Жах на крилах ночі

Іноді здається, йдеться не про людину, а про справжнє породження пекла, яке через непорозуміння потрапило на землю. Для більшості він відомий як "жах на крилах ночі", кровожерливий вампір, диктатор, який саджав на кіл за найменшу провину. Влад Цепеш у свідомості людей - жахливе чудовисько.

А, може, Влад Цепеш був звичайним для своєї епохи діячем? Про графа Дракулу знімають десятки фільмів жанру хоррор і пишуть книги, від яких холоне кров. Про цього князя досі гаряче сперечаються. Але майже щоразу при спробі розібратися у житті Влада Цепеша, про графа Дракулу, з яким нас розділяють майже шість століть, створюються нові міфи і легенди.
 
Ким же насправді був Влад Цепеш, і чому саме йому дістався статус головного вампіра? Ким же був той чоловік, який для мільйонів кіноглядачів і читачів став втіленням кривавого жаху?

На батьківщині графа, в Румунії, його, як правило, вважають поборником справедливості, захисником і рятівником рідного краю. За словами дослідників, "Відомий Влад Цепеш, граф Дракула, волоський патріот і садист".

Загадки виникають тільки-но починаються спроби дізнатися повне ім'я, прізвище і титул нашого героя. Одні хроніки з упевненістю називають волоського князя Владом III, інші ж - з не меншою впевненістю - Владом IV. І тут йдеться не про сина і батька (порядковий номер батька Цепеша, якого теж звали Владом, варіюється відповідно), а про одного князя. Враховуючи час, що минув від дня його смерті, подібні розбіжності мають мало дивувати... Але ніхто ж не плутає номери більш численних французьких королів Людовиків!

Рік народження графа, точно встановлено не було. Влад Цепеш-Дракула, швидше за все, народився у 1431 або 1430 році, коли батько майбутнього "вампіра", Влад Дракул, один з претендентів на волоський трон, за підтримки імператора Сигізмунда Люксембурзького, був у Сігішоарі, трансильванському місті біля кордону з Валахією.

Отже, батько Влада III, правитель і князь Валахії Влад II (хоча за деякими історичними документами таки Влад III), перебуваючи в часи юності при дворі імператора, став членом ордена Дракона, причому орден був престижним. Саме завдяки вступу до ордену Дракона батько Влада отримав прізвисько Дракон (Дракул), яке перейшло потім у спадок і до героя цієї розповіді. Причому так називали не лише Влада, але й двох його братів Раду і Мирчо. Як постійне нагадування про дану обітницю лицарі носили зображення дракона.

Але тут Влад II вельми перестарався: він не тільки показувався зі знаком ордена перед своїми підданими, а й карбував монети із зображенням дракона і зображував їх навіть на стінах церков. В очах свого народу Влад II виглядав драконопоклонником і в народі закріпилося прізвисько дане йому в ордені - Влад Дракул (Дракон).

Є документи, в яких це прізвисько використовували іноземні владики при офіційному титулуванні Влада III, коли він був господарем Валахії. Цепеш зазвичай підписував документи "Влад, син Влада" із зазначенням всіх своїх володінь і титулів, але відомо також і про два листи, де він підписався "Влад Дракул".
 
Прізвисько Цепеш (Тепес, Тепез або Тепеш - в румунській транскрипції допускаються варіанти), яке має таке жахливе значення (по-румунськи "насаджувати на кіл"), за його життя у Румунії не вживалося. Але його ще до загибелі Влада вживали турки. Після смерті князя прізвисько переклали з турецької та з ним Влад і увійшов у світову історію.

Існує портрет грізного "вампіра", збережений у тірольському замку Амбрас. Але в істориків є сумніви: навряд чи він був саме таким, яким Цепеша зобразив середньовічний художник. Сучасники Влада зізнавалися, що він, на відміну від брата Рада, званого Красивим, красою відзначений не був. Але він був дуже сильний фізично, прекрасним плавцем і вершником.

А от чи був він садистом або ж хоробрим і безкомпромісним героєм, - істина у кожного своя.

Давайте звернемося до історії.

За спиною маленької Валахії ховалася багата Трансильванія (або Семиграддя), що належала Угорщині, де бурхливо розвивалися ремесла, проходила гілка Великого шовкового шляху, зростали самокеровані міста, засновані саксонцями.

Семиградські купці були зацікавлені в мирному співіснуванні Валахії з турками-агресорами. Трансільванія була свого роду буферною територією між угорськими та волоськими землями.

Крім того, говорячи про жахи, нерозривно пов'язані з ім'ям Дракули, слід пам'ятати про стан країни і систему влади. Монархи обиралися на престол з одного і того ж роду, але вибір не був зумовлений якимись певними принципами престолонаслідування. "Нормальний" перехід влади від батька до сина був рідкістю. Зрозуміло, що при прагненні нового господаря закріпити свої повноваження, доводилося вдатися до терору, і об'єктом його виявлялися як родичі правителя, так і всевладні бояри.

Так би мовити, терористичні царювання були до і після Влада III. Чому ж тоді події, що відбувалися при ньому, увійшли до усних переказів і в літературу як такі, від яких холоне кров?
 
Саме життя Влада (в румунських переказах він же воєвода Цепеш) видається доволі незвичайним. У 13 років він присутній при розгромі турками військ у битві під Варною, потім - роки перебування в Туреччині в якості виданого батьком заручника (тоді-то він і вивчив турецьку мову). У 17 років Влад дізнається про вбивство боярами з "угорської" партії батька і старшого брата. Турки звільняють його і саджають на престол.

З турецької неволі Влад повернувся песимістом, фаталістом і переконаним, що головне у політиці - сила або загроза її застосування.

Перше, що, згідно з історичною хронікою, скоїв Влад, утвердившись у тодішній столиці Валахії, - з'ясував обставини загибелі свого брата Мирчо і покарав винних. Він наказав розкрити могилу брата і переконався, що той, по-перше, був засліплений, а по-друге, перевернувся в труні, що доводило факт поховання живцем. Тоді у місті якраз святкували Великдень і всі жителі причепурились, одяглися у святкове, найкраще. Угледівши в такій поведінці злісне лицемірство, Цепеш розпорядився закувати всіх жителів в кайдани і відправити на каторжні роботи з відновлення одного з призначених йому замків. Там вони мали працювати доти, доки парадний одяг не перетвориться на лахміття.

Легенди про правління Влада Цепеша почали виникати майже відразу. І хоча усі ці розповіді містили опис різноманітних жорстокостей, скоєних Владом, загалом вони подавалися із певним захопленням. Всі вони сходилися на тому, що Цепеш в найкоротші терміни навів у країні лад і досяг її процвітання. Однак засоби, які він при цьому застосовував, викликають у наш час аж ніяк не захват.

Відомий випадок, коли на початку свого правління Дракула, скликавши приблизно до 500 бояр, запитав у них, скільки господарів пам'ятає кожен з них. З'ясувалося, що навіть наймолодший пам'ятає не менше семи правителів. Відповідь Дракули була нестандартною спробюю ліквідувати порядок, коли бояри виявлялися значно довговічніші своїх панів: всі вони "прикрасили" палі у Тирговішті.

Завдяки цим свідченням сучасників відтворюється образ повелителя, що обожнює саджати людей на палі й боротися за справедливість, причому не можна сказати, де перша пристрасть перетворюється в другу і навпаки, так нероздільно вони злиті.

Ось вам іще один приклад: Дракула виявляє, що у Валахії занадто багато жебраків. Цепеш скликав злиденну братію, нагодував їх досхочу і звернувся з питанням: чи хочуть жебраки назавжди звільнитися від земних мук? Звичайно, вони хотіли і Дракула пішов їм назустріч: вікна і двері зачинили, а будинок разом зі людьми згорів дотла. І при цьому Дракула був переконаний, що зробив відразу дві хороші справи: Валахію позбавив від паразитів, ну а жебраків - від злиденного життя.

Цікавою була і "дипломатія" Дракули. Яскравий приклад - розправа над турецькими посланцями, які, за традицією своєї країни, вклонилися Дракулі, не знімаючи шапок. Дракула похвалив цей звичай, а щоб ще сильніше зміцнити їх у цьому звичаї, наказав прибити шапки до голів посланців цвяхами.

Можливо, з часом пам'ять про жорстокого шукача справедливості - Влада Дракулу - змінилася б у свідомості звичайних людей. Але фігура волоського правителя зацікавила англійського письменника Брема Стокера, і наприкінці XIX століття з'явився його відомий роман про вампіра графа Дракулу.

Часто у критичній та історіографічній літературі зустрічається твердження: чудовисько, вигадане Стокером, практично нічого спільного з історичним Дракулою не має. Особливий акцент робиться на тому, що у румунській традиції немає жодних вказівок на перетворення Дракули на вампіра, не кажучи вже про ті дивовижні зміни, яких зазнає біографія реального Дракули у романі.
 
Стокер з валаха (румуна) перетворює свого героя в трансільванського угорця. Можна вказувати і на інші відступи письменника від історичної правди. Так, замок Дракули він розташовує у трансильванському проході Борго. Тут справді знаходився замок, який повинен був відвідувати Влад Цепеш, але справжня резиденція правителя - на річці Арджеш, поблизу кордонів Трансільванії та Валахії.

Критики вказують на те, що Дракула у Стокера зовсім не схожий на Влада Цепеша в румунській фольклорній традиції. Чи так це? Чи справді у Дракули-мораліста, Дракули-садиста і стокерівского вампіра не знайдеться нічого спільного?

Існує думка, що Стокер зробив свого героя вампіром, неправильно зрозумівши одне слово у німецькому памфлеті проти Цепеша, що означає насправді не "вампір", а "Берсерка". Так називали несамовитих воїнів, які у запалі битви уявляли себе вовками, що розривають ворогів. Але ж у Стокера Дракула і залишається берсерком. Вихваляючись славою предків, граф говорить, що серед них були найбільші Берсерки епохи переселення народів.
 
Звідки ж узявся вампір? Можливо, що цей мотив міг народитися з іншого рядка памфлету, в якому Дракула порівнювався з блохами, що п’ють кров своєї жертви.

Що ж до румунського фольклору, то і з ним усе не так просто. Дійсно, воїн Влад III має героїчні риси. Більше того, саме ім'я Дракула, тобто Син Дракона чи Син Диявола, рішуче усувається з румунського фольклору, де він - воєвода Цепеш.

Однак деякі дослідники відзначають, що в біографії Дракули є один епізод, яким цілком міг зумовити появу легенди про його перетворення на вампіра, - це відступництво від православ'я, перехід у католицтво, що за народними віруваннями часто карається прокляттям у вигляді вампіризму.
 
Цікавим є епізод, в одній з легенд: проти Цепеша піднімається разом із турками вся нечисть. Тут і вампіри - вони збираються на горі Ратезат, що лежить на кордоні Румунії та Валахії, зовсім недалеко від історичного замку Дракули.

Хай там як, а серед селян досі побутує повір'я: Дракула чи то взагалі не помер, чи то має дивну здатність відроджуватися і з'являтися до живих у будь-який момент. І Цепеш неодмінно прийде. Аби захистити Румунію від чужоземної навали.

Отже, два Дракули. Один – реальний, інший – міфічний. Їх об’єднує ім’я, країна та спадщина, якої Румунія не позбулася досі. Про графа Дракулу складено безліч легенд, від яких холоне кров. Трансільванія і досі залишається землею вампірів, а замок Дракули - місцем, оповитим ореолом містики і таємниць…