ЖОВТОГАРЯЧЕ СОНЦЕ В ЧОРНОМУ КВАДРАТІ

ЖОВТОГАРЯЧЕ СОНЦЕ В ЧОРНОМУ КВАДРАТІ
 
Наталії ГУРНИЦЬКІЙ
 
Упродовж життя йому декілька разів снився один і той самий сон. Ніби сходить жовтогаряче сонце, але його відразу застилає чорний квадрат. Спочатку він маленький і видається цяточкою на тлі сонця, але щораз більше розростається. Сонце ж залишається таким, яким воно було, й безпечно мандрує небом. А чорний квадрат усе більшає й більшає. Ось він уже застилає добру половину сонця, а те, здається, ще не усвідомило всієї небезпеки, що нависла. А потім чорний квадрат захоплює уже гору й низ сонця, лише видніються жовтогарячі боки. Сонце залишається поки що живим, бо воно кругле, а темінь квадратна, і форма рятує сутність. Проте це триває недовго і чорний квадрат немилосердно росте й запросто поглинає жовтогарячі боки сонця, аж поки не настає суцільна темінь…
Далі він чує голос дідуся, якого ніколи не бачив, бо той загинув на війні, але знає, що це, власне, його голос:
- Ну, ось і все…
Він декілька разів запитував спочатку в бабусі, потім у дружини, потім у доньки, яка захоплювалася сонниками, що міг означати цей сон, але ніхто йому достеменно нічого не відповідав. Оце сновидіння тяжіло над ним усе життя. Він знав, що воно віщує щось лихе, незворотне, чого не можна подолати й навіки забути.
Але тепер це був не сон. Немилосердно боліла голова. Мабуть, людство ще не вигадало того слова, яке би характеризувало явище, коли немилосердно болить голова. Це слово було би жахливим і нелюдським, а тому не вписувалося в земні поняття.
Чоловік ніби наяву бачив цей сон, коли чорний квадрат безжально пожирає жовтогаряче сонце. Він розумів, що нічого цьому не може протиставити. Десь на кінчику свідомості виринало відчуття, що й лікарі, які метушилися біля нього, теж не можуть завадити чорному квадрату зжерти жовтогаряче сонце.
Коли все закінчилось і він відійшов у кращі світи, змучений сивий лікар сказав:
- Ну, ось і все…
За якусь мить до палати увірвався молодий майор з двома юнаками в спортивних штанях. Він професійно оцінив ситуацію і сказав, ніби в порожнечу, але звертаючись персонально до лікаря:
- Мы забираем его для опознания.
Майор махнув рукою, і юнаки в спортивних штанях хутко взяли мерця за руки й ноги, виносячи з палати. Лікар не встиг запротестувати, коли почув над вухом сичання змії:
- У тебя этого больного не было. Понял?
За інших обставин лікар показав би цьому молокососові, що значить звертатися до нього на “ти”, але майор поглядом припечатав його до стіни і, задоволений, швидко вийшов із палати. Збоїв у його житті ще ніколи не було.
Мерця довго везли в багажнику машини. Тіло теліпалося в різні боки, а на вибоїнах підскакувало. Відтак машина зупинилась. Юнаки в спортивних штанях, затуляючи ніс руками, винесли мерця з багажника й жбурнули тіло на велику купу сміття. Почувся гучний шурхіт, ніби падала зруйнована піраміда, підминаючи під себе все живе й неживе. Юнаки в спортивних штанях чимдуж бігли від сміттєзвалища, ніби боялися, що ця страшна піраміда могла поглинути й їх. А тут ще й майор вирішив позбиткуватися над ними, відганяючи машину від страшного місця, а вони ніяк не могли її наздогнати. Нарешті він зупинився і вони, захекані, вмостилися на задньому сидінні. Він уважно подивився на них, дістав пляшку горілки, сяку-таку закуску й передав їм:
- Я за рулём, ребята. Угощайтесь!
Вони пили горілку по черзі з горла, мало звертаючи увагу на закуску, намагаючись забути те, що відбулося з ними сьогодні.
… Після нічної зміни лікар прийшов додому і ввімкнув телевізор. Показували, як беркутівці лупцюють демонстрантів. Камера вихопила крупним планом обличчя одного чоловіка. Воно було заюшене кров’ю, а беркутівець двічі чи тричі ударив нещасного кийком по голові. Лікареві здалося, що це був його недавній пацієнт, який помер над ранок і якого у безвість забрали юнаки в спортивних штанях. Він знав, що це був саме той чоловік, але десь на кінчику свідомості переконав себе, що це йому тільки здалося.
Він довго не міг заснути, а коли прокинувся, згадав сон. Ніби сходить жовтогаряче сонце, але його пожирає чорний квадрат. Коли все закінчується, чути голос молодого майора:
- Ну, ось і все…