Зінаїда Тулуб – авторка першого українського історичного роману "Людолови"

28 листопада 2014
Ганна Черкаська
Зінаїда Тулуб – авторка першого українського історичного роману-дилогії "Людолови", у якому життя українців було зображено у широких міжнародних вимірах, а дії наших провідників - на тлі європейської політики.
 
28 листопада 1890 р. у Києві у родині відомого юриста побачила світ письменниця Зінаїда Тулуб . Її прадіди - запорозькі козаки, полковники, дід Олександр - кирило-мефодієвець, приятель Т.Шевченка. Діди-прадіди були україномовними, а батько Зінаїди - російський поет, бабця по матері – француженка. Тож Зінаїда не тільки російськомовне оточення мала, вона змалку французькою щебетала. Дівчина закінчила Київську жіночу гімназію, потім Вищі жіночі курси історико-філологічного факультету, отримала ступінь кандидата філологічних наук. Київський університет залишив її для професури. Творити Зінаїда почала російською: з'явилися у друці її поезії "Саломея" (1914), "П" переклади з французької, повість "На роздоріжжі" (1916), книга "В порту" (1917-1918), віршована п'єса "Ілля Муромець".

Готова зразу повірити у ясні ідеали, молода жінка у 1919-1921 рр. очолила лекторську секцію в частинах Червоної Армії. Та проза життя диктувала своє: щоб прохарчувати маму та брата, Зінаїда Тулуб зайнялася перекладами з французької, з української на російську. Вона відійшла від політики, усамітнено заглибилася в роботу, писала сценарії для кінофабрики: "Гайдамаки", "Сагайдачний". 

Пробу пера українською вона віднесла Тичині: переклад оповідання сподобався і Павло Григорович запропонував літературну роботу. Але мучили питання: Чи цим проживу? А якщо підписати контракт? З цього часу вона почала роботу над романом з історії 17-го століття, кожного місяця отримуючи 120-150 крб. Через півтора роки роман "Людолови" (І том) був готовий; його набрали і розсипали. Тільки коли у Москві схвально відгукнулися і уклали угоду на друкування, вийшли в світ два томи українською. 

1934 року Зінаїда Тулуб видала роман "Людолови" - першу епопею вітчизняної історичної прози. Вперше життя українців було зображено у широких міжнародних вимірах, а дії наших провідників - на тлі європейської політики. Другий том російською мовою мав побачити світ у серпні 1937-го. 

Зінаїда Павлівна мала 46 років, вела життя самітника-вченого. Коли її запитували: Чому вона сама? Куди дивляться чоловіки? - сумно посміхалася, бо найкращих забрала війна та сталінські чистки. Єдиною втіхою був кіт на ім'я Лірик - три "К" радянської жінки: кава, кішка, книжка, але не всім щастить і це мати. У травні 1937-го зважилась таки Тулуб на одруження. Подружнє життя, медовий місяць з романтикою кухні принесло елементи розради. Невже пік удачі? Роман "Людолови" послано на Всесвітню виставку до Парижу, навіть мала бути нагорода. 

І от 4 липня 1937 року Зінаїду Тулуб арештовано; увесь архів родини, найкращий у Києві альбом автографів великих людей, було знищено. Її допитував слідчий Хват, який довів академіка Вавилова до смерті. 5 вересня 1937 р. — Військова колегія Верховного Суду СРСР засудила українську письменницю Зінаїду Тулуб до тюремного ув'язнення строком на 10 років. 

"З порога смерті благаю вас: дайте хоч ковток свободи!" — зойк болю та розпачу прорвався крізь колючі дроти на волю в словах Зінаїди Тулуб до найвищої посадової особи держави. Як "активний контрреволюціонер" письменниця відбула термін каторги на Колимі, перенесла за цей час дві онкологічні операції. Потім були 9 років важкого заслання до Казахстану. Там Зінаїда Павлівна працювала бібліотекарем і збирала матеріал про Тараса Шевченка. Доля звела її з 107-річним акином Ісхаковим, який хлопчиком чув акина Тараса. Ці матеріали дали змогу письменниці написати роман "В степу безкраїм за Уралом", присвячений дідусеві. 

"Не дайте мені загинути на чужині", - просила вона, звертаючись до високих інстанцій. Тільки у вересні 1956 року завдяки Максиму Рильському Зінаїду Тулуб реабілітували за відсутністю складу злочину. Знесилена і хвора повернулася в Київ до маленької кімнатки на Коцюбинського, 2-А. Плакала, коли одержала паспорт (хоча він був не темно-зеленого кольору, як у всіх, а сірого із записом за графі "військово зобов'язаний" - "лишен права защиты Родины"). Радість і гордість відчула страдниця, коли видала роман про Т. Шевченка. 
Працювала над книгою "Моє життя", завершити яку не судилося. 

Не стало ще однієї шляхетної особистості з романтичною зовнішністю, витонченими манерами, досконалим знанням семи мов, яка мала рідкісний дар: високо нести стяг свого Духа.
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

 

Умови використання матеріалів сайту

Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку

Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com

8 занедбаних місць на планеті, від яких стає моторошно
У світі багато занедбаних місць, і кожне з них має свою історію. Якісь місця вселяють страх, якісь – почуття захоплення. У статті ми зібрали для вас наймоторошніші місця на Землі, від яких перехоплює подих.
Читати більше
Хто вона: Найкрасивіша українка діаспори
Цього року участь в конкурсі краси Мiss Ukrainian Canada-2018 взяли понад 100 конкурсанток з усієї Канади. Уродженка з міста Дрогобич Львівської області, Юлія Щербан стала володаркою розкішної корони з тризубом.
Читати більше