Життя і Пригоди ПАННИ ОЛІ

Хотіли б поговорити з цієї героїнею? Ну, спробуйте, але спочатку послухайте. «— О, моя маршрутка! Ну все, тату, скоро буду, — а тоді біжу на зупинку. Ясне діло, маршруткою тут і не пахне. Але що таке маленька брехня, коли в тебе зламаний зуб, і розбите серце, і тато починає натякати тобі про місячні?»

А ще героїня цієї книжки, 13-річна Оля ніколи не запрошує подруг до себе додому, оскільки соромиться матері, яка має ментальний розлад і періодично потребує лікування. «Я люблю свою маму, але вона, знаєте… ем, «викидає коники», - пояснює вона. - Здається, так це називають? …Стрес мамі протипоказаний, оскільки будь-що може спровокувати «загострення», і тоді мама з нормальної перемкнеться на дратівливу й виснажену. Думаю, саме через це вони з татом і розійшлися».

І саме в цей період, коли Оля зазвичай переїжджає жити до тата, стосунки з яким давно розладналися, стаються важливі зміни в житті дівчини.

Поки ми гуляємо, тато тричі пише мені в чат. Перший раз він написав: «Ти забула воду». Другий: «Як гуляється?» Третій раз прислав допотопний несмішний мем із котом. Зрештою я не витримую і шлю йому знак «окей». Сподіваюся, до нього дійде, що зараз я зайнята. Ми якраз обговорюємо з дівчатами контент-план для «Панни» на наступний тиждень, як Діана зненацька каже, дивлячись на Софію: — Давайте поставимо той відос, який ми вчора зняли! Про п’ять способів носіння шкарпеток. На мить я зависаю: може, мені почулося? Тож вирішую перепитати: — Ви вчора зняли відос? — і подумки додаю: «Без мене?» Софія й Діана переглядаються. — Ну… Ми були в мене… — починає Софі. — І перебирали шкарпетки… — підхоплює Діана, ніби вони завчили цю версію напам’ять. — А тоді побачили, що шкарпетки можна поділити…

— …не тільки за розміром, моделлю і кольором але й за способом носіння!»

Якось воно все одне до одного: небажаний переїзд до батька, загострення хвороби в мами, проблеми в школі (вирішила більш не вчитися), перші жіночі «справи», коли треба купувати прокладки. «Але найгірше те, що я часом забуваю, що моя мама хвора, - звіряється наша героїня в щоденнику, - і тоді… розумієте, тоді в мене закрадається думка, що мама НАСПРАВДІ ТАКА. Дратівлива, зла, метушлива й зовсім мене не… Тоді я відганяю цю думку, як надокучливого комара (знову спеціально, тому що писати про думку як надокучливу муху, хоч і дуже влучно), і кажу собі, що мама мене любить. І скучає за мною».

А як же її подруги, спитаєте ви? Насправді, всі дівчата у цій історії (як, власне, й в житті) дуже різні. На перший погляд, їх нічого не об’єднує. Окрім, хіба що, блогу @panna, який Софія, Оля та Діана завели як домашнє завдання з інформатики Чи вдасться головній героїні втримати контроль над своїм життям, коли все навколо розпадається і навіть власна усмішка грає проти тебе? Утім, хіба проти? Адже ніякі брекети, виявляється, при цьому не перешкода, бо вони не заважають коханню. І хоч Сашко поцілував лише руку, це був їхній перший поцілунок!

Ольга Купріян. Панна Оля. – Х.: Ранок, 2024

Ілюстрації: Марина Шутурма