Глибина днів поглинає мене і тягне до низу…..відчуваю себе заблукалим судном, капітана якого вбили пірати і мене несе вітром і хвилями невідомо куди, невідомо чому…здається, що вже видніє берег, і люди, і дерева, і сонце ніби яскравіше, але варто лише заплющити очі і знову лиш море, і хвилі і безмежність води…..постійно темно синьої…гіпнотичної і страшної….ніхто не думає про порятунок корабля, коли йдеться про порятунок власного життя…….тому ще зовсім трішечки і мене поглине дно, і хвилів винесуть на берег часточки моєї душі, а хтось на безлюдному острові розпалить з них вогнище в зігріється….
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
