АНОНС НЕКСТМОДЕРНІЗМУ
Коли зрозумієш, що пазли законів цивілізації,
це лише ситуації,
технічні ідеї,
а не філософська мозаїка ідеалу.
І комісії з моральності не сприяють досконалості
лише обмеженості.
І міра твоєї свободи
в довжину ланцюга
в руках громади,
І вільніший за тебе навіть вуличний волоцюга.
І прожити одною дниною,
та навіть воскреснути знову людиною,
це замало,
і просто по-колу.
Тоді, починаєш щось робити :
Можливо гримати римами,
як дверима.
Плювати на критику.
Сміятися з класики на смітнику.
І після безсонних ночей,
в роздумах про природу речей,
створити інший наступний зміст,
і встати на повний зріст,
відкривши в собі вдосконалювача, творця,
зі словесного сонця,
здатного світити ідеями
добра всеможливими,
в світах цих,
і інших...
І на противагу життєвій миттєвості,
матеріальній малості,
придумати себе багатоваріантного,
в доброгармонійному поєднанні вселюдського, всесвітнього...
Впіймавши вічність в досконалому,
занотувати її в душі
як в космічній капсулі,
що полетить в інше...
Коли закінчиться це.
А поки, на Землі цій принадній
жити радісно,
повноцінно,
і творити оновлену систему цінностей...
В ідеях наступних світоглядів,
і світобудов -
анонсувати некстмодернізм.
І не варто втрачати оптимізм,
навіть коли заблокують редактори,
і поріжуть коректори,
не журитись
від рішень журі
про неприсудження премії.
Бо в тебе є своя прерія,
своя мрія,
стіна,
і істина.
І навіть маловідомість
непробудить злість,
коли вдячний творцю
за можливість цю -
робити не кар'єру,
а творити нову літературу,
як план, як проект, з землями тілесними,
і душевними зорями.
Лише феноменальні поети
висловлюють в творах планети,
мов боги, що створили все
у Всесвіті,
і пішли...
Так і ти напиши ...
Застарілому, заперечливе - не.
І створи щось наступне...
СВІТ НЕ СПИТЬ
Філософ Григорій, почуй - світ не спить :
Майдан як розпечена сковорода.
Вогонь від шин шкварчить.
Юрба -
тече вулицями мов лава вулкана.
Для бунтарів бочки за барабани.
Не водою,
а кров'ю
вмивають руки кати.
Спадають корони з корупціонерів.
Втікають зрадливі гетьмани.
А далі, війна.
На стіну стіна.
І з завойовницької псевдокультури -
лунають вибухи, і вилітають кулі.
Розтопчують імператив Канта
чоботи окупанта.
О невже,
наші подвиги й жертви -
лиш для зміни угрупування
одних, іншими олігархами,
і поповнення Європи
добровільними остарбайтерами.
Світоглядно інша моя Україно.
Здобуток твій воля.
Поезій країно.
Вдосконалюй долю.
Важливі закони
ті що правди кордони,
як фундаменти для побудови
нової світобудови,
не секонд-хендового змісту,
а світу некстмодернізму.
Наші інші світи
мають право світити
у небі космізму
сонцями наступного змісту,
Україну підняти до космопросторів
галактик ідейних зорів.
Лиш тоді недаремні стояння твої на холодних зимових майданах,
і картини що пишуть червоним по-білому перебинтовані рани,
коли змінить країна світогляд буденний,
на яскраві світи некстмодерні.
ЦЕ ПРОБИВАЄТЬСЯ НОВА ЛІТЕРАТУРА
Створити сайт -
мов райський сад...
Де корабель космічний - флешка.
Й навіть мобілки есемеска
несе в собі найвищий сенс...
В мій віртуальний світ -
повір.
На моніторі як душа,
а тіло стукає по клавішах.
Всесвітня павутина електрона -
скидає книгу паперову з трона.
Бо покоління що прийде без блату,
ніхто не вдіне в розкіш фоліанту,
за гроші не придбають собі слави
його безстрашні вільні самвидави.
А розлетяться світом інтернету
відверті вірші космосу поетів,
і загоряться зорі з їхніх творів,
закрутяться планети із промов...
Це інші інженери ідеалів.
Це модельєри всесвіту обнов.
Крізь конформізми, догми, й кон'юктури,
це пробивається нова література.
НЕКСТМОДЕРНІЗМ ЯК МРІЯ ПРО ВЕЛИКУ ЛІТЕРАТУРУ
Ще з дитинства, мене разом з усіма, намагались вишикувати по-стійці -
струнко, на піонерській лінійці,
вбиваючи в голову
дві доктрини головні -
комунізму ,
і атеїзму.
А я перекручував піонерські речівки
до анекдотизму,
і сміявся з них як з ідіотизму,
та викидав їх зі свідомості наче із дому безглузді речі.
А нині,
на двадцять третю річницю незалежності країни,
по-державному телебаченні,
на історичному побаченні,
нові "піонери" по-стійці струнко
вигукують гасла лунко.
І перефарбовані політики,
та пристарілі фанатики,
знову всім в голови вдолблюють -
чергові дві ідеї,
чи ідеології,
роблячи людей громадянами
в яких мізки з двома звивинами.
І ніякого тобі різноманіття людських світів.
І жодного відкриття інших форм і способів життів.
То дрібниця, що закину кар"єру
через безлику маршируючу в ногу юрбу
осяяну однаковими клонованими ідеологемами.
Головне - створити Літературу
як побудову нового арт-простору,
що стане як небо ( побачать яке не лише в телескопи ютубу ),
яка розіллється ідей океанами,
відкриється новими землями
населиними неповторними людьми.
Розмаїття матерій краси
за межами ще незнаного задоволення -
вкласти в рукописи,
це поезії - надзавдання.
В людську культуру -
пізнанням , і творенням
вноситься, втілюється -
некстмодернізм, як мрія про велику літературу.
* * *
Я теж доречні маски натягав,
в зручні одежі душу одягав,
і участь брав в виставах розмаїтних,
в світоглядах людських
на сценах справ малих
старався досягти днів-успіхів потрібних,
збиравши оплески, наче копійки мідні,
і посмішки зрадливі чи привітні...
О, ні, я не хотів —
костюми тих часів
на себе одягати,
та птахом не злетів,
бо людям із землі дано розпочинати,
і падати, і знов вставати,
йти, і грати,
і грати, грати знов, — але не в тім любов,
не в клітці гри.
За грати традицій й декорацій —
суспільству не сховати — потяг душі до волі.
В умовності — в'язниці дурних світобудов —
не буде щастя долі,
не забуяє кров.
Тож сміючись, втікаю,
театри гри кидаю,
надіючись, шукаю правдиві ті шляхи,
де логікою двері в добро привідкриваю —
в невимушені й мудрі тендітні мрії раю...
***
Вірю в космічних людей,
як в творців світів ідей,
особистостей з особливих материків,
з ще не відкритих планет - провідників,
нових рукописних небес...
І сумніваюсь
в пересічній цивілізаційній стадії,
в бездумній юрбі, як стаді,
котре, гонять пастухи геополітичні
на пасовища економічні,
видаючи владний батіг
за культурний оберіг.
Я хочу законів, які давали би кожному простір свободи,
як місце для власної світобудови -
свого сонця добра,
і землі його правди,
і щоб для літер літератури цифри не були б за перешкоди,
та законодавче підгрунтя не прокладало би зайвих меж
для феномену людських можливостей...
Бажаю аби в країні -
був і мій край,
а не руїна -
з мрій.
Тому, на противагу політичним ідеологізмам,
презентую некстмодернізм,
як розвиток філософії нових світів
в людях, і їх дивовижних відкриттів...
***
Бачу в твоїх очах невідомі світи,
незнайомі планети в просторах космічних,
непрочитані мною слова почуттів,
і мовчання в них райського співу птахів,
заглядаю у їх глибину загадкову
і втрачаю в юрбі цю красу, випадково,
як в оманливім леті зозулі
вже не відшукати тебе на Землі,
випадає все з колій, і кане у лету,
лиш не впадуть вірші перехожим під ноги,
не опалі листки --
не накриють сніги,
бо в поета перо чарівне, всеможливе,
бо мені не дано все прийняти як є,
бо поет у душі переписує світ,
де вірші -- це зірки, дум матерій проекти,
і будує незнані з любові планети
розмріявши Всесвіт
до щастя всецвіття...
Сотворити із слова свій космос душі,
Дарувати галактики віршів --
всім людям Землі,
це поетів -- орбіти, і долі.
Літоб'єднанню
"Планета Наступного Слова"
присвячую
ПЛАНЕТА НЕКСТ ЛОГОС
Це здіймання в атаку
під кулі сарказму, і чавлення іншості танком.
Вірші у самвидаві як цвіт на морозі, у березні,
перші ластівки в літературній весні.
Сісти за ці столи
як престоли ,
через подолання-
передпрезентаційного хвилювання,
до плювання на загальноприйняті погляди,
І живого читання прози свободи,
що була донині, обмежена догмами наче гратами.
Та уміння триматися стильно
(тими, кого для миті цієї народжено)
перед журналістськими фотоапаратами.
Цей несанкціонований захід,
як невідомої зірки схід,
не запланований методистами,
викликає в пересічного кар\"єриста-
недоумкувате здивування,
як і у всіх псевдоморалістів , які після бою-
привласнюють мундири упавших героїв.
Ось вам -
Чиновникам продажним.
І літературщини клопам книжним.
Інші світи...
І другі Всесвіти...
Що не вкладаються в голови конформістів.
І виходять за межі консервативних змістів.
Цій убогій країні,що не знала розквіту.
І недосконалому світу.
Неокласикам.
Від Некстмодерністів.
Ось вам- вірші віртуальної контркультури,
креативної версії , нової літератури...
НЕКСТМОДЕРНІ ПІСНІ
Моя дівчинко з тілом сонячним,
і з зоряною душею.
Не допусти щоб світ проковтнув тебе,
як велика риба малу.
Створи себе.
Друзям скинь по емейлу
свій погляд.
Підіймайся як сходами власним світоглядом.
Некстмодерні пісні -
Світу зміни перехресні.
Це новина мега слова.
Волі музики обнова.
Не згуби різнобарвні мрії
в сірій реалії.
Так говори -
щоб розсувалися гори.
Не загубися в ідеологемах
придуманих іншими.
Будь від системи сильнішою.
Некстмодерні пісні -
Світу зміни перехресні.
Це новина мега слова.
Волі музики обнова.
Підніміться сини,
створіть з України
синоніми істинної свободи,
станьте до боротьби
з диктаторами та окупантами,
захищайте її - хто словом,
а хто стволом,
лайком,
і поцілунком,
та розбудуйте своїми світами
нашу зоряну Україну,
зложіть некстмодерними піснями
її цивілізацію розвитку,
і світобудову розквіту.
Некстмодерні пісні -
Світу зміни перехресні.
Це новина мега слова.
Волі музики обнова.
Моя дівчинко з революційним мисленням,
і новим почерком свободи осмислення,
не дай коханню пропасти
від псевдоморалізованої напасті,
щоби не вирішували депутати
кого і як кохати.
Некстмодерні пісні -
Світу зміни перехресні.
Це новина мега слова.
Волі музики обнова.
ПРИДУМАНІ СВІТИ
Ми всі живем в придуманих світах —
свідомість оселяється в культурах,
в законодавчім полі (звітах, актах),
в природи авторська також архітектура,
галактики підвішені над нами,
темний чаклун марить зміє-богами,
а ти що душе-інший
чи світліший..?
Види життя в недосконалих нішах —
всі поїдають інших щоби жити,
усім жорстокостям Земного виживання
можливе лиш єдине виправдання —
оці людські придумані світи,
бо попри авторів химерій і оман,
знайдуться і придумувачі істин
і певно буде в них толковий план
що прийме Всесвіт наче добрі вісті...
Бо і в Богів свої згасають сонця, —
то смерть знецінює недосконале все...
Що може людство дивлячись в віконця
на зорі, що воно для них несе —
Люди — творці, філософи поети —
будують сходи в неземні світи
розмріюють планети задоволень
де душевтілень —
всеможливі форми,
в гармоніях із Всесвітом в яких добро за норми…
Дивуюсь всім придуманим світам,
та вічних цінностей світи іще творити нам...
***
То є велика справа
для малої людини
з далекої від досконалості планети
десь на задвірках неосяжного Всесвіту
мріяти про ідеали життя,
розкроювати і зшивати
в досконалі форми
філософськими ножицями і голками
матерії буття...
Варто стати астрономом
що відкриває зірки не лише в небі
але й в собі,
бо в людині теж є свої галактики з ідей
і планети чуттєвих втілень
що сяють в її душевних просторах...
Це дійсно діло
для тлінного тіла,
розпізнавати як мапи кладів Земних,
підбирати ключі як до раю Небесного,
у свої всеможливі
всесвітні втілення добра
в найяскравіші сонце-щастя,
в гармонії з усіма
людьми, богами, світами,
з усім -
таємничим і ще невідомим Всесвітом...
Поети планети
то душ людських космонавти
і ідеали існування засновані ними
будуть сяяти десь
в найпрекраснішому бутті
що є метою биття їхніх сердець...
* * *
Майстрові слова невизнання не страшне наче пустеля,
бо посеред людської пустоти
слова лиш справжні спраглим за джерела
і дереву з ідеї прорости.
В безоднях, в безнадіях, там де мрії ¬¬—
знецінились мов висохлі моря,
лиш той не пропаде, в кого в душі — ріки поезії,
і береги добра.
Як сотворити із нічого щось живе —
заклав Творець у дивний дар поета.
З самоосмислення першооснови небуття
з’явилося, заколосилося усе.
Так літератора перо —
випише гори, і поля, і зорі…
Матеріальні сяйва міст мов міражі,
без світла мудрих слів погаснуть неживі.
А у пустелях розцвітуть сади —
невиданих літературних див.
КОСМОС ДУШІ
Моя особистість складається з :
я-щастя в формі життя,
яке присутнє в безлічі розмаїть моїх я,
в шляхах вседобра,
на планетах любові,
у зорях світла істини,
що описані в творах,
між якими злагода гармонії розмаїття.
Вони основи, маяки, плани,
і шляхи розвитку,
та співвідношення з людьми, з Всесвітом, з Богом ...
В них моя матерія розмаїття,
сила волевиявлення,
скарбниця пам`яті.
Вони мої переконання-уподобання,
що підтримують світлом висловленого,
і орбітами обдуманого, -
загальні гармонії в душі,
і її втілення, та стосунки земні.
Їхнім поетичним випромінюванням -
не допускаю руйнації,
очищую душу,
перетворюю помилки і навіть зло на доброякісну ніч,
колиску майбутніх світил...
Ними прокладаю траєкторії
до багатоваріантності блага,
всеможливості, безмежності, форм і змістів щастя,
його ідеалів буття,
як істини життя.
Вони мого мислення мова,
як змістоформи душевтілень.
В них моя твердиня духу,
і сила думки,
моя безсумнівність цінностей,
іншоцивілізація на Землі,
і еволюція свободи істини у Небо...
Їхні чорні рядки як родюча рілля
на світлім, в світі, у Всесвіті...
Мандрую душею як космосом,
живу то на одних
то на інших ідейних планетах.
Сяйвом матерії мислення,
відзеркаленням моєї душі,
побачиш їх
у творчому вимірі існування,
в наступних галактиках тексту
Всесвіту...
НЕКСТМОДЕРНИЙ МІСТ
Я знаю, повідомлення не прийде,
пустеля електронна -
невблаганна,
у ній також блукають, й гинуть люди.
І залишається лише вивчати
відтінки у світогляді мовчання.
В країні нашій,
що належить іншим,
відчуженими пройдемо полями.
Із лісу зроблять тонни книг,
що згодом, назовуть псевдовченнями.
І знов вожді мечем й вогнем примусять
носитися
з фанвами,
й прапорами.
І простаки патріотичні,
настроєні мов приймачі,
присвячують вірші чужій країні,
і прихисток знаходять в павутині.
А я напишу іншу Україну,
на моніторах з'являться слова,
наче будинки, як міста, і села,
і ти побачиш що є в слові сила.
І воля важливіша від верховних як рад,
так зрад.
І дім душі, і втілення, не з цегли,
і на війні тіла як гра у кеглі,
і навіть не в людському тілі сенс,
а в Всесвіті, у розквіті Душі !
Це преси не бульварної сенсація.
Літератури ця сторінка інша.
Ти зрозумієш, коли прийде осінь.
З рукописів пожовклих стане тлінь.
І проростуть у зовсім інший спосібнаступних весен посмішки цвітінь.
Нові гілки -
продовження руки.
І стануть очі -
зорями вночі.
Я обернуся
попри всі прикмети,
бо повертатися -
це як людські протести,
проекти: як переробити світ.
Це наче Богу написати звіт,
що спробував,
і що зробив насправді.
Тоді, крізь час і простір звістку вишлеш,
такі летять від світла швидше
думками, раптом, ще неждані,
поглянеш як у вікна на екрани
на зміст поезії,як некстмодерний міст,
ідейні хвилі телефонограми,
в інші світи,
у Всесвіти,
між нами.
* * *
Все що треба,
Підводячи слово до Неба,
ці світи що з Землі проросли
зберегти у душі
наче в Шатлі,
мов майбутні панети з ідей,
як комети контексту,
вірші зерно-зорі,
сонця космосу мовні
посіяні серед людей...
І за позаземною орбітою
Недовідомі, найдальші галактики
розприкрасити добротою
винайденою людиною...
З філософської фляги --
всеможливістю форми і змісту життя --
відродити -
зів'ялі часи і простори буття...
Як алхімік, з пробірок,
із формул думок --
вдосконалити Всесвіт...
Ідеального щастя дорога
Веде від людини до Бога...
Домовина ж не дім...
Всі поразки людські на Землі
Мов загублені іграшки
десь у дитинстві,
що не варті плачу ще дитячого людства.
Всесвіт все відшкодує --
людині
що диво у слові збудує...
НЕЗНАНЕ МИСТЕЦТВО
Це незнане мистецтво - розкладати ідеї на атоми,
і створювати з них власні світи,
що сяють невидимими для інших бажаннями як зорями,
і неймовірною дійсністю, мов планетами
обертаються подіями по-несподіваних орбітах...
Але, вони погано лягають на папір,
а творці , зазвичай , вмирають невідомими,
бо їхня творчість не піар,
і неочікуваний гість в посадових кабінетах.
І даремно ми складаємо плани,
і виписуємо їх як власні закони,
бо в нас ніколи не вистачає грошей
на їхню реалізацію,
в людській цивілізації,
що скотилася до побутових речей.
І коли мої вірші впираються в глухий кут,
а мої світи в обставини закуті,
я відкриваю її,
і входжу до неї -
як в найзагадковішу кімнату свідомості,
бо це єдиний вихід -
оволодіти ремеслом долі,
ставши майстром теорії випадковості,
щоби перших зустрічних
привітати як колег величних,
і звичайні кавярні ( не в жарт )
перетворити на справжній арт.
Я митець в випадковому часі,
як ловець шансу гармонії в хаосі,
де непередбачуваними помічниками є лише сновидіння,
які відкривають коди події дня...
Це зовсім непросто
зазирнути на кухню першооснови буття,
і збагнути її, незрозумілу вченими, ланку поступу,
що є випадковим вибухом успіху життя.
Можна вдало користуватися формулами випадкового -
якщо поєднати еволюцію метафізики Бога
із філософією розвитку
розквіту
людського,
і прилюдії світу Земного -
зробити ідейними скарбами для Всесвіту.
БУНТ ТЕКСТУ
Вибухає —
Коли тиск
на текст
цензурною стрілкою вже зашкалює.
А закон ставлять вище свободи слова,
і він безцеремонно обриває чиюсь розмову,
нахабою — чіпляється до всіх
і втручається в усе.
Коли гроші олігархів на території твоєї країни —
виявляються її окупантами.
А спустошення моральне — то, не від бомбардувань руїни,
а після пограбування власними чиновниками.
Полеміка заворушення розпочинається з тління невдоволення,
і з їдкого диму обурення.
Коли політики стають занадто схожими на пройдисвітів.
А на місце творчої еліти пропихаються гламурні дурисвіти.
Бунти ідей назрівають —
коли глобалізація
нав’язує всім свою цивілізацію,
а незгідних під корінь зрізають.
Коли держава хоче бути над народом,
а не з народом.
Тоді, багряним заревом спалахує бунт тексту.
В час його буревію —
гострі прописи букв
нагадують сокири та коси селянських повстань
безкомпромісними словами
як революційними загонами
штурмують речення бунтівні
засади панівної брехні…
Бунти текстів —
руйнували — колоніальних імперій устої,
від них зазнавали поразок найсильніші армії в історії,
найжорстокіші диктатори боялись цього бунту —
більше будь-яких битв.
І Шевченкові вірші —
не що інше як бунт.
Україна є країною бунтівних текстів,
вони — спротив тоталітарності літератури і країни,
в них виверження антидругорядної словоукраїни,
прорив блокади з бюрократичності,
визволення творчої зоряності —
красою, добром, всеможливою силою слова.
Текстобунт —
ударною хвилею здригає інтернет
і увесь світ,
ураганом зриває тверді палітурки
і з пусто-порожніх книг.
Атакує незручними запитаннями,
і перемагає несподіваними відповідями…
Наступ тексту це свобода мови,
і на його сторінках,
у своїх промовах, —
описуймо ідеали розмаїття
в гармонії Всесвіття…
Вільні твори як космічні світобудови душі —
скинуть вицвівші догми із панівної ніші.
Бурі текстів —
мов грози із хмар темно-синіх поетичних світів,
що написані нами,
напоють словами —
світогляди,
для буяння, для розквіту, для всецвітіння,
без них неможлива прийдешня
убрана в обнову поезії й прози, прекрасна,
бунту світлого, — літературна весна.
НАШ ЧАС
Це не час колишніх активістів -
комсомольців атеїстів,
з дволичною честю,
що стали тепер фарисеями чистоплюйними.
Не час, клонованих душ, одиниць
корумпованих спілок,
та беззмістовних знавців
всохлих літературних гілок.
Це нашого життя час.
Вільних поезій чарт.
І наші слова -
перехід над проваллями невизнання,
вихід із темряви неіснування.
І навіть не справа в піаровій славі.
За мету нам - змінити обмеження
на можливості,
і країну вкрадену можновладцями
у народу, повернути,
і перетворити
на площадки своїх презентацій,
проектів бажання,
і мрій планів втілення.
Вдосконалити ауру світу,
на напрямку розвитку
і розбудови,
добра всеможливої світобудови,
створити ідею
як відію.
А люди народяться й прийдуть.
Підберуться
шрифти,
і шпальти
видань, що засновані будуть.
І кінорежисери
у в часі на варті,
новий світ зафільмують,
й покажуть
прем'єри
як спалахів зоряних ватру.
Лиш би духу нам стало
на місці не стати,
а виходити знову і знову на вулиці бунтівні,
щоб таки щось змінити
в країні,
хоч би правду навчитися говорити.
І дарма що не сприйме професор куратор
по колії їздити звиклий.
І помстяться редакції
заблокувавши твоїх змін публікації.
Хід ідей не спинити.
Не варто на тоталітарні вчення гнути спини.
А час все розставить по своїх місцях.
Розійдуться поети по місіях,
щоби вдосконалити
душі, і долі змінити.
А з бібліотеки виносити будуть пожовклі газети,
з статтями що втратили статність,
знецінених пристосуванців,
всіляко-кар'єрної масті,
що щезнуть росою на сонці,
нового вже часу,
наступного нашого щастя.
***
Коли ти на дні,
лежиш
умиротворений безвиходом,
і залишається лише чекати з моря погоди,
зберігати сили,
і майструвати вітрила
для попутного вітру везіння,
і часу весла.
А доля ще більше затискає тебе -
в лещатах,
і обробляє наче деталь на станку.
Тоді, починаєш цінувати єдиний простір свободи
що ще залишився,
за порогом якого, виключаєш свідомість мов світло,
впадаючи в сон,
як в інший вимір існування,
де сновидіння - плюють на закони Земного життя,
але вони всього лише обрізки кінофільмів,
що поза монтажем свідомості,
в яких бачиш те що не потрапило на прем"єру осмислення,
що залишилося за кадром буття,
до чого добираєшся підсвідомими підвісними мостами,
котрі поєднують свідомість з невідомістю...
А під ранок,
розум награється дитячими пустощами зі снів,
і з чорного входу, відвідувачам -
він закриває двері душі.
І ти прокидаєшся, для змін,
бо люди народжені саме для цього,
людство пробуджене думати,
і з малої іскри ідеї -
спричиняти ефект перезавантаження,
і майбутнє оновлення -
суспільства і Неба,
починаючи з власних правил,
з якими набудуть гармонії інші,
роблячи крок із себе...
* * *
Життя вбране --
в одежі традицій.
Опаспортизоване --
відділками поліцій.
Прономероване --
адміністраціями податкових інспекцій.
Виведене --
на орбіти цивілізацій.
За законами яких --
жити країні, і людині.
І найвпливовіший бог доль людських --
то всюдисущі гроші,
які як кровоносна система суспільства
присутні в кожній людинці як у клітинці суспільного життя.
І ми насходинці технічних амбіцій
помічаєм утопічність морів фінансових систем
лише з приходом тілесної смерті.
А я не проти традицій, еволюцій, і будь-яких цивілізацій.
Я лише хочу щоб все було по-душі і цьому житті.
І щоб кожна особистість що є територіально неагресивною
мала право на свій спосіб добро-життя
в толерантній ментальності державобуття,
в тому числі і право бути насправді істинно вільною.
Бо ми спутали справжній свободи смак,
як приручені революцією батога коні
на яких уздечки економік,
і хомути епох
осідлані любителями верховодити людськими табунами.
***
Сняться мені незнайомі сайти
де заходжу слухати ще не написані пісні,
сняться потяги котрими їду
в ще не заплановані поїздки...
Лиш не снишся мені ти -
що наяву виходиш на зупинці
в паралельні світи
які не перетинаються.
Лиш десь в душі залишається
відчуття твого значення в майбутньому...
Це все інтуіція - компас душі
не простий інструмент виміру
для заплутаних доріг,
загублених світів,
і ще не прокладених орбіт
де зможуть перетнутися навіть паралелі
у сферах що нині за межею досяжного...
Певно це воно,те шосте чуття
як маловідома здатність душі
(на відміну від обчислювальної машини)
вираховувати природу дива...
* * *
Проповідник, тримаючи в руці біблію
промовив: тут Всесвіт.
А я завів його до будинку
і заперечив: -- ні в твоїх руках лише галактика,
а це Всесвіт, і показав на тисячі книг.
Зображення людської душі
знаходять на артефактах
ще до нашої ери...
Як не нахилити небо,
не зробити із зорів намисто
і не повісити його на шию,
так вірою в щось --
не обмежити всю багатогранність
і всеможливість людської душі...
Жодна книга на світі без людини -- ніщо.
Сама людина є найцікавішою книгою,
яку читаю,
і пишу...
* * *
Я п'ю цей мед життя...
Й красу жіночих тіл -
як землю райську відкриваю в відчуттях.
Вином і хлібом мій накритий стіл.
Милуюсь всіма дивами природи.
Знаходжу простір істинний свободи.
Скарб задоволення збираю звідусіль,
його дає людині навіть сіль.
Я вчуся у Землі --
як лікувати долі,
як забирає смерть
усе, що треба стерти,
як проростає знов на місці втрати цвіт.
І розумію, що усе лиш передмова,
прелюдія зірок,
зародження від слова,
світ -- репетиція, він тільки перший крок
до Всесвіту вистав
матерії прем'єр --
Тому писати став,
Щоб час цей не подер,
Щоби знайти світи,
і з віршів збудувати --
галактики ідей
і суті ідеалів,
де всеможливе щастя
в Всесвітніх відчуттях...
В Земних чорновиках праобрази, ескізи,
в котрих у Бога певно є потреба,
коли душі людей майстерні Неба...
УКРАЇНА
Україна — це я, це мова моєї душі,
що вибудована зі Всесвіту слів сущих,
і подарована мені моїми предками,
моїм народом,
це багатомільйонний простір людського розуміння
і спілкування.
Я поважаю всі нації, всі мови, та діалекти
як сузір’я, галактики, інші планети,
і співчуваю тим, хто забув мову свою,
якщо навіть надбав сто інших,
бо він все одно втратив багато себе, своєї душі.
Розбудую свій світ зі словоскарбів
і підіймусь зі своєю мовою до ідеалів всіх світів Земних і Небесних,
і хай перекладають її цінності на весь мовний Всесвіт
* * *
Моя донечка
якій шість років,
і недавно пішла в перший клас,
небажаючи розлучатись з дошкільним часом
де тато багато бавився з нею, і не відправляв до школи,
сказала мені:
— Знаєш тату, я хотіла би щоби ти став маленьким
і повернувся в дитинство…
— І як ти собі це уявляєш, –
спитав я її.
— Я зараз намалюю.
І вона на білому аркуші паперу —
обвела коло
а в ньому намалювала себе і мене,
де ми тримаємось за руки,
а ще — дитячу коляску, брязкальця, і безліч іграшок,
і ще домалювала дорогу,
і вхід в свій дитячий світ, вікна в ньому, і вихід…
— От бачиш Мар’яночко, ти сама все розумієш,
ми ж не можемо і не захочемо залишитись
в дитинстві назавжди…
Тобі треба йти в доросліший світ…
— А чи є ще інші світи? — перепитала вона.
— Є моя донечко,
є багато світів
котрі нам ще треба відкрити…
НОВА ЛІТЕРАТУРА
Нова література має народжуватися
мов крик немовляти,
дорости, як до планет іншого життя, надписати,
перепродовжити культуру народу.
Порівняно як люди
в природи
неповторні, так твори -
неповтори.
Подібно шаблям
що поле бою ракетам залишили -
также літературу на марші
треба переозброювати надсучасними віршами.
Тому, некстмодерністські презентації
не очікують на неосмислені овації.
І не нагадують похорони поезії,
чи поминки прози,
увінчані лаврами
наче вінками,
на законсервованому могильнику літератури.
Біля якого вдова у траурі,
звати яку - пані політика,
сварлива, і легковажна,
з плачами вічними
за бідами українськими.
В товаристві сліпих фанатиків -
ідейних гробовщиків.
А я прихильник літератури живої,
велично-доброї,
філософсько-феєричної.
Яка недопускає розбрату,
і немає людське життя за оплату.
І мої вірші по-некстмодерністськи
це формули : вільнолюбивої етики,
і безпосереднього
сприйняття Бога,
вони є свободою особистості
в суспільстві, в гармонії толерантності,
і космосом відкриттів в собі,
як відчинені двері
до ідейного ядра першооснов,
і будівельного матеріалу обнов.
І їхні новини
про новизну -
проявів першочергового,
в наступних винаходах художнього,
збагатять людину
подальшими побудовами душі,
і розширять Україну
відкриттями, де інші -
землі і небеса...
Котрі окреслять
талановиті конструктори слова,
і як успішні сміливці літературної обнови,
реалізують формулу людського некст-поступу
в кодах ідей Всесвітнього тексту.
З ЗЕМЛІ НЕКСТМОДЕРНІЗМУ
Коли рівноваги немає.
Як в матерії справедливості.
Й правда світу кульгає
на милицях брехливості.
І все в що віримо,
виявляється, з часом, міфами.
Та початок викривленими уявленнями не звіримо,
з кінцевими віхами.
А всякий закон як дишло,
куди повернули туди і вийшло.
І навіть Всесвіт через трильйони років
простір згорне,
й пропаде з ним уся еволюція кроків,
як в карти програне.
Тоді десь в собі
треба буде шукати Бога.
І придумати істини -
власні.
І персонажі із книг повиходять,
як з письменницьких душ повноводдя.
І художні світи -
стануть явними.
Інші Всесвіти -
з'являться.
Це посаджена в людство ідея
архітектора, де - я,
і ти, і усі ми
засіяні змінами...
Дивний план.
Нелінійної логіки варіант.
В людях творчості Всесвітів стан.
Невідкритих іще феноменів талант.
Із Творцем у гармоніях слушних.
В відродженнях Космосу Душ.
Добра абсолютів усеіснувань.
Перехресть ще незвіданих знань.
Що виходять за рамки змістів,
за формати і титули літератур,
як наступна матерія текстів,
головним живим виміром душе-культур,
ідеалів космізму,
з землі некстмодернізму.
