Жанна Іваненко і бажане щастя: жити в Україні

26-річна Жанна з Миргорода прагне жити в гармонії з собою, вільно й комфортно перебувати у своїй стихії. Почуватися як риба у воді - це її фішка, бо, як вважає, це один з головних критеріїв щастя. Пошуки себе, докладені зусилля, зміни у житті, праця вдома і за кордоном утвердили в дівчині розуміння власної лінії життя, яка полягає в тому, щоб робити те, що ти любиш і жити там, де відчуваєш себе щасливою. Особливо тоді, коли щастя у тебе під ногами і ти кайфуєш з того, що ступаєш по рідній землі.   
Жанна закінчила Миргородський державний керамічний технікум ім. М.В.Гоголя. Освітню ступінь бакалавра здобула в ПолтНТУ ім. Ю.Кондратюка за спеціальністю "Декоративно-прикладне мистецтво". Закінчила магістратуру Луганського національного університету ім.Т.Шевченка за спеціальністю "Декоративно-прикладне мистецтво, реставрація".  
   Життя після випуску
  -  Як тільки отримала диплом магістра - поїхала до батьків у Миргород. Через місяць переїхала до Полтави. Так вийшло, що підвернулася робота у дитячому розважальному центрі. Працювала там майстром аквагриму, вела творчі майстер-класи з розфарбовування гіпсових фігурок, картинок з піску, малювання 3D ручкою. Аудиторією центру були діти віком від 2 до 14 років включно. Сказати, що моя робота мені подобалась - не сказати нічого. Це був мій світ: затишний, світлий, атмосферний, тут я отримувала необхідну емоційну зарядку, натхнення від роботи. Пропрацювала майже рік, а відтак поїхала до Чехії. Що хотіла я? Вирішила змінити щось у житті й спробувати, що таке заробітки. Зрозуміло,  для того, щоб підзаробити грошей.
   Нам часто хочеться змін...
  Так, в 26 років, у спокійне й розмірене життя Жанни - натури творчої й витонченої - увірвався вихор змін. І дівчина поїхала на заробітки до Чехії.
 - Це стало справжнім випробуванням, кардинальною зміною середовища. Працювала на кількох роботах, в основному - прибирання квартир. Для мене це були серйозні переміни. Взагалі, заробітчанство - це важко. Це не зовсім життя, скоріш за все, це існування. Не знаю чи приїхала б сюди знову.  Можливо, спробувала б десь на заводі працювати. Ну, наприклад, моя подруга оформляє документи, щоб працювати на заводі, де за годину праці - 130 крон.  От, можливо, ще такий варіант підійшов би. Але уклід (прибирання)  - точно ні. Це не моя стихія.
   Нема чого порівнювати. Вдома краще!  
 Наскільки відрізняється життя в Україні і за кордоном, коли ти на заробітках? На це питання Жанна відповідає без роздумів: 
- Є свої плюси, але, як на мене, забагато мінусів.  Серед плюсів, звичайно, зарплата! Вдома вона набагато менша. Якщо за місяць роботи в Полтаві я отримувала 5-6 тисяч грн, то за кордоном в рази більше. Однак, вдома я більше відпочиваю. Зрівняти один день тут і там... Ну, що ж... Вдома він проходить значно легше. Зранку я навіть просинаюсь в насолоду. Оскільки мій робочий день розпочинався опівдні, то прокидалась я о 9 годині.  Встигала переглянути якийсь серіал, зготувати щось смачненьке на сніданок й без поспіху йшла на роботу. А робота - цілковите задоволення. Це і бесіди з дітьми, і майстер-класи, і творчість, як бальзам на душу. Після робочого дня прийшла собі додому, приготувала їжу, підвечір посиділи на кухні з подругами, побалакали... і спати не поспішаєш. А як минає день заробітчанина? Після виснажливої роботи ти приходиш додому, швиденько готуєш їсти, миєшся і одночасно думаєш, як швидше доповзти до ліжка, щоб лягти спати і цього разу хоч трошки більше поспати. Бо з самого ранку знову прозвенить довбаний будильник, а це значить день-конвеєр розпочався: слід вставати, одягатися, добиратися на роботу і працювати з усіх сил.
   Поради заробітчанам
  - Що тут порадиш? Тут нічого не порадиш. Різні люди, різні ситуації. Єдина рекомендація: якщо робота вже геть нестерпна - підшукувати іншу, але завжди через перевірених людей, щоб не кинули. А взагалі - сил та витримки!
   Надії і перспективи 
  Під час розмови з Жанною мова зайшла про те, за чим вона найбільше сумує за кордоном, чим займатиметься, коли приїде додому, на що потратить зароблені кошти... І, звичайно ж, торкнулися теми змін в Україні.
 - На кардинальні зміни в Україні не сподіваюсь. Не віриться, що разючі зміни чекають нас в найближчому часі. За чим сумую? За спокійним і розміреним ритмом життя. За прогулянкою біля Білої альтанки, що в центрі Полтави... Особисто мені хочеться повернутись в своє звичне русло. А на зароблені гроші планую оновити гардероб, наростити вії, зробити красивий манікюр, пофарбувати волосся, словом повний фарш. Думаю, ще куплю мобільний телефон, оплачу за два місяці квартиру, яку винаймаю в Полтаві й, здаєть, все. 
   Україна чи інша країна?
  - Тільки Україна. Жити і працювати вдома - це моє щастя. Дома ти все бачиш і знаєш, все тобі рідне і знайоме. А чужа країна - не моя ціль. Хіба-що на час відпочинку:) Тепер я це точно знаю. Про переїзд за кордон навіть не думаю і не хочу. Є інші плани: вийти заміж, мати улюблену роботу, жити і працювати в Україні - там, де ти "гнеш свою лінію", почуваєшся щасливою, живеш в гармонії з собою за будь-яких зовнішніх умов.