Якою була американська краса на початку тисячоліття

Американська мрія вже не раз ставала об’єктом обговорення у багатьох видатних фільмах. Картина із співзвучною назвою від Сема Мендеса - ще одна спроба віднайти відповіді на питання, чому ж мрія так і залишилася мрією.

Варто відмітити, що буквально того ж літа далекого 2000-ого року з’явився на світ культовий «Бійцівський клуб». Обидва фільми розкривають схожі теми, але роблять це на фундаментально різних рівнях. Так чому ж «Бійцівський клуб» переходить від покоління до покоління, а оскароносна «Американська краса» потроху відходить в історію? 

Фільм надзвичайно плавний та еластичний, сцени непомітно перетікають одна в одну. Кожен кадр світиться авторським почерком. У той час, як «Бійцівський клуб» не може похвалитися подібним візуалом. Втім, відповідь на це питання виходить за рамки статті.

У головній ролі ще порядний Кевін Спейсі в образі звичайного клерка Лестера, який давно перестав відчувати смак життя. Його дружина Керолайн (Аннетт Бенінг) та дочка Джейн (Тора Берч) вважають його невдахою. Поруч поселилася дивна родина полковника Фітса (Кріс Купер). Його син, Рікі (Вес Бентлі) має темне минуле. Енджила (Мена Суварі) єдина шкільна приятелька Джейн, на перший погляд, типова дівчинка №1. Виявилося, що достатньо одного дня, аби звичайне передмістя перетворилося на місце драматичних перепитій. 

Можна дуже довго описувати очевидний, але від цього не менш прекрасний символізм краси у вигляді троянди, але важливіше зауважити, що фільм складається із своєрідної системи образів. Коли ми говоримо про красу, то уявляємо щось на кшталт помаранчевого заходу сонця або ранкового туману над рікою. Але якщо на екрані кінотеатру протягом години показувати довгі плани дивовижного пейзажу, то це викличе лише легке позіхання. Автор сценарію (Алан Болл) ототожнює красу із американською мрією. Адже мрія це – бажання, реалізація яких, по-ідеї, мають приносити щастя, а отже, і благополуччя. 

Кожен персонаж має своє бачення краси. Для Керолайн це - ілюзія ідеальної американської родини. Такий собі прекрасний образ абсолютної «нормальності», виражений через фінансову успішність, чистоту та порядок. Керолайн - ріелтор, а це означає, що вона не просто підтримує цю ілюзію, вона її продає іншим. Для Джейн краса виражається через зовнішню привабливість. Для Рікі - у простоті буденних речей. Для Енджели - у винятковості. І, нарешті, для Лестера це - об’єкт пошуку себе. Без краси його життя суцільна сірість. Але пошук привносить необхідні фарби. 

Подорож від середньо-статистичного сім’янина до відчайдушного анархіста починається із простого походу батьків на шкільний матч по баскетболу. Пошук краси, у такому контексті щастя, завершується доволі іронічно. Герой шукав те, що весь час було поруч. 

Незвично змонтована розв’язка завершує пошук і для інших персонажів. На жаль, для більшості, щоб побачити красу, потрібно було її остаточно втратити. Але ми завжди цінуємо лише тоді, коли втрачаємо.

Акуратні коментарі від авторів щодо проблем відносин батьків та дітей, гомофобії, толерантності, прийнятої суспільством нормальності і, звичайно, краси спонукають цінувати кожну мить життя і намагатися розгледіти красу у найнепомітніших деталях, нехай це навіть звичайний поліетиленовий пакет, що танцює з вітром. Адже сьогодні перший день решти вашого життя.