Життя у Піднебесній. Місто Гігантського Будди

24 вересня 2015
Kajool-Khan

На Заході Китаю, у провінції Січуань, розташувалося невеличке містечко Лишан, всього на 3 мільйони жителів). На перший погляд, місто не вражає ні своєю архітектурою, ні розв’язкою доріг, ні масштабами, ні чистотою, ні привітними жителями чи смачною їжею (тут надзвичайно все гостре). Проте, якщо загуглити назву міста – виявляється тут викарбуваний найбільший у світі Дафо, або, як ми звикли його називати, Будда – 71 метр заввишки. З усього світу люди з’їжджаються сюди, щоби побачити неймовірну скульптуру, котра просто вражає своєю величчю.


Так, спершу "для годиться" кілька слів про саме місто і його звичаї, а далі, вже за традицією, буду ділитися враженнями і світлинами після відвідин Гігантського Будди, котрий мене на стільки вразив, що я була там двічі)).

Щойно ми приїхали, місто видалося мені маленьким і якимось зовсім незначним. Я б ніколи не подумала, що тут живе так багато людей, проте, як і у всьому Китаї, місто надзвичайно швидко розбудовується за рахунок людей, котрі покидають села і оселяються у містах. Лишан доволі сірий і спокійний.

Через місто протікають три річки, з котрими якраз пов’язана цікава історія, про яку пізніше)) Вода у Китаї взагалі не вирізняється чистотою, а тут ще й можна побачити купу різних речей: від звичайного сміття до 
мотоциклічних шоломів. І до всього, китайцям не створює це ніякого дискомфорту і вони прекрасно плавають між тим усім. Вздовж річки на мурах можна побачити багато рибалок, майже кожні кілька метрів. Люди цікаві, усміхаються і кричать тобі привіт через дорогу. Ось, мабуть, і всі мої загальні враження від міста – нічого особливого.. аж поки ти не вирушаєш до Гігантського Будди.
 


Спершу ми вирішили дістатися до Будди на кораблику, щоби споглянути його велич у повний зріст у всій красі. Судно назбирало достатню кількість охочих і ми відплили до підніжжя Гігантського Будди. Так ось, я уже згадувала про цікаву історію, пов’язану з річкою, а, вірніше, їх три: Міньян, Даду та Чінквай.

Виявляється, призначенням Гігантського Будди було втихомирити буйні води, котрі топили судна, що пропливали мимо. І Він таки втихомирив їх – коли будівництво розпочали, ще у 713 році, каміння, яке залишалося після видлубуван
ня скульптури, висипали у воду. Таким чином річки "знайшли свій спокій" біля ніг Гігантського Будди, як і надіявся монах на ім’я Гайтонг, котрий і розпочав будівництво.

Чесно кажучи, мене його історія дуже вразила, котрою зараз вражу і вас)) Видлубати скульптуру у скелі справа, звісно, благородна, проте на такі речі теж потр
ібні кошти і не малі. Коли Гайтонг знайшов "спонсорів" великого проекту, то був на стільки щасливий і відданий, що вирішив показати це у незвичній формі – він видлубав собі очі. Так, зараз, власне, момент, коли ви б мали "вразитися", бо мені досі не дає спокою ця історія. Дивні у них були способі дяки, екзотичні чи що [рукалице]. Тим не менше, будівництво було припинено, оскільки були проблеми з коштами (от і виймай після такого очі) і аж у 803 році завершено послідовниками нашого "чудного" монаха. 

Насправді, не лише сам по собі Гігантський Будда вражає. Довкола нього у горі монахи видлубали собі келії, у яких молилися і жили. І більше того, сама скульптура була закрита від зовнішнього світу, тож люди могли бачити лише голову Будди. Монахи зробили такий собі храм, у якому розмістили скульптуру заввишки 71 метр, всього лиш)). Щоправда протримався храм не довго, так як війни не оминули святих місць. 

Та й потерпає Будда від забруднення навколишнього середовища, кислотних дощів та туристів, яким би лише все потицяти. Через дощі на обличчі скульптури можна бачити усі наслідки, хоча буддисти й стверджують, що то сльози самого Будди, якому важко дивитися на те, як люди нищать навколишнє середовище. Щось у цьому є, бо якщо добре придивитися – враження, що у скульптури з очей стікають сльози. В будь якому випадку, це натяк задуматися людству про шкоду довколишньому середовищу, і не важливо яка у тебе релігія, чи її відсутність – наша планета страждає і ми маємо це припинити!

І мені хочеться вірити, що люди одумаються, бо ми просто не маємо права нищити ту красу. А під красою я маю на увазі цілий "парк" Гігантського Будди, якщо то можна так назвати. На самій горі можна знайти кілька храмів, що ховаються у бамбукових зарослях та деревах таких ароматів, що я ще не нюхала)). Я майже чотири години провела на території, роздивляючись всі пам’ятки і насолоджуючись тією гармонією. 

Коли потрапляєш на гору, то перше, що ти помічаєш – це велетенська голова Будди. Дорога до підніжжя видлубана у скелі, сходи нерівні та незручні, хоча і це не стримує китаянок від високих підборів. У них манія виглядати вище, ніж вони є [рукалице]. І хай мені пробачить за фото китаянка на підборах, яка відчайдушно дерлася тими сходами, а потім просто сіла, бідолаха, і сиділа там, в той час як решта туристів чемно її обходили)). Взагалі на тих сходах потрібно бути дуже обачним і тримати речі при собі, а то я випадково стала свідком як з висоти метрів 10 летів шостий айфон (шкода мені китайчка, який потім збирав його внизу). 

От коли ти опиняєшся внизу – просто подих перехоплює від такої величної роботи. Стоїш собі такий маленький (і то я не про свої 162 сантиметри)), а перед тобою гігантський Будда – 71 метр заввишки, обхват плечей котрого 28 метрів. Я навіть мізинець не зможу обхопити, навіть якщо вляжуся на нього всім тілом))). Неймовірно як люди змогли висікти таке з гори, просто неймовірно. 
 


Ось так і ходиш в захопленні людськими творіннями в дуеті з природою. На території ще багато цікавих місць, які потрібно глянути: вежа Лінгбао, кам’яні могили, стародавній міст, рибальське поселення у формі корабля, храми та оглядові точки, з яких видно панораму міста. 

Гора є Будда, а Будда є гора, як кажуть місцеві жителі. Даний Будда, або Майтрея (буддамайбутнього, зазвичай зображений з напівзакритими очима з руками на обох колінах) перебуває у сонному стані, і коли дивитися на нього з іншого боку річки – він навіює спокій і гармонію, так, ніби дрімає у могутній горі. За віруваннями буддистів, Майтрея прийде на землю тоді, коли він найбільше буде потрібний. А до того часу, коли Він все таки завітає, давайте гарненько приберемо Планету, адже дім має бути чистим)).


Читайте продовження історії:

FROM CHINA WITH LOVE
Життя у Піднебесній. Місяць 2
ЖИТТЯ У ПІДНЕБЕСНІЙ. ПАНДИ ^_^

Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

 

Умови використання матеріалів сайту

Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку

Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com

Андрій Котов: "Додому тягне завжди... Немає нічого кращого за вечірній Львів"
Львів'янин Андрій Котов — у минулому колишній курсант Суворовського училища, армієць першої бригади оперативного призначення Нацгвардії "Барс", студент Львівського державного університету безпеки життєдіяльності — поділився своїм досвідом заробітчанства в Чехії та розповів, у якій країні бачить своє майбутнє.
Читати більше