Читати більше
Ярослав Ланьо. Вірші
ЗІЗНАТИСЬ ЇЙ
Признатись їй, що я люблю?
Вона ж не прийме це зізнання...
Це знов підніме на війну,
Безглузді спроби порівняння.
Пустити кров із гарячих вен
І окропити грішну землю?
Зібрати сенс любовних тем
У пристрасно-жагучу тему?
В жертовних чашах для богів,
Ягням, кохання підкупити?
Чи диво - стравами зі світів
Смак Афродіти задобрити?
Зізнатись їй в палкім коханні-
Слова зі серця на скрижаль?
Чи вкотре пристрасть на аркані,
Й думки заковувати в сталь…
Аби не вирвались на волю,
Не опалили ніжних губ...
Аби тремтячою рукою
Не доторкнулись її рук!
У розкуйовдженім волоссі,
Завмре її тендітний перст…
Якби не фраза в стоголоссі:
Твоє кохання – це твій хрест.
Мовчи…Люби…Страждай і далі,
Твоє зізнання лиш твій біль.
Спали несписані скрижалі-
Й жени думки ці звідусіль.
© Ярослав Ланьо, 2018
Умови використання матеріалів сайту
Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку
Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com
Читати більше
Читати більше
Читати більше