ЗАКУЛІССЯ КРЕМЛЯ: Джозеф Файндер "Московський клуб"

Це політичний детектив про американську та радянські спецслужби, які стояли над урядами своїх держав.

Головний герой Чарлі працював у ЦРУ, але був агентом ще однієї секретної спецслужби. Йому доводиться розплутувати клубок змови, результатом якої мала би стати зміна керівництва в СРСР. І хоча мова йде про реальних осіб (скажімо, Горбачова), автор дає волю фантазії, вводячи видуманих літературних героїв, які суттєво впливають на хід подій.

Керівник КГБ Павліченко має намір захопити владу ціною підриву Мавзолею і всіх осіб включно з президентом США, які знаходяться там під час святкування роковин Великої Жовтневої соціалістичної революції. З’ясовується, що він українець, а під час сталінських репресій його батьків знищили. Той, хто всиновив хлопчика, приховав його  справжню біографію. Павліченко дослужився до помічника Берії, перейняв від нього всі методи захоплення влади і намагався уникнути помилок свого патрона.

Або взяти так званих старообрядців. Це люди зі сталінської когорти, які, однак, не хочуть, щоби до влади в СРСР прийшли нові диктатори і убивці мільйонів. Старообрядці є на всіх рівнях керівництва, хоча, здається, від них не залежить, які остаточні рішення з того чи іншого питання будуть прийняті.

В романі все зав’язано на заповіті Леніна, але не тому, в якому він говорить про недопустимість давати Сталіну всю повноту влади, а якомусь іншому. Втім, навіть прочитавши останню сторінку, ми так і не дізнаємося, про який саме документ іде мова.

Можна закинути письменникові багато штучного і умовного в романі, але слід віддати належне, з якою скрупульозністю він описує створення вибухових приладів у домашніх умовах. Справжній тобі посібник для терориста. А ще з медичною точністю він  називає речовини, за допомогою яких людина може швидко померти чи перетворитися на “овоча”. А тут уже поле для діяльності потенційних убивць. Не знаю, що за умов СРСР робила цензура чи куди дивився український видавець, благословляючи книжку.

Як це завжди буває, ситуацію рятують не ті, хто цілеспрямовано хоче розв’язати проблему, а випадкові персонажі. Ми не знаємо про їхні патріотичні почуття, на відміну від тих людей, які свідомо борються з секретними організаціями СРСР і США, але саме вони рятують життя радянському керівництву і сотням тих, хто того дня зібрався на Красній площі.

Любителям політичних детективів роман сподобається. Він тримає у напрузі до останньої сторінки.

Анатолій ВЛАСЮК

27 травня 2018 року     

*Обкладинка - pinterest.com