Юрій Матівос. Арійський човен

Історію України треба писати

 не на фантазіях,

а на «упертих фактах»

Ще років двісті тому прогресивні вчені-історики висловлювали гіпотезу про те, що в Подніпров’ї існувала одна з найдавніших цивілізацій планети — хліборобська держава Аратта-Оратанія-Україна, яка була попередницею Шумеру, Єгипту, Індії, Китаю, Греції, Риму... Однак ще й сьогодні не всі навіть в Україні готові усвідомити, що наш родовід починається не з ІX ст. н. е., тобто з часів Київської Русі, а з VІ-V тис. до н. е. Ось лише один історичний факт, пов’язаний з існуванням у Подніпров’ї давньоукраїнського племені троянів...

Влітку 1937-го року учні Сабатинівської школи Грушківського району Одеської області (тепер Ульяновський р-н Кіровоградської обл.) знайшли неподалік села на дні Південного Бугу якийсь дерев’яний виріб, міцно засмоктаний піском. Про загадкову знахідку хлопці розповіли директорові школи, а той повідомив Одеський археологічний музей. До Сабатинівки виїхали науковці і з’ясували, що у воді лежить човен. Підняти його на поверхню не вдалося, і на допомогу покликали колег з Ленінграду. Вже на початку вересня того ж року на береги Південного Бугу прибула експедиція з Росії для підводних робіт особливого призначення (ЕПРОП) на чолі з директором Ермітажу академіком Й.Орбелі. Човен був піднятий в умовах суворої таємності і під наглядом чекістів. До робіт залучили кількох місцевих жителів, але їм доручали виконувати лише допоміжні операції і не допускали до виявлених речей. А їх було у човні чимало - в основному чимось наповнені керамічні вироби. Їх завантажили на кілька возів і разом із човном відправили у супроводі охорони на залізничну станцію. Усім, хто був присутнім під час підняття, наказали про знахідку забути.

Чекісти передали свою здобич до Центрального військово-морського музею в Ленінграді (Петербург, Росію), де вона стала одним з головних експонатів. Сабатинівський човен було цілком  видовбано із стовбура 360-річного дуба за допомогою кам’яних знарядь і вогню. Вік стародавнього судна становив приблизно 4 тисячі років. На бортах були виявлені 14 отворів діаметром до 15 см, які могли служити для кріплення петель весел або оберемків очерету, які урівноважували човен на воді. Такий спосіб виготовлення човнів-дубів пізніше застосовували і запорізькі козаки.

Перші історично відомі човни, так звані триреми, з’явилися набагато пізніше - у давніх греків, а пізніше і у римлян. Виготовляли їх залізними знаряддями. При цьому  ні в Греції, ні в Римі човнів-однодеревок не видовбували. А в інших морських країнах Європи, в основному у прибалтійських, такий тип суден з’явився наприкінці І тис. до н. е. Що ж до човнів-пірог стародавніх племен Африки, Океанії, Америки, то їх виготовляли у вигляді каркасів і натягнутими на них шкір.

Пізніше, у 1997-му році, сабатинівський човен був досліджений ще раз. Остаточні дані: довжина човна - до 7 м, ширина - 80 см, висота - 1 м, товщина корпусу - від 8 см у верхній частині до 10 – у нижній; вантажопідйомність човна - 1,5 т, на ньому могли розміститися 6-9 осіб та 900 кг вантажу.

Про величезну цінність для науки цього давнього судна свідчило те, що в роки Другої світової війни воно разом з деякими іншими експонатами музею було евакуйоване з Ленінграда у глибокий тил. Але наукова робота навколо нього по-справжньому не велася, бо російські вчені у цьому не були зацікавлені. Для них російський флот починався з Київської Русі (яку вони ототожнюють з Росією) та царя Петра. Сабатинівський човен не вписувався у загальноприйняту концепцію зародження і розвитку морського флоту в Росії.

В жодній з наукових праць про морський флот, опублікованих в Росії  після 1937 року, човен не згадується навіть словом. Винятком була книжка Г. Лінде та Е. Бреттшнейдера «Из глубины веков и вод», видана Ленінградським видавництвом «Гидрометеоиздат» 1969 року мізерним накладом. У ній про сабатинівський човен є невеличкий розділ, у якому ідеться про знахідку, і не більше. Фундаментальна праця «Краснознаменный Черноморский флот» починає історію російського мореплавства з 626 року, коли південні і східні слов’яни брали участь в облозі Константинополя. Українська Радянська Енциклопедія повідомляє, що «суднобудування було відоме ще в стародавніх Єгипті, Китаї, Римі, Греції, Індії, а також у Київській Русі». Авторів цих історичних даних не бентежило те, що у більшості з названих країн дуби не ростуть, та й самі ті країни не старші за сабатинівського човна.

Човен, безсумнівно, був місцевого виробництва. А виготовили його, вірогідно, майстри арійського племені троянів, які жили в межиріччі Південного Бугу та Синюхи. Трояни були корінними жителями цих місць і заселяли їх з ІV тис. до н. е. Епохальні археологічні відкриття В. Хвойки, В. Петрова, Т. Пассек, пролили світло на походження українського народу. Племена з легкої руки Вікентія Хвойки були названі трипільськими. Але то було об’єднання, до якого входило і плем’я троянів. Саме ці наші далекі предки зробили найбільші у світі відкриття: випекли першу хлібину, винайшли колесо (коло), запровадили літочислення. Чужоземців у ті часи цей край не знав. Перші з них - греки - припливли морем на згадуваних триремах у Північне Причорномор’я не раніше VІІІ ст. до н. е. Сабатинівському човну на той час виповнилося уже мало не 1,5 тисячі років.

Арійські племена троянів, лелегів, венедів, етрусків, любечів, полян та інших, які складали єдине об’єднання Оратанію-Україну, плавали на човнах-однодеревках не лише внутрішніми річками. Трояни заснували на берегах Дарданелл місто Трою, оспівану Гомером. Цей історичний факт був визнаний провідними фахівцями вже у ХХ  столітті.

В імперській Росії намагалися не визнавати той факт, що в Подніпров’ї існувала одна з найдавніших цивілізацій планети - хліборобська держава Аратта-Оратанія-Україна, яка була попередницею Шумеру, Єгипту, Індії, Китаю, Греції, Риму... Він руйнував імперський історичний міф про те, що історія України починається лише з ІX ст. н. е., тобто з часів Київської Русі. Сабатинівський човен був археологічною знахідкою, яка перекреслювала цей міф, і вказувала на те, що історія України починається з VІ-V тис. до н. е., з давньоукраїнського племені троянів...

Юрій Матівос, почесний член Всеукраїнської спілки краєзнавців, заслужений журналіст України (Кіровоград)