Знайти свої орієнтири

Як часто ви задумувались над тим, чи на своєму ви місці? Це я зараз про роботу. Може, ваше юнацьке хобі переросло у справу всього життя, чи навпаки, подорослішавши, ви зрозуміли, що треба все кардинально міняти?

«Сродна праця – це найсолодша в світі річ», – писав самобутній філософ Григорій Сковорода. Про неї сьогодні й поговоримо.

Як на мене, знайти себе і своє – запорука щасливого життя. Коли ти працюєш на ненависній роботі, то вставати кожного ранку стає рутиною. А тобі ж треба бути привітним: спілкуватися з людьми, робити вигляд, ніби тебе справді хвилюють поставлені завдання. Інша річ, коли ти гориш своїм захопленням, тоді справа зовсім не в грошах, а в самій ідеї. Бо якщо людина вірить в неї, то готова працювати понаднормово. Але давайте по черзі. Адже існують різні ситуації.

Буває, батьки нав’язують професію, бо «так краще», «он Назар вивчився і вже гроші заробляє, а ти що?», «подумай добре, цей факультет тобі точно не підходить». І ти губишся, не бачачи власних орієнтирів… Адже «рідні поганого не порадять». Та почасти такі поради бувають хибними, як би ви не любили свою дитину.

Дуже важливо підтримати її у починаннях, навіть якщо вони безглузді, на ваш дещо прагматичний погляд. Коли я була ще зовсім малою школяркою, в мою школу  приходили викладачі з музичної, закликали дітей стати учнями їхнього закладу. Я так хотіла навчитись грати на фортепіано, але мама була проти. Мовляв, ми далеко живемо, ти будеш втомлюватися (треба було зі школи долати шлях додому, а потім – ще велику відстань до музичного закладу). На тому й закінчилось. Зараз мені 22, а я й досі мрію відпочити від роботи і набратися натхнення, сидячи за інструментом. Та в теперішньому ритмі життя вже не так легко виділити час на щось іще, коли в тебе робота і купа клопотів. Та знаю, рано чи пізно повернуся до цієї мрії.

Отже, якого б віку ви не були, завжди хочеться в арсеналі мати на плечі руку підтримки.

Йдемо далі. Не бійтеся! Якщо це ваше, ви повсякчас будете відчувати, що стоїте на правильній дорозі, як би вас не відмовляли. Недарма хтось із мудрих сказав: «Ніколи не користуйтесь порадами людей, які живуть не так, як мрієте ви». Прислухайтеся до себе, робіть, що любите. З малого виростає велике і неосяжне. Бо лише улюблена робота приноситиме справжнє задоволення. Та й справа, в яку вклали любов, уже має великий потенціал. Поміж тим, буває й так, що основна робота допомагає займатись своїм хобі.

Звісно, безпечніше жити стабільно, мати якісь гарантії, проте глибоко в душі роїтиметься думка, що це – не те. Вона свердлитиме, буде переслідувати, а втрата перспективи робити те, що любиш, зробить життя нещасним. Час нарешті зрозуміти – нормально виглядати за рамки, які нав’язує суспільство.

До слова, я маю друга, який за освітою фізик, але шалено любить книги. Відповідно, влаштувався на роботу в книгарню. Працює понаднормово, бо йому це дуже подобається.

Як бачите, спеціальність у дипломі – не індикатор того, ким людина має залишатись усе життя. Особливо, коли вона відчуває, що не на своєму місці. Тому, якщо відчуваєте, що робота, яку ви виконуєте, – не ваше, кидайте, аби в майбутньому сказати собі: дякую!

Так зробила і я. Після довгих пошуків роботи на спеціалізованих популярних сайтах і не тільки я не знайшла нічого, що б задовільнило мене. Тоді змирилась і пішла на нецікаву для себе роботу. Думала, з часом звикну. Багато людей працюють, аби заробити гроші. Робота ж є робота, думала я, звикну. Ішов другий тиждень, і розуміючи, що я нещаслива, пішла геть, поки думка «а може, так і треба?» не засмоктала мене у ту буденність.

Тому шукайте своє – свою роботу, своє хобі. Бо в кожного у цьому житті є якась місія та покликання. Ваша сродна праця десь вже вичікує. Пам’ятайте, що «сміливі завжди мають щастя» за будь-яких обставин.

*зображення-обкладинка – pinterest.com