Він був звичайний працівник на підприємстві. Займав посаду з керівними обов'язками, бюджетними маніпуляціями та іншими, не зовсім зрозумілими їй речами.
Вони не знайомились, їх не представляли спеціально. Вона просто влилась в новий колектив так непомітно, як буває, коли зарікаєшся щось ніколи не робити, а потім виявляється, що ти вже по тім’ячко погруз у заплутаний лабіринт власних вчинків.
Він був хвилюючим. Молодий, спортивний та гарний - таких на її підприємстві було не багато не мало, але він якось по-особливому повертав її до того ніяковіння, яке вона відчувала сотню чоловіків назад.
Кожен день вони бачаться в офісі. Він сидить за її спиною, тому волею не волею інколи вони перекидаються декількома словами, пригощають один одного яблуками та вливають в себе алкоголь з сусіднього ларька по п’ятницям для додаткового влиття в колектив. І якщо вже розповідь дійшла до деталізації, настав час назвати наших героїв. Його я б назвала Едмунд Хілларі, як одного з перших підкорювачів Евересту. А її - Шеріл Стрейт, як дівчину, яка після повного краху особистості віднайшла себе за допомогою виснажливого і небезпечного походу по Тихоокеанському хребту.
Таким вона його і бачила - Едмундом Хілларі: сміливим, витривалим, розумним, людиною, яка знає чого хоче від цього життя, людиною, яка отримує задоволення від життя кожен день (і це без вживання тяжких наркотиків та галюциногенів). Звичайно, в реальному житті хлопець не підкорював Евересту, хіба що Ельбрус, але для неї Ельбрус виглядав не менш колосальним досягненням, ніж славнозвісна Дждомолумгма, тому різниця невелика. А себе вона однозначно асоціювала з Шеріл, бо їх долі занадто сильно перегукувались у своїй схожості: неблагополучна сім'я, ненависть до батька, любов до матері, яка змушувала її залишатись в людській подобі, руйнування свого життя за допомогою алкоголю, наркотиків, нерозбірливих зв'язків з чоловіками і вбивство маленького життя в собі, як кульмінація деструктивних процесів.
Не заглиблюючись у їх минуле, однозначно можна сказати, що Едмунд - абсолютно нове і незрозуміле у її житті явище. Він мав дві найголовніші цінності, які штовхали її затримати свій погляд і зацікавлено спостерігати за його рухами, словами, вчинками. Перша - це простий характер, який ніколи нічого не ускладнював, який до всіх ситуацій ставився настільки просто наскільки це взагалі можливо. Дивлячись на співробітника, Шеріл думала про мізерність своїх переживань. І це важливо! Маючи натуру, яка звикла трохи/не трохи перебільшувати всі драми які трапляються в її житті, вона раптом усвідомила, наскільки обтяжує собі життя. Позбутись цієї звички її мотивувала думка про те, що такий чоловік ніколи б не звернув увагу на накручувачку драм і не зав’язав би з нею стосунків.
І він таки їх і не зав'язав. Співробітник Шеріл був одружений: конкретно і безповоротно. Він любив свою дружину і свою дитину. І саме в цьому крилась його друга цінність. "Якого чорта?" - запитаєте ви, яка тут, в біса, цінність, коли чоловік, який подобається головній героїні, одружений. А я вам відповім, але, щоби зрозуміти усю саркастичність ситуації, треба уточнити один такий невеличкий факт з життя Шеріл.
Останній рік у дівчини виявився таким насиченим, що якби вона вела щоденник із записами про коханців, то за один місяць вона б змінила зо три зошити, при середньому використанні 1 щоденника на 5 років в більш спокійні роки. І писала б вона там не про прогулянки під місяцем, кіно чи кафе, а писала би про доволі прозаїчні речі - стосунки з одруженими чоловіками. Дівчина досягла в цьому вже якогось левелу, якщо в таких речах взагалі бувають скіли. А по нашому, то Шеріл собаку з'їла на жонатиках і це вже так її допекло, що почало перетворюватись з розваги на реальну проблему.
Куди б вона не глянула - всюди вони, зі стандартним набором своїх діамантів: дружинами, дітьми та бажаннями повернути молодість, зависаючи з наївною (на перший погляд) Шеріл, яка дивилась на них очима, чи то бездомної собаки, чи то лагідної мами. Але розповідь наша не про швендяння молодої особи по мужикам. Мабуть, я трохи закрутила з поясненнями, тому прямо і без поетичних метафор поясню у чому суть.
Едмунд був її типажем, він подобався Шеріл і він був одруженим, і він не прагнув затягти її у ліжко. Наша героїня настільки звикла до уваги з боку одружених чоловіків. Це як запах варених бичків зводить з розуму мого кота. Вони перетворювались на наркоманів, які потребували систематичного вживання Шеріл внутрішньовенно та перорально. Дівчина настільки до цього звикла, що навіть перестала вбачати свою вину в причетності до розпусної системи. Вона настільки часто стикалась зі зрадами, що абсолютно перестала вірити в існування вірності як такої. Бензину у вогонь підлив її психолог, яикй розказав їй про закони психології, які штовхають розчаровану дівчину до постійного підтвердження у своїй зневірі. Так, кожного разу, коли дівча бачило одруженого чоловіка, вона неодмінно робила все (несвідомо звичайно), аби затягнути його до себе в лігво розпусти, аби в соте переконатись в тому, що вірних чоловіків не буває, а як наслідок - не буває і щасливих сімей.
Єдиною причиною, яка на думку Шеріл, могла змусити чоловіка бути вірним - це була банальна неспроможність Альфа бути домінантним самцем. Таке часто трапляється з чоловіками: заведеш сім’ю і не встигнеш обернутись, як на твоїй території не залишилось жодної кішечки, яка б дала тобі, лише стара левиця, яка гарчить на тебе, але дає трохи посоватись ззаду себе, не особливо відчуваючи, що там відбувається, але тішачись, що принаймні щось відбувається.
Едмунд же був Альфа у самому розквіті сил. Він був з тих хлопців, які подобаються усім, тому відсутність його набігів на територію, де тусується прайд нашої героїні - це абсолютно нове і незвично приємне явище в її житті.
Знаю, знаю, що ви мені хочете сказати: "Те, що він не хотів її, ще не показник його щасливої сім'ї і відсутності зрад! Можливо, він успішно рухає інших кішечок". І ви будете праві, доки будете залишатись у ролі читачів, але якщо вам пощастить хоч раз побачити цю історію в реальному житті, то ви зрозумієте, що не має кращого підтвердження моїм словам, аніж спокій, який розливається океаном від Едмунда. Які ще потрібні підтвердження, коли ти бачиш людину, яка постійно всім задоволена, яка поспішає додому навіть після веселої вечірки. А ще прошу не забувати про те, що наша дівчинка вже навіть по запаху може відрізнити чоловіків, які зраджують, тому індикатор, не отримавши даних, просто відмовився працювати на цьому полі.
Історія налічує сотні прикладів зрад, як з боку чоловіка, так і з боку жінки, музика налічує мільйони композицій про нещасливий шлюб, про старіння душі в нелюбові та про щастя від потаємних зустрічей коханців. Виходячи з цього, інститут сім'ї - це система, яка створюється лише для того, аби практикувати теорію незручного взуття: людина навіть не усвідомлює, наскільки може бути щасливою, доки не зніме незручне взуття.
Едмунд змусив
Шеріл повірити у те, що можна одразу придбати зручне ортопедичне взуття і насолоджуватись дорогою, по якій ти йдеш, насолоджуватись краєвидами і небом, насолоджуватись своїм рюкзаком, напханим приємними спогадами і не менш приємним сьогоденням. Ось чому їх зустріч не випадкова. Ось чому цю історію слід було розказати. Потрібний приклад інколи наштовхує на висновки, важливіші, ніж власний досвід. Цінний приклад може додати цілющої віри, яка перекреслить весь твій вбивчий власний досвід. Тільки відчуваючи морочне повітря від зрад та зневіри, яке дме тобі в обличчя, можна відчути тепло за спиною...
