Вперше за всі роки незалежності (після гарячих подій у Києві, масових розстрілів мирних громадян, які на барикадах захищали власні гідність, європейське майбутнє) більшість українців не сумнівається – потрібні повне перезавантаження влади (орієнтуючись на безпартійних фахівців, громадських лідерів, науковців, які мають авторитет у суспільстві) та докорінна зміна всієї системи державного устрою. Адже не окремі очільники політичних сил вивели народ на Майдан і жодна з партій не збудувала обіцяного нею раю…
Один з числа великих українців, талановитий художник Кирило Устиянович, який народився в 1839 р. в селі Вовків Пустомитівського району Львівської області, бачачи тогочасний стан в Україні, відвідуючи щорічні художні виставки членів Товариства приятелів красних мистецтв на Краківській, де домінували живописці з Відня, Мюнхена, Кракова, Парижа, а він хотів мистецтва зрозумілого простим людям – вже тоді був переконаний, що все так зле через сам устрій.
Цей приклад дуже показовий на тлі нинішніх подій в Україні. Більше того – у постаті Кирила Устиновича не знайдемо ані крихти сьогоднішнього симптому лакейства, служиницького змирення на догоду "сильним світу цього". На жаль, тепер навколо бачимо чимало таких українців, які догоджають Кремлю і готові віддати йому за срібняки всю Україну.
Так ось: не дивлячись на те, що на поч. XIX ст. навколо будувались нові міста, виростали сталеві мости, гуркотіли по рейках локомотиви, пливли за океан шифи з емігрантами (останні залишали рідні вкраїнські сторони через злидні та безробіття), злітали в небо на аеропланах відважні піонери, політики виношували плани нових війн, а багаті сиділи на мішках з золотом і навіть пальцем не кивали, митець, як громадянин, у такому світі почувався обдуреним. Як і багатьом простим людям, йому здавалося, що заблукав у незнайомі місця: він добре розумів ціну фальшивих обіцянок уряду, який запевняв, що скоро прийде полегшення, треба лишень працювати для світлого блага цісаря і його родини. Наш земляк вірив у Бога і був дуже переконаний, що лише від
моралі й чеснот залежить справедливість в суспільстві, його майбутній розквіт. В одному з листів друзям він писав: "Ах! Суди подлі, рада повітова – шельма, староство – злодій, а міністерство – розбійники. І живи тут в такій державі. Навіть цісар на стороні безправ’я і, милуючи злодіїв та розбишак, не має помилування для тих, що уповали на його нікчемну конституцію…".
Вчитаймося. Стовідсоткове віддзеркалення того, що маємо на часі нині. А все, що потрібно народові сьогодні від нової влади – працювати на совість, не заглядаючи до власних кишень, звітувати про свої дії громаді. На жаль, спостерігаємо і в Києві, і в регіонах чиновники не дуже поспішають розчищати "авгієві стайні". І причина тут не тільки в старих-нових обличчях політиків, які прийшли на зміну "смотрящим"...
Ефективний поступ відчуватиметься тоді, переконані прості люди, коли влада збагне, що контроль суспільства за кожним її вчинком буде невідступним, а, отже, за всі промахи доведеться відповідати в судах… Україна сьогодні стала іншою і вже ніколи не повернеться до совкового минулого, не дозволить одноосібно вершити долю народу. Ось чому від нинішнього керівництва народ вимагає рішучості в приборканні сепаратизму, ефективнішої роботи на всіх соціально-економічних напрямах.
Державі в ці дні потрібен спокій і поступ, адже на порозі вибори президента України. Вони мусять відбутися в легітимний спосіб. Звісно, Москва робитиме все, щоб зірвати їх, оскільки ,в протилежному випадку, уже не матиме підстав аргументувати свою агресію "нелегітимною" владою в Києві…
Кому з кандидатів віддадуть перевагу виборці України – в центрі, на заході, сході і півдні? За соціологічними опитуваннями і настроями серед простих людей, найвищий рейтинг зберігає за собою Петро Порошенко. За нього готова проголосувати більша кількість, ніж за інших, зокрема, і в південних та східних областях. Значно нижчою популярністю може похвалитися нині Юлія Тимошенко.Додають мінусів тут і нерішучі дії представників від Батьківщини»,які монополізували владу в Києві. Не слід теж забувати, що віче Майдану, під час зустрічі з лідером » Батьківщини» порекомендувало їй не балотуватися на пост Президента.
В низах кажуть, що той політик (чи лідер партії), який одного разу тримав важелі влади і не скористався ними для зміцнення народовладдя – не факт, що, отримавши булаву вдруге, триматиме її гідно….
І хоча в країні надзвичайно неспокійно, суспільство готове дати відсіч російському окупантові і прийти на виборчі дільниці, щоб засвідчити: Україна – держава демократичного й європейського майбутнього.За це боротиметься кожен свідомий громадянин.
Богдан Пилипів
Фото з циклу "Гасла Майдану". Світлини В. Тріща
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
Ліля Колісник
