Протягом дванадцяти годин учасники зазвичай спочатку спали близько чотирьох-п'яти годин, потім прокидалися і не спали протягом декількох годин, потім знову спали до ранку. Загалом вони спали не більше восьми годин.
Період посеред ночі між сегментами сну характеризувався надзвичайним спокоєм, схожим на медитативний стан. Це не нагадувало неспокійний сон, який багато хто з нас відчував на собі. Учасники експерименту не напружувалися і не турбувалися через пробудження, вони в цей час розслаблялися.
Рассел Фостер (Russell Foster), професор циркадної нейробіології в Оксфорді, зазначає, що навіть при стандартних моделях сну пробудження серед ночі — ще не привід для занепокоєння. «Багато людей прокидаються вночі і панікують. Я пояснюю їм, що так у них відбувається повернення до бімодального режиму сну », — каже професор.
Хоча в статті відзначають, що немає ніяких переваг в тому, щоб спати два рази за ніч, мені складно уявити, що така модель сну не матиме серйозних наслідків для нашого повсякденної свідомості. Скільки користі ми могли б отримати з кількох годин «надзвичайного спокою, схожого на медитацію»? Справді. Я не застосовував «бімодальний» сон, але думаю, що багато хто з нас, включаючи мене, стикалися з ним. При шалено завантаженому графіку ми навіть не розглядаємо можливості і переваги від іншого стану свідомості, крім як восьмигодинного сну, необхідність в якому викликана втомою.
Звичайно, ми не можемо повернутися до способу життя «до електрифікації» з раннім відходом до сну і раннім підйомом. Але, можливо, ми могли б застосувати ці знання, щоб поліпшити якість життя і відкрити для себе альтернативні режими розуму і часу.
Це повертає мене до книги, яку я зачитуюся останнім часом.
Проковтування інформаційного століття в один ковток
Якщо вам цікаво почитати більше про сучасний світ і його вплив на наш розум, візьміть на озброєння книгу Дуґласа Рашкоффа (Douglas Rushkoff) «Шок теперішнього: коли все відбувається прямо зараз» (Present Shock: When Everything Happens Now).
«Справа в тому, що час не нейтральний. Години і хвилини не універсальні, а визначені. Деякі речі нам легше даються зранку, а інші — вечорами. До того ж час доби змінюється, виходячи з поточного моменту в 28-денному місячному циклі. Протягом одного тижня ми більш продуктивні рано вранці, а наступного тижня — вдень.
Технології дають нам можливість ігнорувати всі ці закутки й щілини часу. Ми можемо зробити переліт через десять часових поясів. Прийняти снодійне, щоб заснути, коли досягнемо місця призначення під час подорожі, пізніше випити препарат від синдрому дефіциту уваги, щоб прокинутися наступного ранку.
Наші технології можуть розвиватися з тією швидкістю, з якою ми їх придумуємо. Але наші тіла еволюціонували протягом тисячоліть, взаємодіючи з силами і явищами, які ми ледь усвідомлюємо. Ми не просто повинні враховувати ритми організму... тіло опирається на сотні, можливо, тисячі різних годин, прислухаючись, зв'язуючись і синхронізуючись з багатьма речами. Людські істоти не здатні до такого стрімкого розвитку. Наші тіла змінюються по зовсім іншій часовій шкалі».
Але Рашкофф не закликає до того, щоб відкинути свої айфони і відмовитися від цифрового способу життя. Він за те, щоб з'ясувати шляхи сприяння технологій для активації нашої біології:
