Жіночий живопис Лі Прайс

Вперше я познайомилася з творчістю Лі Прайс декілька років тому. Її картина "Лимонний тарт з меренгою" прикрашає північну стіну ресторану Dahlia Lounge в Сіетлі, й не помітити цей шедевр просто неможливо. Чим далі я вивчала творчість художниці, тим більше була вражена реалістичністю зображень та красномовністю її монологу про глибокі аспекти жіночої природи.

Лі Прайс малює жінок, здебільшого автопортрети, рясно оздоблюючи їх дійсно красивою, апетитною їжею. Глядач раптом перетворюється на вуаєриста, котрий споглядає неприховану жіночність у всій її красі, слабкості, насолоду забороненим. Сама Лі Прайс зізнається, що зазвичай у своїх роботах прагне показати певне сум’яття — той стан, коли реальність стає занадто некомфортною для жінки, та як вона поводиться у цій ситуації. Часом втеча від реальності приносить ще більший дискомфорт, але художниця намагається не концентруватися тільки на негативному аспекті, показати особливу естетику цього процесу, викликати усмішку, попри його абсурдність.
 

Лі Прайс зростала у маленькому містечку штату Нью-Йорк. Її мати викладала мистецтво у школі, а батько покинув сім’ю, коли Лі з сестрами були ще зовсім малими. В результаті, майбутня художниця зростала у справжньому жіночому царстві, що, зрештою, вплинуло на її подальшу творчість. Вона навчалася в коледжі мистецтв у Філадельфії, стажувалася у кількох художніх студіях та мистецькій академії в Нью-Йорку. Впродовж одинадцяти років мешкала і працювала в Каліфорнії, що дозволило їй стати популярною на Західному узбережжі, але зрештою повернулася до Нью-Йорка. Зараз її роботи експонуються у багатьох галереях світу, стають окрасою різних закладів та приватних колекцій.
 

Дії картин Лі Прайс найчастіше розгортаються у спальні чи ванній кімнаті, але, незважаючи на інтимність зображення, в них немає навіть натяку на секс — мова йде про особистий простір, місце для усамітнення, а ще не зовсім звичне місце для їжі. Оригінальна перспектива створює ілюзію відчуття того, що відбувається, глядач починає сприймати себе суб'єктом, який спостерігає за власною поведінкою.
 

"Безліч жінок через виховання батьків і диктат суспільства, піклується в першу чергу про інших, а потім вже про себе. — поясює Лі Прайс свої міркування. — Через це жінці доводиться пригнічувати свої бажання, свій апетит, а потім потай потурати своїм слабкостям."
 

Таким чином, творчість художниці охоплює дві ключові теми: відносини жінки з їжею та особливості компульсивної поведінки. Нестандартний кут зображення натякає на те, що жінка спроможна подивитися на себе з боку, і навіть засудити свої слабкості та їх абсурдність, але вона нездатна прифззпинити те, що відбувається. На більшості картин не видно облич, і це вказує на усвідомлення ганебністї дій героїнь, на їхній сором і ніяковість за себе.
 

"Я лише намагаюся донести той факт, що ми наділяємо їжу якостями, котрі не властиві їй, шукаємо розраду в невідповідному джерелі. — каже художниця, — В окремих моїх роботах очевидне відчуття втрати контролю і гарячкової атмосфери. Я показую, як наші нав'язливі стани відволікають нас від реальності. Ми переконуємо себе, що тимчасове полегшення, отримане нами, буде тривати дуже довго і воно допоможе уникнути неприємних почуттів. Але насправді, ми лише продовжуємо та підсилюємо наші страждання."

Офіційний сайт художниці: Lee Price