Уникнення задекларованих трендів є першочерговим в аспектах актуального вибору. Бо бігти тути, куди біжуть всі із всезагальним меседжем Чогось необхідного - є проявом безволі. Свій шлях, свої ями. Можна в ту яму впасти, розглядаючи зірки.. Не так страшно на фоні хворобливих трендів: якщо вам пропонують колективний марш чи ходу - зробіть навпаки й відчуєте сіль буття. Бо від соціальної активності ви отримаєте рівно нічого / феноменологія Соціального нуля/, окрім простої втрати часу.
Можна балансувати антагоніями втратив-знайшов, але явища здебільшого ситуативні й, до того ж, злокалізовані в певних моментах початку-кінця. Якщо ви навіть про це не думаєте - думки зреверсують в необхідну парадигму.
Зараз все дехарактеризується: гібридизується, синтезується, розпадається - все в контекстах життя-смерті; нічого особистого, але природний контент завжди йде своїм життям й чекає на нашу співпрацю; до того ж просту й щиру. Як розвиток галактик й дивовижне віддалення галактик на тисячі років світових й міжгалактичних... Вся еволюція природня й надприродня є суто феноменном газу. Еволюція газів є випочатковою, аж потім аспекти бактеріального переродження чи, скажімо, суто паразитарного...
Еволюція є паразитарною, бо за суттю є явищами поїдання одних організмів іншими. Ніякої лірики чи її надлишок, лишається чекати на прояв певного депрограмного вибуху, щоб зрушити толерантний Пошук нових значень й нового розташування, бо від зміни контенту результат не міняється, хоча, як виявляється, міняється - кардинально. Бо наука вирішує питання/ зокрема фізика вирішує на відміну від сухої математики/, вирішує знову ж таки в парадигмальності суто наукової романтики й політичного хитросплетення: війна є доказом усього чистого розуму. Розум проявляє себе в війнах. Інакшої методи не існує.
Згадаймо Воннегута. Війна є просто Новою формою ведення політичного абсурду, яко війна є окремим проявом волі Розуму. Розумна політика. Кому вона потрібна, коли помирають тисячі невинних. Коли рецесійна парабола наслідковості триває десятками років й соціальний звір з того віднайде собі слабку поживу...
Чи наше щиросердечне увірування в міжсубстанційну творчу першочерговість - на це є й для цього створені підкасти маніпуляторів: вас роздінуть і скажуть, що це вишкіл духу й волі...
Чи наше розуміння усього нерозумного. Десь є межа всього справжнього: є, але не стійка до реального буття. Завжди треба усвідомлювати факт, що наше філософствування є можливістю синтезів усіляких абсурдів, до того ж різних форм й проявів, наша віра є наслідком усамітнення й тотальної відчайдушної недовіри; наше бажання змінити є проявом диструктивної волі. Наше проростання суто соціальне є фобією безпричинності буття. Бо зло множиться в хаосі, а множинність хаосу є тріумфом злої волі.
Зла й розумна волі є ознаками згортання цивілізаційного вакууму/ Шпенглер/, хоча Природа не приймає вакууму: порожнечи не існує, але для інтелектуальної забавки то комусь знадобиться. Як знадобляться сотні змертвілих та темних матерій із дивом матерій та картезій. Навіть, якщо б я не з'явився в такій формі, я зміг би модифікуватись в підформи власної користі каузальністю життєвих виборів...
Але я є і форм багато моїх та суто не моїх. І все таки Епікур був неправий в аспектах Непоміченості. Це так фатально - бути непоміченим, хоча щит смерті деколи виготовляють з деревини...
Й Воннегут був неправий, бо війна не є проявом чистого розуму, скоріше смертельної глупості.
Й Шпенглер помилявся щодо цивілізаційності, як гнилого приплоду пахучого дерева.
Й Гете був не правий, й Ман із "Фаустусом"- бо жодного випроміненого сонцеславного тіла й потойбічча не існує.
Й Оппенгеймер, й Фермі були простими піддослідними кроликами чиєїсь злої волі.
А воля зла дуже розумна й боїться щирої молитви.
Й хвороби наші є наслідком нашої безвольності, а не генетичної забобонності.
Бо є знак та є символ, яко є образ й воля тут не завше є необхідною...
І якщо хтось мріє про нескінченність - вона залишиться у формі потаємного міркування.
Й Шварцман був неправий, бо вірити треба в те, що можна побачити. Якщо можете пояснити, тоді важко уявити; якщо уявляте - не конче пояснювати. Тому і є марші інтелектуальної смерті й танці злої та хворої уяви.
Бо все, що стосується політики, є проявом брехні й користі.
Бо все, що виблискує золотом в храмі, є проявом психоделії спекулювання.
Бо все, що висить в рамі, є доказом навколодушевної терапії та способом ідентифікації.
Бо все, що має характер колективного - є просто заграванням в аспектах вихідного дозвілля й тут вам сховають політичні фобії.
Бо культура є самознищеним некрофільним ландшафтом.
Правди не існує. Й нас також.
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
