ЗНАЙОМСТВО НА ВІДСТАНІ: АННА СЕРДЮК, АКТОРКА ТЕАТРУ І КІНО.

Люблю мистецтво театру і кіно, власне, любив його з дитинства. Звичайно, з плином років смаки і уподобання змінювалися, але любов до тих вистав і художніх фільмів що полюбилися залишилася незмінною. Були і є улюблені актори і режисери, як українські так і зарубіжні. Кільканадцять місяців муляла мене думка, чому досі не створив жодного взірця малої прозової форми, про актора або режисера, чи про художній фільм, котрий дуже припав до вподоби? На все приходить свій час. І ось зараз наважився виправити це недопрацювання. Писати про знаменитих, відомих митців кіно або театру не хотілося, не тому що про них багато написано. Завше ж можна створити текст інакший, себто написати не так як інші, по – своєму…

                 Анна Сердюк, молода акторка, а мову у есеї поведу про неї, її ролі в театрах і кіно. Чому саме про неї? Ця дівчина володіє великим творчим потенціалом, який вона поволі, але впевнено реалізовує. Шкода, бо з певних причин ми поки – що не мали нагоди поспілкуватися наживо, та були телефонні діалоги, коротка переписка, є ряд її інтерв’ю різним виданням, чимало інакших матеріалів для ознайомлення. Анна окрім акторської справи гарно співає (сопрано), любить поезію, танцює, вміє водити авто, захоплюється акробатикою, їздить при нагоді на конях і … не боїться висоти.

Вона має хист у мистецтві перевтілення в різні образи. Акторці під силу, я переконаний, зіграти роль шляхетної панни, князівни, графині, і з не меншою правдоподібністю Анна спроможна увійти в образ дівчини з непростою долею, що вона вже й довела (серіал «Колір пристрасті»). Виконати роль на її думку це: «Прийняти на себе життя іншої людини…». Їй подобається сам процес перевтілення, при потребі може зробити це миттєво, наприклад, під час розмови з ведучою у програмі «Кава з акторкою», за секунду, без роздумів, зуміла передати образ лебідки. Володіє сильним характером, попри молодий вік мислить як людина з досвідом. У спілкуванні з представниками різних ЗМІ мовила і про таке: «Бажати, чи робити комусь зло, то робити прикрість самому собі…», або: «Актори в душі завжди молоді люди…».  Окрім вміння відстоювати свою точку зору і принциповість у певних ситуаціях, їй притаманна висока культура поведінки і мовлення, вона граційна в рухах і жестах, з нею приємно спілкуватися. Усе це свідчить про обдарованість, не інакше.

                   Народжена в Ніжині, коли дівчинці було два місяці батьки з донечкою переїхали до Чернігова, головного міста Сіверщини. Вищу освіту здобула в Київському національному університеті театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенко – Карого, творча майстерня Б. Бенюка. Опісля університетських студій почала працювати в «Молодіжному театрі», театрі «Актор» і «Дикому театрі». Була задіяна у спектаклях: «Синя казка» (режисер І. Пелюк), «Кайдаші 2.0» (режисер М. Голенко), «Мина Мазайло» (режисерка О. Щурська), ін.

Авторка «Кайдаші 2.0» - Н. Ворожбит; від першоджерела, повісті «Кайдашевав сім’я» І. Нечуя – Левицького у змісті мало що лишилося. Звичайне село в Україні, триває пошук сенсу буття різними персонажами твору, Анна грала Мелашку…

                   Непростий образ Улі Розсохиної акторка виконала у творі М. Куліша «Мина Мазайло». За трактуванням автора п’єса є сатиричною комедією, проте в ній присутні мотиви драматизму, і навіть трагізму. Проблема не одного століття для багатьох людей українського родоводу, - залишатися самими собою, бути незрадливими щодо всього українського, або ж обрати інший шлях – відмовитися від свого, стати манкуртом, нехай і неусвідомлено… Зречення рідної мови, то ж власне зречення українства, перехід до іншої національності. Цю проблематику грунтовно висвітлив у своїх розвідках І. Каганець. Мина Мазайло надумав змінити прізвище, яке йому приносило життєві невдачі, так мислив, його остаточний вибір з кількох варіантів припав  на Мазєніна… П’єса  навела на таку думку, - варто припинити вживати недолугий термін «українізація», бо якось дивно звучить: українізація в Україні…, по змісту –як  чехізація в Чехії?... Значно доречніші означення – дерусифікація, розмосковлення чи розмосковщення. Твір актуальніший на сьогодні, ніж на час його написання – рік 1928-й. Читаймо п’єси авторства М. Куліша, і не тільки його…

Найулюбленіша роль молодої виконавиці – Мавка з «Лісової пісні» геніальної Лесі Українки. Цей твір, чи не перший прообраз фентезі в українській літературі.

                     «Після зими», «Стань моєю тінню», «Непрекрасна леді», «Колір пристрасті»,  - це серіали, в яких знімалася Анна Сердюк. Ніколи не дивився телевізійних серіалів… Молода акторка  в «Кольорі пристрасті» вразила вправним виконанням ролі Дарії Гомонай, - дівчина наділена нестримним прагненням  до справедливості, а це одна з найважливіших християнських чеснот, безпосередністю, щирістю і простотою поведінки, справжністю. Зі слів Анни, - у неї і кіногероїні Дарії чимало спільного – в рисах характеру і в світосприйнятті. В серіалі вдало підібрані на цілий ряд ролей виконавці, яскраво показана ницість на прикладі окремих персонажів, до якої може докотитися людина переслідуючи різні цілі, - особистого збагачення, чи кар’єрного характеру… Фільм не без недоліків, основний – чужомовність…

А як розглядає питання чоловічого і жіночого начала філософія Заходу (Традиційна) і Сходу?... Згодом (по тексту), стане зрозумілим чому торкнувся цієї теми. «У питаннях статі, як і в інших сферах, точка зору Традиції грунтується  на співвіднесенні реальності і символу, дії і ритуалу. На такому співвідношенні грунтувалося розуміння проблеми статі, на ньому будувалися відносини між чоловіком і жінкою в будь – якій цивілізації.

        Згідно до традиційного символізму, надзвичайний, надприродний, спіритуалістичний принцип завжди розглядався як «чоловіче начало», як «чоловік». Принцип природи, «природного світу», відповідав «жінці», «жіночому началу»…

…у термінах індуїзму (санкх’я) чоловік уособлює собою безпристрасний дух,  пурушу, а жінка, шакті – активну матрицю всіх обумовлених світом форм», - писав Ю. Евола.

………….Відповідно до Східної Традиції доктрина космічної пари ян – інь, де чоловіче начало – ян, пов’язується з «чеснотою неба»; а жіноче начало – інь, з «чеснотою землі».

І вдруге почуймо трактування Ю. Еволи (не дослівне), -якщо ці два принципи розглядати окремішньо один від одного, то можна припустити, що вони перебувають в опозиційних взаєминах. Але за умов духовної, творчої дії, яка надає форму пасивній матерії, що лежить в основі світу Традиції (Західної), чоловіче і жіноче начало стають елементами синтезу, в якому вони виконують свої особливі і строго різні функції.

             Втретє прислухаймося до Ю. Еволи (пряма цитата): «Духовна значимість статі виявляється не стільки в простому факті появи на світ чоловіком або жінкою, а особливо в процесі духовного пробудження в тілі тієї чи іншої статі. І в цьому особливому випадку фізична відмінність статей символізує собою різницю духовну. Істота є чоловіком чи жінкою фізично тільки тому, що вона належить до даної статі духовно. Статеві характеристики – аж ніяк не другорядні для духу, вони служать вказівкою на специфіку особливого шляху, особливої дхарми. Базою всякої традиційної цивілізації є прагнення до впорядкованості і «форми». Закон традиційної цивілізації орієнтує не так на розчинення в невизначеності, «рівності» і відсутності диференціюючих якостей, не на хаотичний світ змішання, в якому всі частини цілого були б атомарно схожі один з одним; такий закон навпаки спонукає частини єдиного цілого до того, щоб вони завжди залишалися самими собою, виражаючи якомога досконаліше свою власну внутрішню природу. Так і в питанні статі чоловік і жінка являють собою два різних типи, і той, хто народився чоловіком, повинен у всіх областях і у всіх випадках вдосконалюватися саме як чоловік, а хто народився жінкою, відповідно, як жінка, долаючи всі тенденції до змішання і зрівнювання статей. І в перспективі надприродної духовної реалізації чоловік і жінка мають свої власні шляхи, які не можуть  бути змінені без того, щоб породити суперечливі і неорганічні форми».

Завелика цитата вченого виправдана важливістю розуміння цих речей в нашу добу. Згідно закону Традиції (Західної) щодо статі, акцент ставиться на – вичавлюванні усього «жіночого» з чоловіка, а з жінки – «чоловічого». Щоб чоловік міг бути «абсолютним чоловіком», і жінка – «абсолютною жінкою». Це реалізація власної природи, рішуча і тверда, це крокування двома різними, але ясними шляхами.

                      Краща частина сучасної молоді – занадто багато працює, навчається, вдосконалюється. Однак, такий спосіб життя несе в собі і деякі загрози і ризики. Тут в нагоді можуть бути деякі положення вчення ДАО. «Інколи, коли ви просто сидите на місці, нічого не роблячи, до вас приходить розуміння розслабленості. І сходить на вас благодать. Інколи просто спостерігаєте за зірками або деревами; і ось воно. Ви нічого не робили.

          Такі моменти трапляються у всіх. Вони приходять без запрошення. Вони трапляються, тільки коли ви не очікуєте – коли ваші двері відчинені, і ви повністю розслаблені. Інколи з нічого виникає благодать. Ці моменти можуть спіткати кожного, та не всі їх помічають. Це дар сущого. Вони як нагадування: «Ви в чужій країні – поверніться додому». Суще стукає до вас в серце знову і знову кожного разу, коли ви йому це дозволяєте», - так вважав Ошо.

Таким чином, коли особа поспішає на роботу, вона стає чоловічим началом. А ось якщо ви просто йдете, прогулюєтесь алеями парку, отримуєте насолоду – повіває легенький вітерець, лунає дзвінкий, щирий сміх дітей, від сонячного проміння на душі світлішає, здається, навіть легше дихати. Треба слідкувати за такими миттєвостями, це сигнал ззовні. Слід приймати їх  з радістю, щоб вони ставали ще більш доступними. Нехай такі гості частіше приходять…

               Ще одне тлумачення від Ошо: «Дао говорить, - що істинне приходить тільки тоді, коли ви знаходитесь в стані такої розслабленості, що не можете сказати: «Я є». «Я є» означає, що ви напружені».

Даосизм – трансцендентність двоїстості, всілякої полярності. Синтез життя і смерті, дня і ночі, позитивного і негативного…. Яким чином такий синтез став можливим. Потрібно усвідомити деякі речі.

              Принцип жіночності (інь) схожий на сходи. По цим сходам можна  втрапити як в рай, так і в пекло. Спрямування різні, сходи одні. Ніщо не відбувається без жінки. Жіноча енергія – сходи до нижчого, і до вищого. Це одна з головних  підвалин даосизму.

В мові жіноче начало носить ім’я інь, а чоловіче – ян. «Ян – це амбіції, настирливість, бажання і уява. Ян відноситься до політики, а інь – до релігії. Якщо ви амбіційні, ви не можете бути релігійними, і навпаки, якщо ви релігійні, ви не можете бути політичні. Вони не можуть йти разом, але і не змішуються. Вони не можуть змішатися – це все одно, що змішувати воду і масло. Амбіція і медитація ніколи не змішуються…», - так мислив Ошо.

                «Тіло – екстраверт, душа – інтроверт, коли ви вийдете за межі і того, і другого, виникає Дао», - Ошо. Схід завжди жив згідно Місячного начала – тихо, умиротворено, в гармонії з Природою. А на Заході вже десятиліттями виникають екологічні проблеми… Місячне, жіноче начало – це Любов. З енергії Сонця (чоловіче начало) народжується наука, із енергії Місяця – поезія, танець, живопис, музика. Схід завжди жив мистецтвом - (так твердить вчення Дао).

У Дао є ціль, мета – створити самодостатню людину і таку ж спільноту. Даосизм наголошує, - що істині не можна навчити, ніякий досвід не передається. Якщо вимовити слово про те, чого ви не знаєте, воно не набуде змісту, допоки ви його не випробуєте на власному досвіді. Тільки тоді воно стане для вас значимим, в іншому випадку, це просто пусте слово. Як можна висловити істину якщо ви її не випробували?...

            В молодій, але обдарованій акторці Анні Сердюк природно, органічно поєднана абсолютна жіночність, - Західна Традиція, і чимало окремих елементів Традиції Сходу. Йдучи власним Шляхом Даним (Дао) вона здобуває свій досвід, і хай буде цей шлях  вдалим…

Андрій Будкевич (Буткевич), журналіст.

UA MODNA - українська платформа.

На фото: Анна Сердюк. Різні образи. (Фото з сайту "Theatre. love").