Жінка до жінки

16 вересня 2021 року в столичній галереї “Dymchuk Gallery” (вулиця Ярославська, 21) відкрилась виставка “Woman to Woman”. Це спільний проєкт мистецького простору й Австрійського культурного форуму, який відбувається в межах програми "Calliope Austria". Мета цієї програми  показати внесок жінок у мистецтво, культуру та науку. На відкритті також були присутні австрійський  куратор виставки Курт Кайндль та дочка Ґерті Дойч - британська письменниця та перекладачка Аманда Гопкінсон.

У просторому приміщенні арт-галереї демонструються роботи двох фотографинь: Герті Дойч та Інге Морат. Обидві походять з Австрії. Герті народилась у Відні ще на зорі двадцятого століття. ЇЇ молодша колега Інге у першій чверті минулого століття. А походить вона з міста Грац, що  у південній частині країни.

Куратори виставки нестандартно підійшли до композиції фоторобіт у залі галереї. По-перше, з великого масиву світлин обрали лише портрети жінок. По-друге, об’єднали їх у пари, і здається, що Герті й Інге на фото хочуть кожна по-своєму розкрити справжню сутність жінки, розсекретити всі їх таємниці. І коли ці жінки купують або продають на базарі продукти. І коли вони помпезно дефілюють в дорогих убраннях на подіумі. Дві фотографки ловлять зовсім різні миті і в цих миттєвостях черпають красу, натхнення і трепет. Саме такі думки переповнювали мене, коли споглядав знимки австрійок.

Дві мисткині мали тернисті долі. І починалось усе не з фотографії. До прикладу, Герті Дойч із 16-ти років розпочала навчання у Віденській музичній академії.  І єврейська родина, в якій пані Герті зростала, бачила її спочатку музиканткою. Лише згодом здобула освіту фотографеси. Це сталось з 1933-1934-ого років у Графічному науково-дослідному інституті у Відні.

Інший старт – журналістський – був у Інге Морат. Вона зростала в сім’ї вчених-природознавців. У 30-их роках минулого століття переїхала з родиною в Дармштадт, потім у Берлін. І тут про тернистість…Потягом для біженців жінка втекла з Берліна до Зальцбурга, де працювала новинаркою в американській військовій адміністрації. Лише з 1946-ого року доля всміхнулась їй, вона переїхала до столиці Австрії, де й працювала редакторкою журналу “Heute”. Згодом потрапила до агенції “Magnum” у Парижі. Працювала помічницею Анрі Картьє-Бресонна, супроводжуючи різних фотографів у поїздках. В одній із подорожей до Венеції жінка відкрила в собі дар та любов до фотознимкування.

В долі Герті Дойч також є зміна локацій. Париж, Лондон. Але необхідно було повертатись на рідну землю, де набирав обертів нацистський режим. Від панування Адольфа Гітлера євреї в Австрії потерпали, тож пані Дойч емігрувала до столиці Великої Британії назавжди. У 1936-ому відбулась її перша виставка у Лондоні, вже 1938-ому році розпочала позаштатно працювати із журналом “Picture Post”.

Лінії доль цих жінок перетнулись в 1951-ому році. Їх спільна фоторобота  - жінки-прибиральниці на сцені Фестшпільхауза у Зальцбурзі. І це не останні їх роботи. Весь корпус знімків зберігається в архіві FOTOHOF.

Фотографічна кар’єра Герті Дойч тривала до 1960-их років. Фотографка підготувала багато репортажів для журналів: “Picture Post”, “Nova”, “Holiday”, “Queen”, “The Tatler” та інших. У 1962-ому році презентувала репортаж про Японію. Вже після її смерті відбулись виставки в Австрійському культурному форумі 2010-ого року та в Берліні 2011-ого року. Після цих подій представили біографію фотографині.

Інге Морат об’їздила пів світу. Побувала в Ірані, Іраку, Сирії, Йорданії. І це ще не повний перелік країн: Мексика, Туніс, Австрія, Чехословаччина, Італія, Німеччина та США. 1956-й рік ознаменувався виходом першої книги пані Інге та власної виставки у галереї Відня. З 60-их років переїхала до Сполучених Штатів Америки, де познайомилась із актрисою Мерилін Монро. А ще зі своїм майбутнім чоловіком-драматургом Артуром Міллером. У 1962-ому році вони побрались  і цього ж року в них народилась донька Ребекка. Аж у 1991-ому році Інге Морат отримала першу державну премію Австрії за фотографію.

Що об’єднує цих двох мисткинь? Інтерес до жіночого світу. Хоч вони й не були феміністками, не галасували на демонстраціях та акціях, але в їх фотороботах в центрі завше домінувала жіноча стать. Вони обидві шукали образ ідеальної жінки, ловили його у своїх фотоспалахах. І з тим глибоко переживали за її долю, у цьому бурхливому й сповненому небезпек світі.

Куратор виставки “Woman to Woman” Курт Кайндль розповів мені, що фотороботи австрійських мисткинь помандрують ще до Одеси, Дніпра та Львова.

У Києві виставку можна оглянути до 17 жовтня в “Dymchuk Gallery”

Ярослав Карпець