Довелось мені свого часу ремонтувати грубку в своїй старенькій батьківській хаті. Запросив я для цієї важливої справи найкращого в Пальмірі майстра – Кафку Богдана Михайловича. Все життя чоловік пропрацював завучем у місцевій школі, а коли вийшов на пенсію, то зайнявся різноманітними ремонтно-будівельними роботами. Ніде він не вчився цим премудростям, не стажувався. Просто Богдан Михайлович родом із Західної України, а там таланти до такого роду майстерності, напевне, передаються у людей на генетичному рівні, як у риб до плавання чи птахів до літання.
Дивитись, як працює Богдан Михайлович - одне задоволення, а слухати його розповіді – задоволення подвійне. Як і я, Богдан Михайлович не п’є, не курить, тож під час перерви на відпочинок я ставив на стіл свій фірмовий чай і з задоволенням слухав його захоплюючі розповіді – не даремно ж у чоловіка таке імените письменницьке прізвище.
Рецепт мого чаю настільки ж простий, наскільки й ефективний: на склянку березового соку я додаю чайну ложку меду, чайну ложку консервованих цукром пелюсток троянди і чайну ложку ягід китайського лимонника, також консервованих цукром в пропорції 1:1. Особливість такого чаю в тім, що в ньому всі компоненти живі, немає нічого вареного чи кип’яченого. Мед і березовий сік дуже цілющі, китайський лимонник не менш тонізуючий, ніж цейлонський чай чи бразильська кава, а пелюстки троянди додають напою особливого вишуканого аромату. Доповнював чай бутерброд з маслом та шинкою. Богдан Михайлович був у такому ж захопленні від мого чаю, як я від його роботи. Кожен раз, йдучи на перерву, він говорив: "Пішли пити чай-Чорнобай!". Назва мені припала до душі.
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
