїцією чи детально вивчала значення квітки? А, можливо, є власна цікава історія?

— Я страшенно люблю квіти, проте через свій перенасичений темп життя абсолютно не маю часу за ними доглядати. Чи не єдині квіти, які в мене дивним чином цвітуть мало не круглорічно, це орхідеї. Їх у мене аж 11. Так що це не я її обрала, а швидше вона мене.

– Про свої сильні сторони ми можемо, вміємо чи вчимося розповідати, а от про слабкі — неохоче... Як борешся зі слабкостями, як працюєш над собою?

— Моєю найслабшою стороною вважаю загострене відчуття справедливості. Ось знаю, що іноді краще змовчати, але не можу. Так само, як не можу змовчати на підлість, хамство, відверту зневагу, навіть якщо це мене ніяким боком не стосується. Як працюю над собою? Змушую себе порахувати до десяти, повільно. Якщо ж бажання висловити своє «фе» за цей час не минає, то принаймі можу висловити його спокійно … І загалом я досить запальна: як колись охарактеризувала мене моя мама, – «швецький сірник» (усміхається), — дуже швидко запалююсь, але так само швидко гасну... З віком і досвідом я таки навчилась керувати своїми емоціями, проте це вдається не завжди.
А ще … моєю найсильнішою стороною і найбільшою слабкістю водночас є моя сім’я. За неї готова перегризти горло … І боротись із цим навіть не намагаюсь(усміхається)!

– Ти раціональна чи спонтанна?

Попри те, що я досить емоційна та запальна, у житті я все-таки більш раціональна. Звісно, такий тип поведінки приходить з віком та досвідом, коли кожен вчинок чи рішення обмірковуєш, прораховуєш ризики, обираєш пріоритети ... Як і кожна жінка, володію досить розвиненою інтуїцією. І хоч вона не відіграє остаточної ролі у прийнятті рішень, все ж рідко помиляється ... А ще знаю, що часто найкращі у світі речі стаються спонтанно та несподівано.
Тому намагаюсь тримати баланс цих якостей, гармонійно їх поєднувати, чи час від часу чергувати (усміхається).

 – Зоряно, з якими проблемами стикається сучасний автор? Твої рецепти подолання проблем.

Дякую, Олю, за питання ... Мабуть, над ним роздумувала найдовше. Якими загалом могли бути проблеми авторів у будь-який час..? Перш за все —ознайомити читачів зі своєю творчістю. В сучасному світі завдяки мережі Інтернет — це вже зовсім не проблема, адже на різноманітних сайтах можна ділитись своїми надбаннями і, якщо твори варті уваги, то обов'язково знайдуться ті, хто це оцінить. По–друге — видання книг ... Зараз будь–яке видавництво за кошт автора може видати все! По–третє — знайти аудиторію, яка ще читає паперові книги (або читає взагалі). Ось це, мабуть, найважливіша проблема сьогодення. Прикро визнавати, що сучасне суспільство читає вкрай мало, попри величезну пропозицію літературної спадщини та сучасної літератури. Проте, беручи участь у різноманітних літературних фестивалях, книжкових форумах та толоках, мандруючи із Книжковим двориком різними куточками України, несучи-везучи українське слово туди, де його потребують, я помітила позитивну тенденцію у цьому питанні. Люди все–таки повертаються до читання книг, починають знову цікавитись літературою, заохочують до читання дітей. Мене, як автора, не може це не тішити.
Рецепт подолання проблем від мене:
– творити серцем та душею, тоді неодмінно це відгукнеться у чиїйсь душі;
– не лише мріяти, а перетворити мрію на ціль і працювати над її досягненням;
– головне — вірити, що добре слово, як і добре діло, неодмінно отримає підтримку з Небес!
Щастя вам усім, везіння та віри!