Сьогодні – День нашого прапора. Вітаю Вас!
З давніх-давен кочові племена пересувалися гуртом і, щоб їх можна було здалеку розпізнати, високо піднімали знак роду-племені. Цей знак наче говорив: "Знай мене!", тому й отримав назву "знамено".
А для того, щоб при необхідності скликати, стягнути родаків, піднімали "стяг".
Йшли віки, постала держава на землях русичів; з’явилося багато княжих прапорів, які летіли високо, як перо у руках прапороносців. Майорів над русичами, козаками, мазепинцями, усусусами, упівцями наш небесно-золотий прапор.
Звикли люди й до ритуальних прапорів: ті, хто бажав миру ціною ганьби, піднімали білий прапор; ті, хто готувався до бою з переважаючими силами ворога, піднімали червоно-чорний прапор останнього бою. Цей прапор наче говорив: нас мало, земля омиється нашою кров’ю, але ми не здамося. Піднімали прапор останнього бою воїни Святослава, січовики Сірка, гарібальдійці. Тільки два екзекутивні загони УПА піднімали червоно-чорні прапори, решта повстанців воювала під державним стягом.
Старі морські вовки не забули і такі голландські слова, як брейд-вимпел – прапор, який піднімають на грот-щоглі, коли на судні перебувають високі службові особи, та гюйс – носовий прапор.
Після 1991 року ми почали послуговуватися словом "штандарт" – прапор президента.
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
