Юрій Нестеренко: Що і потрібно було довести

Отже, черговий сеанс усесвітнього, публічно-показового приниження Росії пройшов блискуче… .

Росія є Абсолютним Злом, яке треба знищити.

*

Коротко це виглядало так:

Росія. Не смійте бомбити Сирію! На це маємо право тільки ми!

ЗДА. Oh really?

Росія (спішно евакуювавши свої кораблі з порту Тартус). Збиватимемо всі ваші ракети і тих, хто їх запускає!

ЗДА, Великобританія, Франція. Бац. Бац. І сюди теж бац.

Росія (утираючись). Ми не збили жодної ракети, тому що кривизна Землі... еее... тому що вони пролетіли мимо нашої зони відповідальності, ось!

Дойчланд. Ми не брали участь, але так вам і треба.

Туреччина. +1!

Росія. А зате героїчні сили Асада збили майже всі ракети! Піндоси відбомбилися по порожньому місцю!

CNN (показуючи супутникові світлини). Oh really?

Асад. 400 мільярдів доларів збитку! 15 років відновлювати! (Ридає на грудях у Матвієнко)

ЗДА. Можемо повторити.

Власне, інакше і бути не могло. Російська і сирійська пропаганда намагалися пом'якшити ганьбу, поширюючи брехню про «збиті Томагавки», проте на пред'явлених світлинах ніяких «Томагавків» не виявилось, а опинилися уламки зенітних ракет російського ж виробництва (9K79, Р-40), що стоять на озброєнні у асадовської армії. Фінальний ляпас Росія отримала в СБ ООН, який вона, звичайно, перетворила на абсолютно даремний орган своїми «вето», але який, у свою чергу, з тріском провалює її власні пропозиції.

І це вже принаймні четверте – якщо рахувати збитий турками Су-24, перший американський удар по асадовськой базі, забій «вагнеровської» худоби і нинішній потрійний удар – наочний доказ щонайповнішого безсилля (у тому числі і морального) прогнилої Імперії Зла та її нездатності протистояти цивілізованому світу – коли цей світ, нарешті, перестає займатися безглуздими домовленостями і починає говорити з Росією на єдиній зрозумілій нею мові – мові сили. З боку Росії в цьому випадку не слідує нічого, окрім злодійської істерики. Воювати проти НАТО вона не може, і навіть не намагатиметься. На підтвердження цього факту говорить і економічна статистика, зібрана А. Ілларіоновим: так, по ВВП країни НАТО перевершують Росію в 10,5 разів, по військових витратах – в 12,7 разів, по витратах на одного військовослужбовця – в 3,4 рази, за чисельністю особового складу збройних сил – в 3,7 разів. Ну і, якщо сучасна війна виграється не однією лише чисельністю солдатів, нагадаю заразом інші співвідношення потужності збройних сил. Авіаносці: НАТО - 15 (з них 11 американських), РФ - 0 (що пішов на вічний ремонт димогенератор «Кузнєцов», який прославився лише вмінням топити власні нечисленні літаки, можна не рахувати). Наступні дані за 2015 р., але з тих пір співвідношення якісно не змінилося, тим більше – на російську користь (див. пропорцію військових витрат). Фрегати: НАТО – 122, РФ – 10. Авіація: НАТО – 3891 бойова машина, РФ – 1200. Танки: 9460 проти 2600. БТР: 10815 проти 5125. Атомні підводні човни: 22 проти 12.

При цьому в новітній історії не було жодного випадку, коли Росія, в її радянській або нинішній іпостасі, нападала б на країну або блок країн, чий ВВП перевершував би її власний, тим більше – на порядок; навпаки, вона, як і належить гопнику, завжди атакувала тільки тих, хто був в рази і на порядки слабкіше (і періодично добре отримувала по зубах навіть від них). Але якщо СРСР все ж таки вплутувався в збройне протистояння ЗДА та їхнім союзникам на території третіх країн (насамперед це Корея і В'єтнам, хоча і там, і там роль Китаю з комуністичного боку була істотнішою), то нинішня Росія не здатна навіть на це.

А це означає, що теорема, вже неодноразово доведена в Сирії, працюватиме й на території України. Як ми пам'ятаємо, миротворці ООН опинилися свого часу абсолютно даремні (як і вся ця організація), щоб зупинити кровопролиття в колишній Югославії, і завдання було вирішене лише після того, як за справу взялася НАТО. Нині ми бачимо танці на тих же граблях – нескінченне обговорення мертвонародженої ідеї введення миротворців на Донбас, яку Росія всіляко саботує, хоча шкоди від неї все одно буде більше, ніж користі, як і з нинішніми спостерігачами від ОБСЕ (яких українці називають «громадою даремних сліпих їздунів» або просто «обсосами»). Проте якщо замість цього за звільнення Донбасу – не за підтримку неможливого миру між окупантами і окупованими, а саме за звільнення незаконно захопленою російськими агресорами української території – візьметься НАТО, або хоч би одні лише ЗДА, Росія просто утреться, як утирається вона в Сирії. У Сирії, відмітимо, російські війська присутні офіційно. На Донбасі їх, як відомо, "нєт". Тому, якщо на голову Захарченко і його російських кураторів, які прикидаються «шахтарями і трактористами» приземлиться «Томагавк» – приземлиться, відмітимо, високоточно, а не рознесе Пів-Донецька разом з мирними жителями, як буває, коли своїх супротивників бомблять росіяни – у Імперії Зла не буде навіть формального приводу рипатися. Втім, вона і не посміє.  Якщо в 2014 російські вбивці безкарно обстрілювали українських захисників з власної території, впевнені, що українська армія не наважиться вдарити у відповідь, то тут ситуація повториться з точністю до навпаки. Буде багато істеричного вереску про «американську воєнщину, геноцидящую російськомовних», але жодна російська ракета – не те що ядерна, але і звичайна ракета ППО або РСЗВ – не наважиться злетіти проти натівських цілей, що кришать лугандонські банди з повітря у дрібний вінегрет. А ось після того, як дана кулінарна операція буде завершена і українська армія під покровом тих, що періодично пролітають у вишині дружніх F-35 вийде до свого власного держкордону й візьме його під контроль, можна буде й «імплементувати мінські угоди». З почуттям виконаного обов'язку і без всяких перешкод.

З Кримом, який Росія вважає за свою територію, звичайно, ситуація виглядає складнішою. Хоча я абсолютно переконаний, що і за нього недофюрер зі своєю хунтою воювати не наважаться. Тому що конвенціональною зброєю, як вже було сказано, у них немає жодних шансів, і вони це знають, інакше не зливалися б раз по раз так ганебно в Сирії. А ядерне означає для них ще більш гарантоване самогубство. Все грізне роздування щік на тему «а навіщо нам світ, якщо в нім не буде Росії» – такий же порожній блеф, як і обіцянки збивати ракети і тих, хто їх запускає, в Сирії. Тобто не можна виключати, що Путін все ж таки застосував би ЯЗ (або, принаймні, спробував би це зробити) у фінальній битві за Москву («все одно помирати!»), але за Крим – точно ні. Але, швидше за все, після звільнення Донбасу військової операції в Криму і не було б потрібно. Гопник зрозумів би, що з ним дійсно більше не жартуватимуть, і вважав за краще б забратися сам. Ймовірно – виторгувавши собі які-небудь умови, що дозволяють хоч би зовні зробити відхід не таким ганебним (як Хрущов під час Карибської кризи), але забрався б.

Для реалізації цього сценарію, як завжди, не вистачає тільки одного – політичної волі країн Заходу, і насамперед – американській адміністрації. Втім, якщо вірити джерелам  The Wall Street Journal, Трамп вже був готовий ударити по російських ППО в Сирії, від чого його відрадив Меттіс. Шкода, звичайно, якщо відрадив. За цим, проте, з’явилася американо-британська заява про нові масовані кібератаки з боку Росії. Московський гопник продовжує напрошуватися – і рано чи пізно напроситься.

Росія є Абсолютним Злом, яке треба знищити.