ЗАРОБІТЧАНКА Оксана Онуфрій ПРО РІЗНІ СИТУАЦІЇ, РІЗНИХ ЛЮДЕЙ ТА ЗГУРТОВАНІСТЬ УКРАЇНЦІВ ЗА КОРДОНОМ

Українка Оксана Онуфрій під час зустрічі й розмови в Празі поділилась з UA Modna своїм досвідом роботи за кордоном й розповіла про адаптацію та побут заробітчан в чужій країні.

Вибір долі 
Оксані 38 років, родом вона із Закарпаття. Народилась в селі Широкий Луг, у сім'ї швеї та заробітчанина. Після закінчення школи поїхала до с.Тернова, щоб вивчитись на швею. За професією не працювала, бо в 19 років вийшла заміж. Після весілля, Оксана разом зі своїм обранцем долі Василем, поїхали за кордон у пошуках кращих фінансових статків для молодої сім'ї. Як все складалося на самому початку - розказує наша співрозмовниця:
- Поїхати на заробітки за кордон - було наше з чоловіком спільне рішення, просто хотіли бути разом. До одруження Василь, як і багато наших чоловіків, вже не один рік їздив за кордон на заробітки. Вирішили і поїхали до Чехії. Спершу ж, в чужій країні, важко звикала до мови, та з часом добре її освоїла.
Без труда нема плода
Насамперед, щоб якось порозуміти чеську мову, закарпатка влаштувалась на роботу. Як і де працювала з приїздом до іншої країни?
- Перша моя робота була в ресторані, де й "заробила" собі гастрит. Майже нічого не їла, ніяк не могла звикнути до чеської їжі. Взагалі, не могла вживати їхні "омачки" - страви без яких не існує чеської кухні. Залишила роботу й пішла працювати на велику кантіну - заклад, де варили їжу, а далі розвозили до міні-ресторанів. Потім продавала в лапгудках (делікатеси, салати). Це був такий собі магазин, де роблять нарізку й торгують салатами, ковбасами, сирами. Далі знову працювала в ресторанах, і так всі ці роки. У піцерії тривалий час працювала на салатах. По-різному бувало. Але на шляху більше хороших людей зустрічала, ніж поганих. Правда, одного разу шеф-кухар, співівласник закладу такий неприємний попався, зганяв усю злість на персонал, та врешті-решт ми з ним знайшли спільну мову.  
Таке не забудеш
Про моменти, які в гостях у "чужих" загартовували бути сильною і вчили не здаватись, Оксана залюбки розповідає, бо, як зізнається, таке не забудеш: 
- Коли вперше приїхала до Чехії, як вже казала, влаштувалась працювати в ресторан. Так от, через пару днів ввечері повертаюсь з роботи додому (саме в цей день мій чоловік був у справах за Прагою!) Їду трамваєм, аж раптом щось об'являють, я ж нічого не розумію - їду далі. Люди вийшли на попутній зупинці, а я продовжую шлях далі... Так приїжджаю в якісь гаражі, щоправда не сама. Доправилось туди троє нас: я, англійчанин і безхатченко.  Як звідси вибратись? Куди забрела? Кого і де спитати? Купа питань в голові роїться. З англійчанином порозумітись не вийшло. Пробую спитати в бездомовця, а той у відповідь мені російською: "Деньги есть?". Кажу: "Ні. Перші дні на роботі". Він: "Дай немного".  Дістала йому 150 крон, а він гроші в руку й навтіки, а здалеку викрикує: "Садись на любой, доедешь". Ото допоміг! Я, дійсно, на перший попавший трамвай сіла, як тільки впізнала зупинку через котру проїздила - вийшла, зорієнтувалась, дочекалась свого трамваю, аж так дісталась додому. Завжди згадую цю історію.
Пережитки і здобутки
Сьогодні Оксана щаслива дружина і мати трьох дітей. Її синочку Валентину 12 років, а  дівчаткам-двійнятам - Софійці та Александрі - буде сім. За роки спільного життя з чоловіком придбали земельну ділянку в обласному центрі, де побудували власний будинок. Останні роки жінка приділяє більше часу дітям, підзаробити за кордон їздить хіба-що на короткий період:
-  Упродовж 18-ти років - час від часу на заробітках. Тепер підзаробити їду лише влітку на пару місяців і взимку, терміном в один місяць. Решта часу - вдома з дітьми. Таке рішення ми з чоловіком прийняли з часу народження двійні. А раніше за цілий рік вдома була хіба-що 2-3 тижні, від сили місяць. Це при тому, що мені самій за кордоном подобається в тому разі, якщо надовго там не затримуюся, а коли довго - надоїдає. Але є фінансова зацікавленість. Вже зараз, маючи офіційні документи, заробітна платня за місяць чистими складає близько 1500 "зелених". Не завжди звичайно, але в основному. Вважаю, для жінки - це непогано.
Україна - моя країна
 У подружжя є багато старих друзів із Закарпаття, які переїхали з України жити в Чехію. Оксана з порозумінням ставиться до такого кроку в житті й зізнається, що нерідко сама має такі поривання:
- Ми й самі задумовуємось над тим, що може варто продати будинок й переїхати жити до Чехії. Я, чоловік і діти - всі маємо тривалий побут. Що спонукає до думки про переїзд? Добробут власних дітей. Я б не хотіла, щоб вони зазнали заробітчанської долі. Ні, такого майбутнього їм не бажаю. Вже краще жити в іншій країні, щоб тут вивчились наші діті й жили як білі люди. Що не кажи, але за кордоном є робота, тут можна заробити гроші й бути разом із сім'єю, а більше нічого й не треба.  Та є одне але... Україна - моя країна, і я хочу жити вдома. Хочу, щоб в нашій країні був не гірший рівень життя, ніж в Європі. Однак, усвідомлюю - поки що це лише бажання. А які насправді персперктиви для наших дітей вдома?.. 
Наші за кордоном
За ці роки в Оксани та її сім'ї за кордоном з'явилося багато нових друзів, знайомих, збереглося багато давніх товаришів. Наскільки вони згуртовані, закарпатка розповідає:
- Ми цімбори (друзі) часто зустрічаємося, телефонуємо один одному. Взагалі, українці в Чехії дуже згуртовані, завжди допоможуть у біді.  Скільки лише випадків, коли тут, на заробітках, помирають наші люди, і завжди знаходяться ті, які допомагають фінансово, збирають гроші, щоб вивезти й доправити тіло до рідного дому. Така реальна підтримка, це якщо говорити по великому рахунку. При цьому слід пам'ятати: завжди і всюди по життю є і будуть різні ситуації і різні люди.
Відпочинок
Прикрашати будні Оксани за кордоном допомагає відпочинок. І якщо похід в ресторан не її фанатичне захоплення, то компанія друзів та прогулянка містом - якраз те, що треба - відпочинок для душі:
- Можу піти в гості до когось знайомого, прогулятись з друзями містом. Найбільш яскравою подією за кордоном вважаю пропозицію руки і серця моїй молодшій сестрі Олесі. Це відбулося торік на Карловому мості, за п'ять хвилин до нового, 2018 року. Було несподівано і ефектно: букет із 101 троянди, обручка, море емоцій, море щастя...