Пригадуючи себе в дитинстві, інколи дивуюся, як я могла такою стати. Звідки взялося те, якою я є зараз, оскільки в дитинстві ніщо не вказувало на такий хід подій, не було жодних підстав. Хоча, можливо, вони просто спали.
В процесі індивідуальної терапевтичної роботи я зрозуміла, коли саме і що змусило мене "увімкнути" мої способи виживати та адаптуватися до оточуючого світу. Безперечно, це були ситуації стресові, травматичні і не дуже приємні.
Дуже люблю певні речі пояснювати через метафори та образи, дається в знаки мій тип репрезентативної системи.
Уявімо собі, що дитинка – це невеличка рослинка, яка починає рости із зернятка. Вона вже належить до певного виду, має свої особливості, які їй передалися від батьків. Ґрунт – це те, в якій атмосфері росте і розвивається дитина. З часом, вона стає більшою і міцнішою. Так само як і у природи, в нашому житті також є своя погода. Не завжди дитина отримує тепло та сприятливі умови. Вона проживає усе: і вітер, і грози, і урагани, і сніг і т.д. І тоді існує два шляхи: або рослина хворіє і вмирає, або вона робиться міцнішою і дужчає. Таким чином, відкритим є запитання: а що саме допомогло цій дитині, а згодом вже і дорослій людині, вижити?
Здавалось би, звідки у мене могло з'явитися стільки агресії у критичних ситуаціях, якщо в дитинстві я навіть не знала, що це таке. Або інше, як можна когось і щось просити, якщо в дитинстві я отримувала все, чого хотіла просто і легко?
Зазвичай, після сильних або тривалих стресових ситуацій та труднощів, в особистості відкриваються її нові сторони, які до цього не проявлялися.
У зв'язку з цією темою, пропоную невеличку вправу, яка певною мірою допоможе нам зрозуміти свої "джокери". Це ті риси та здатності, які є ефективними для нас у ситуаціях змін, новизни та пристосування. Можливо, є щось співзвучне із поняттям внутрішніх ресурсів, але, як на мене, ресурси включають як внутрішні, так і зовнішні фактори (близькі люди, матеріальні чи соціальні чинники та ін..). А задатки "виживання" - це те, що з'явилося вимушено та ситуативно, раптово, не очікувано і спонтанно. Це дії, які почали допомагати отримувати те, що є для вас вкрай важливим та необхідним.
Ці задатки - певні способи поведінки, які ми не завжди встигаємо усвідомлювати, відслідковувати і розуміти. Автоматизми, які сприяють нашій адаптації та пристосуванню. Вони полегшують процес і скорочують шлях отримання свого. І це не лише стосується ситуації, коли ми хочемо щось отримати. Навіть тоді, коли потрібно щось відстояти чи захистити, чогось уникнути чи позбутися. Тобто, це можуть бути різні способи, які допомагають нам, нашому корінню втриматися в ґрунті і не бути знищеними вітром чи ураганом.
Отже, пригадайте собі декілька найбільш травматичних та стресових ситуацій, починаючи з підліткового віку (оскільки саме в цьому віці людина вперше свідомо починає щось розуміти про свій стан, емоції, почуття та потреби) і до сьогодні. Випишіть ці ситуації і навпроти кожної опишіть те, як ви справлялися із кожною з них. Простіше кажучи, що вам доводилося робити, щоб не загинути, щоб вижити, щоб втриматися? Виділіть дієслова яскравим кольором (просити, кричати, обманювати, терпіти і т.д.). Окремо проаналізуйте кожну дію, стосовно того, наскільки вона зараз є ефективною і з якими людьми? Чи користуєтеся ви зараз тими ж способами, якими користувалися колись? Як ви це робите? Чи варто продовжувати зійснювати певні дії зараз? Як їх сприймають ваші оточуючі та близькі? І одне із важливих – які нові задатки виживання мені зараз є потрібними? Що я можу в собі формувати, щоб вижити, враховуючи сучасний світ?
____________________________________
www.psyholog-terapevt.lviv.ua
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
