Юрій Швець
Про підготовку України до третього етапу війни
 

09 травня 2022 року президент Байден підписав закон про ленд-ліз, і в той же день він заявив, що потрібний довгостроковий додатковий пакет додаткової допомоги до кінця вересня місяця. Із самого початку планувалося, що до кінця поточного фінансового року допомога Україні здійснюватиметься, як це було раніше – з початку війни США щомісяця виділяли певну суму для військової допомоги Україні.

Чому додатковий пакет допомоги? Тому що він реалізується швидше, і в цьому випадку менше контролю з боку Конгресу США і менше бюрократичних процесів, які затягують допомогу під час війни.

Мета ленд-лізу має глибшу мету, ніж просто військова допомога Україні. Ленд-ліз повинен докорінно переламати хід війни та призвести до тієї мети, яка була поставлена ​​у Вашингтоні – стратегічної поразки путіна, путінської Росії. Таким чином, вже 29 травня президентом Байденом було підписано додатковий пакет цієї допомоги, і зараз оплачується військова допомога Україні. В даний час ленд-ліз залежить від швидкості підготовки українських спеціалістів, військовослужбовців, які обслуговуватимуть новітні системи озброєння, вироблені у США.

Слід зазначити, що за чотири місяці Пентагон передав Україні 30% своїх запасів ПТРК «Стінгер», вони ще потрібні і цей запас потрібно заповнити. Це складний процес. Для того, щоб їх заповнити, президент Байден поїхав до іншого штату, щоб переговорити з керівництвом та робітниками підприємства, яке випускає ПТРК «Стінгер», і переконати, що це треба зробити, хоча для цього підприємства це не дуже рентабельно.

Цей додатковий пакет допомоги Україні розрахований на 5 років, і зараз надається військова допомога Україні. Більше жодних формальних актів щодо надання допомоги Україні з боку США немає. З 01 жовтня розпочнеться процес реалізації закону про Ленд-ліз.

Ленд-ліз - це великий політичний проект для великої мети. Наразі для експертів Пентагону стало зрозуміло, що для того, щоб вибити російського агресора з української території, потрібно наново створити великий військовий кулак, не роту, не бригаду, а набагато більше. Це має бути кулак у Збройних Силах України, який буде оснащений виключно технікою за стандартами НАТО, і буде навчений діяти, поводитися з цією технікою та вести бойові дії відповідно до натовських стандартів. Тобто це буде фактично натовським підрозділом усередині ЗСУ, укомплектованим українськими військовослужбовцями, які пройшли відповідну підготовку.

Це дуже великий проект і, як на мене, саме під нього і був підготовлений цей ленд-ліз. Для реалізації цього великого проекту потрібен час, потрібна підготовка та тренування українських фахівців. Саме на це й розрахований цей ленд-ліз. А поки що, до 01 жовтня 2022 року, союзниками України вживаються всі заходи, щоб підготувати під що витрачати ці великі гроші. У Пентагоні розуміють, що новітня техніка, поставлена ​​в Україну без підготовки фахівців, просто перетвориться на купу металу.

До кінця 2024 року має бути закінчена активна фаза війни в Україні, включаючи мирне врегулювання. Наразі триває велика робота з підготовки українських військових  фахівців для роботи з новою американською зброєю, включаючи ракетні системи залпового вогню Himars. Голова Об'єднаного комітету начальників штабів генерал Міллі дав високу оцінку кваліфікації українським артилеристам, котрі вже пройшли тижневу підготовку роботи на САУ М777. Українські військові назвали цю гаубицю «три сокири».

У Пентагоні вирішили готувати українських фахівців у рамках взводів, тобто повністю готову команду, яка може вести злагоджену роботу з управління гаубицею САУ М777, і ця підготовка має набути масового характеру. З погляду американських експертів, йдеться про підготовку до масового постачання американської військової техніки в Україну, і буде вона поставлена тоді, коли буде підготовлено український персонал для обслуговування цієї техніки.

Йдеться про те, щоб забезпечити Збройним силам України максимальну ефективність американської зброї у війні проти РФ. Українські та закордонні експерти вже зазначили, що САУ М777 вже дозволили ЗСУ вирівняти ситуацію навколо Сєверодонецька, а також просунутися в районі Херсона.

Ще одна проблема, що виникла останнім часом – це проблема з боєприпасами для радянських гаубиць калібру 152 мм. Ці боєприпаси не виробляються на території України. Як виявилося, на момент вторгнення для 500 радянських гаубиць в Україні не виявилося необхідного запасу боєприпасів 152 калібру, щоби протриматися 48 годин. Ситуація була абсолютно критичною. Американці допомогли ЗСУ із постачанням цих боєприпасів, але на складах озброєнь у країнах Східної Європи їх залишилося дуже мало.

 У Пентагоні вирішили надавати допомогу збройним силам України на перспективу. Йдеться про те, щоб перевести всю артилерію ЗСУ на натовську техніку, на натовські гармати та на боєприпаси 155 калібру, який є у необхідній кількості на військових складах країн НАТО.

 Ті гармати, що їх поставили Україні американці та їхні союзники, постійно забезпечуються боєприпасами. За підрахунками експертів Пентагону, гаубиці  М777, які вже перебувають на фронті, щодня роблять близько 4000 пострілів, і щодня американські літаки доставляють до західних кордонів України щонайменше 4000 боєприпасів. За інформацією української сторони, ЗСУ щодня роблять у середньому від 5000 до 6000 пострілів, тоді як армія РФ робить близько 10 000 пострілів на день. Виходячи з цього, йдеться про збільшення кількості гаубиць та боєприпасів для ЗСУ.

 Стратегічна ситуація оцінюється таким чином. Наступна (третя) фаза війни України з РФ належатиме тій стороні, яка найшвидше збере і розгорне нові сили, і таким чином розірве першою статичні фронти. Виходячи з цього, США роблять все можливе, щоб цією стороною була Україна, тобто, щоб Україна мала достатньо сил і засобів, щоб розпочати повномасштабний наступ для звільнення своїх території.

З огляду на це українським військовим (ЗСУ) та всім українцям дуже важливо мати стратегічне терпіння. Зараз ситуація вимагає стійкості та віри у перемогу.

PS

Інформація до роздумів

Помилкові припущення

Перше ключове припущення полягає в тому, що високоточна зброя зменшує загальне споживання боєприпасів, бо потребує лише одного залпу для знищення цілі. Війна в Україні ставить під сумнів це припущення. Багато систем досягають високої точності без точного наведення, і все одно загальне споживання боєприпасів є величезним. Частково проблема в тому, що оцифрування глобальних карт у поєднанні з масовим поширенням безпілотників дає змогу геолокувати й націлюватися з підвищеною точністю, з відеодоказами, які демонструють здатність цілити по об’єктах з першого разу.

Друге важливе припущення полягає в тому, що потужності військової промисловості можна вмикати й вимикати за бажанням. Такий спосіб мислення імпортували з бізнес-сектору й він поширився через урядову культуру США. У цивільному секторі клієнти можуть збільшити або зменшити свої замовлення. Виробник може постраждати від падіння замовлень, але таке падіння рідко катастрофічне, оскільки зазвичай є кілька споживачів, і збитки може бути розподілено між ними.

На жаль, для військових закупівель це не працює. У США є єдиний замовник артилерійських снарядів – військові. Як тільки замовлення припиняються, виробник має закрити виробничі лінії, щоб скоротити витрати й залишитися в бізнесі. Малі підприємства можуть повністю закритися. Створення нових потужностей – дуже складне завдання, особливо тому, що залишилося надто мало проєктів, з яких можна залучити кваліфікованих працівників. Це особливо складно, оскільки старі системи виробництва озброєння такі трудомісткі, що їх будують майже вручну, і для навчання нової робочої сили потрібно багато часу. Проблеми з ланцюгом постачання також істотні, оскільки субкомпоненти можуть бути виготовлені субпідрядником, який або виходить із діяльності, втративши замовлення чи переобладнавшись для інших клієнтів, або покладається на запчастини з-за кордону – можливо, з ворожої країни.

Майже повна монополія Китаю на рідкоземельні матеріали тут є очевидною проблемою. Виробництво ракет Stinger не буде завершено до 2026 року частково через дефіцит компонентів. Звіти США про оборонно-промислову базу чітко дають зрозуміти, що збільшення виробництва у воєнний час може бути складним, а подекуди й узагалі неможливим, через проблеми з ланцюгом постачань і брак підготовленого персоналу.

Нарешті, є припущення про загальні показники споживання боєприпасів. Уряд США завжди занижував цю цифру. З епохи В’єтнаму й досі кількість заводів стрілецької зброї скоротилася від п’яти до одного. Це було кричущим у розпал війни в Іраку, коли в США почали закінчуватися боєприпаси для стрілецької зброї, і це змусило уряд США купувати британські й ізраїльські боєприпаси на початковому етапі війни. Якоїсь миті США довелося зануритися в запаси боєприпасів часів Другої світової війни та війни у ​​В’єтнамі, щоб забезпечити військові завдання. Багато в чому це стало результатом неправильних припущень про те, якими ефективними будуть війська США.

Висновок

Ситуація в Україні демонструє, що війна між відносно рівними або близькими до рівних супротивниками вимагає наявності технічно розвиненого й масового промислового виробництва. Російський наступ споживає боєприпаси в темпах, які значно перевищують прогнози США з їх виробництва. Щоб Сполучені Штати могли діяти як арсенал демократії для захисту України, необхідно звернути увагу, як і в яких масштабах США організовують свою промислову базу.

Ця ситуація особливо критична, оскільки за російським вторгненням стоїть світова виробнича столиця – Китай. Коли США починають витрачати дедалі більше своїх запасів, щоб утримати Україну у війні, Китай досі навіть не надав Росії істотної військової допомоги. Захід повинен припустити, що Китай не дозволить розгромити Росію, особливо через брак боєприпасів. Якщо протистояння між автократією та демократією справді перейшло у воєнну фазу, то «арсенал демократії» повинен спочатку радикально покращити свій підхід до виробництва матеріальних засобів у воєнний час.

texty.org.ua

www.youtube.com

Юрий Швец - официальный канал

Фрілансер Валерій Зміївський