Якою була українська мова 400 років тому. Частина ІІ

Вашій увазі друга інтермедія Якуба Гаватовича під назвою "Найкращий сон". Першу частину ви зможете знайти за посиланням нижче на сайті дослідницьоко проекту "Пригоризонтна обсерваторія Безводовка".

Ці твори насичені колоритним українським гумором, у їхній зміст вплетені численні елементи з різних фольклорних творів. Діалоги дійових осіб жваві та природні, насичені цікавими побутовими деталями, діалектизмами, які відтворюють тогочасне життя і народну мову. В творах є ряд картин, які відтворюють побут українського народу.

Зокрема, в інтермедіях, описується їжа, ярмаркування тощо. Цікавими є сценки, де герої другої інтермедії Максим та Грицько розповідають про рай та пекло. Це народні уявлення про них, викладені у фольклорних творах різних жанрів. Ці інтермедії на теми народних анекдотів настільки майстерно по-театральному скомпоновані, що неможливо припустити, щоб вони були першими спробами української театральної творчості.

Найкращий сон

Интермедія вторая послѣ 3 – го дѣйствія.

(Intermedium drugie po akcie trzecim.)

Persony: Maxim, Rycko, Dynis. – Wotowcovie. (Лица: Максимилъ, Грицько,

Денисъ – торгующіе волами).

Максимъ. Идимъ-же, брате, южъ въ тою, що идемо,дорогою,

Колесь-мо южъ сторговали, та и вси волы продали

На тоимъ лихимъ ярмарку. Не будемъ бильше тарварку

По тоихъ волахъ робити, ліпше на флисі служити.

Грицько. Ліпше, брате, я зъ тобою иду, ты иди зо мною.

Денисъ. Эй, побратимове, стóйте, та ще говору почуйте.

Далекъ идете? – кажите, та зъ собой ме возмите.

Помагай Богъ вамъ.

Грицько. Здоровый будь, та короткими словы

Кажи, о що питаемо, та якъ тебе звати маємо.

Денисъ. Я-мъ зъ Камінця Подольского, пришолъ до містечка того

На ярмарок зъ волы, та Динисъ істемъ.

Максимъ. Та бісъ тя тутъ принісъ.

 А мы вудъ Городка – знаешъ?

Денисъ. Знаю.

Максимъ. Далекъ пойти маешь?

Денисъ. Ось ко бы ся зъ кимъ трапило, що бы насъ хоть зе три было.

Ишоль бы-мъ на флисъ.

Грицько. Иди-жъ зъ нами, та мы идемъ оть двай самы.

Денисъ. О слава-жъ Господу Богу, що-мъ знашолъ въ тую дорогу

Товариство хорошое. Ось васъ будетъ теперъ трое.

Ой, братікове, слухайте, та що мині істи дайте,

Забивъ-емъ хліба купити, безъ котрого трудно жити.

Максимъ. Эй, брате, и я не маю. Грицю, ты маешь, я знаю.

Грицько. Та ты хліба не купивъ-есъ? Отъ такъ собі наридивъ-есъ!

Та я-мъ се на тебе спустиль, що-съ не купилъ тожесъ чистый.

Максимъ. О, пахнуть!

Грицько. Пахнуть.

Денисъ. Шукаймо, та говорити предстаньмо.

А якъ даєтъ Богъ, тутъ знайдемо, то ся вси три поделимо.

Та ось пирухъ на травицы, бувъ либой вырісъ зъ землицы.

О, слава тобі, Господи! О минуть насъ теперъ глоды.

Коли бульше достанемо.

Максимъ. Любой юже не знайдемо.

 Та що ту есть за травая, що родитъ пироги тая.

 Ось ище будуть пироги, коли ся верпемъ зъ дороги.

 Будемъ тою траву знати, та тутъ пироги искати,

Грицько. А зъ тимъ що чинити? Любой ся придеть ділити.

Денисъ. Хоть ся ділити схочемо, претя се вси не наимо.

Насъ три, а тотъ пирогъ малый.

Максимъ. Та хоть-бы одинъ зъілъ цалый,

Кривда-бы зась нишинъ была, бось-мы го вс три згледили.

Грицько. Вятъ ся ділити будемо.

Денисъ. А коли такъ учинимо –

Котрому ся що ліпшого приснить, будеть пирогъ іого.

Максимъ. Гараздъ, гараздъ!

Грицько. Вятъ лягаймо, та вси три позасыпаймо.

Динисъ. А тотъ пирогъ нехъ тутъ буде, вшакъ же ту не украдуть люде.

Максимъ. Гей, братя, я-мъ въ неб бывъ. Гей,тежъ ся тамъ хорошее мъ.

 Гей, гей, тожъ трудно сказати, що-мъ я тамъ моглъ огледати.

 Та тотъ небо, якъ золотый замокъ, що такой роботы

 Въ світі-мъ не видалъ красное. Муры мѣетъ золотое

 Та каменями сажене дорогими: суть зеленее,

 Суть білые, червленое. Суть блакитне та світное.

 Та и мусть тамъ есть золотый. Та я собі передъ вроты

 Стою, ажъ тамъ выкрикають ангели, ти же співають

 Хороше. Та святыхъ много стоить вельми; ось я того

 Въ небі ся тамъ насмотрилемъ и Господа тамъ виділемъ

 Бога, якъ седить за столомъ, а всі бьють передъ нимъ чоломь,

 Та ся и всі такъ жегнають, якъ мы въ церкви, та співають.

 Потимъ Богь Господь носити істи казалъ, та служити.

 Що живое ея рушило. Отъ братя, тотъ ея ми снило!

Денисъ. То южъ ці все выповідилъ?

Максимъ. Ище; бо-мъ тамъ внетъ зеглідивъ

 Що потрапы принесено, та й мене за столъ всажено.

 Гей, было жъ, было жъ тамъ много істи! Не пребачу того.

 Было мясо, поросята; были печени курчата.

 Было тамъ и вареное, та было и смаженое.

 Все хорошо, и зъ юшкою б, та и жолтою.

 И тісто было парене, смажоне та и печенее,

 И пироги тамо были, та и борщика зварили

 Та была и капустая, и горохъ, была кашая

 Та была тамъ ся я въ небі мілемъ, на банкеті що тамъ былемъ.

Грицько. Та я, братонку, въ цеклі бывъ. Ой тамъ-же тамъ біду терпівъ.

 Чарневцы тамъ по голові были ми, та по хрептови

 Літунове, та тамъ всіого. Виділемъ поспольства много,

 Суть тамо попы, панове, та наши побратимове,

 Суть тамъ и лихое жонки, суть не великі дітонки.

 Вси гореють ажъ по уши. Біда жъ тамъ и моеи души

 Была, та на вічни віки, кажуть, будешь терпіть муки.

 То-тъ ся мині лише снило; бодай ся тотъ не трапило.

Динисъ. Та я, братя, собі лежу,та ось, Гангелъ идетъ, вижу,

Та хоть, до мене пришодши, порвалъ мене за волосы

Та не посадилъ на небі, то я тамъ виділемъ тебе,

Що ты собі уживалъ-есь, то-мъ я просилъ, що бы далъ-есь

Мині що, куска одного; не хотилъ-есь, все то того

Пирога казавъ-есь зъ неба, та Гангелъ: южъ те не треба

Тутъ, рыклъ мині, товариша коли-сь виділъ. Ажь у біса

Другій седить въ тоимъ пеклі. Та не тамъ ставилъ при теплі,

Ажъ ты на мене кипаешь, та слова таки волаешь:

Южъ мене не гледаешъ; возьми пирогъ, що тамъ маешъ,

Та зьижь, бо на вічни віки тутї буду терпіти муки.

Та той Гангелъ тутъ ме ставилъ, та я-мъ се пирога наілъ.

Максимъ. Либой.

Денисъ. Ой, такъ.

Максимъ. Эй, Денису, идижъ ты собі икъ бісу.

 Коли не будетъ пирога, будешь плакати на Бога.

Денисъ. Вшакожъ ты ся наілъ въ небі.

Грицько. Якъ я, балануте, тебе

Почну палыцью взбирати, не будешь ты жартувати.

Денисъ. Ось біда! Зъісти пирогъ казали, та ся розгнівали.

Максимъ. Иди-жъ, иди-жъ, скуде й пришолъ, хоть бысь и до біса пошоль!

Динисъ. Коли-нъ пирогъ звъілъ, не дбаю… та южъ ся зъ вами жегнаю.

(тікає, а вони за ним)

Автор: Griandr Tarnovski.
Джерело: www.bezvodovka.com