Як зберегти голову ясною, коли нам промивають мізки

У світі не знайдеться жодної людини, яка хоча б одного разу не стала жертвою маніпулювання. Якими б розумними й освіченими ми себе не вважали, кожен згадає, як не раз, не два і навіть не десять він піддався на вмовляння шахрая, наприклад в образі циганки чи екстрасенса, реклами, політичної пропаганди. І добре, якщо можна просто забути неприємний епізод, але іноді це досить серйозно впливає на наше життя.

Ось приклад. Двоє друзів, які колись разом вчилися в престижному московському вузі, потім працювали в одній компанії, дружили сім'ями, сучасні люди, до того ж айтішники, з математичним складом розуму, скептичні, іронічні раптом відразу стали ворогами. Майже будь-яка розмова тепер закінчувалася суперечками, взаємними образами, криками. Зрештою вони взагалі перестали спілкуватися. А все почалося з того, що один півроку пропрацював у київській філії компанії, дивився телевізор і слухав радіо там, а інший залишився в Москві й отримував інформацію з російських джерел. Коли вони зустрілися, кожен був упевнений, що іншому "промили мізки". І мали рацію обидва.
 

twitter.com

Це лише один приклад, але сьогодні лінія "фронту" проходить в офісах, в соціальних мережах, в сім'ях. Ворожнеча, агресія захлиснули суспільство.

Щоби зберегти ясну голову, не допустити псування відносин з близькими, не почати масово "знищувати" френдів у соціальних мережах, важливо не піддаватися марі навіюваних "знань". А для цього спробуємо розібратися, як діє механізм "промивання мізків".

Промивання мізків: як це працює

Вперше термін brainwashing вжив у своїй сенсаційній статті, опублікованій в 1950 році в Miami News, журналіст (і співробітник відділу пропаганди ЦРУ) Едвард Хантер. Він буквально переклав на англійську китайський вираз "сі-нао" - "промивати мізки": так говорили про методи примусового переконання, якими у китайців, вихованих ще в дореволюційну епоху, викорінювали "феодальний" склад мислення.

Пізніше було детально описано, як за часів Корейської війни (1951-1953 роки), яку вели між собою дві Кореї - Південна (серед її союзників були США) і Північна (на її боці воювала армія Китаю), китайські комуністи в керованих ними таборах для військовополонених досягали глибоких поведінкових змін в американських солдатів, як завдяки психологічному і фізичному впливу руйнувалася індивідуальність людини, змінювався її світогляд.

При маніпулюванні масовою свідомістю фізичні методи не застосовуються, але в хід йде той же психологічний "трискладовий" механізм: відключити раціо (знизити критичність мислення), викликати страх (створити загрозу), підчепити людину на гачок рятувальника (запропонувати вихід).
 

past.am

Відключити раціо

Зазвичай людина досить критично сприймає отриману інформацію. Люди інстинктивно пручаються новому, нічого не приймають на віру. Ми прискіпливо розглядаємо черевики, які збираємося купити, нюхаємо їжу, перш ніж покласти її до рота, з підозрою ставимося до новин: "Та нічого, такого не буває". Але при зомбуванні наше раціо вже не працює, і ми готові повірити у що завгодно. Чому? Нашого реалістично налаштованого дорослого перетворюють на перелякану дитину. У нас "відключають" критичність та всі інші засоби психологічного захисту особистості. І ми починаємо оперувати образами і "фактами" штучно створеної і нав'язаної нам соціальної міфології. Як казав Козьма Прутков, "багато людей схожі на ковбаси: чим їх начинять, те і носять в собі".

Викликати страх

Як перетворюють дорослу раціональну людину в довірливу дитину? Створивши загрозу її базовим потребам. Найбільш жорсткий приклад - це промивання мізків американським полоненим в корейських таборах або людям, що потрапили в секти. Спочатку людину ізолюють від звичного оточення і альтернативних джерел інформації, щоби колишні установки і переконання не підкріплювалися ззовні й жертва потрапила в повну залежність від нових господарів.

Далі настає черга життєво важливих потреб людини: її позбавляють їжі, сну, елементарних зручностей. Досить швидко вона стає безпорадною і безпомічною: якщо не задовольняються базові потреби, цінності та переконання відходять на другий план. Коли "об'єкт" повністю, фізично і духовно, виснажений, господарі починають вселяти йому нові "істини". За хорошу поведінку - відмова від колишніх поглядів - потроху видають їжу, дозволяють спати, поліпшують умови. Поступово людина приймає нову систему цінностей і погоджується співпрацювати.

Як не парадоксально, але той же метод застосовується в рекламі. Звичайно, нас не позбавляють їжі, води або сну, але занурюють в уявний світ голоду, спраги, нестачі найнеобхіднішого - чим талановитіша реклама, чим достовірніше виглядають образи людей, змучених недостатнім сном, сексуальною незадоволеністю, голодом, спрагою, тим швидше ми перетворюємося на "перелякану дитину" та підкоряємося тому, хто позбавить нас від мук за допомогою, наприклад, картопляних чіпсів, жувальної гумки з новим смаком, газованої води.

Головне - будь-яким способом змусити нас боятися. Чого завгодно: безсоння, голоду, фашизму, загрози дітям. Страх цей абсолютно ірраціональний, але залякані люди підуть на все, навіть на те, що їм не вигідно. Наприклад, достатньо просто вимовити заклинання "міжнародний тероризм" - і ми вже не протестуємо, коли в аеропорту нас обшукують, змушують роззуватися і вивертати кишені.

Маніпуляція свідомістю припускає гру на почуттях, звернення до підсвідомості, страхів і забобонів, а вони є у кожного з нас. Обігруються національні стереотипи, міфи. У кожного народу є щось, на що можна натиснути, за що зачепити. Кожен народ чогось боїться. Росіяни, наприклад, - фашистів. За цим словом - мільйони загиблих, ненависть до ворогів, які "спалили рідну хату, погубили всю мою родину", щось дуже страшне. І контекст вже не має значення. Цей ключик відкриває двері підсвідомого, актуалізує страхи, тисне на наші больові точки. Особливо такий прийом діє на людей з більш розвиненою правою півкулею: це більшість жінок, малоосвічені чоловіки, діти.

Б'ють в ціль і "мертві слова", різні в залежності від випадку. В пропаганді це "фашисти", "бомбування", "хунта". У рекламі - "безсоння", "біль", "спрага". У циганки інший набір: "змова на смерть", "вінець безшлюбності", "родове прокляття". Людину немов заганяють в звужений простір, в якому немає місця аргументації, де в хід йдуть ярлики, інфантильні обороти, де дійсність пояснюється простими "дитячими" формулами. "Мертві слова" не розраховані на критичне сприйняття. Вони повинні запустити певну емоційну реакцію: страх, відчуття загрози.

Не треба думати, що в одній країні таке можливе, а в іншій ні. Звичайно, десь люди загалом "доросліші", раціональніші, краще усвідомлюють свої права. А десь більш інфантильні, піддаються впливу, живуть міфами, емоціями, з більш "дитячою" свідомістю. Наш народ більшою мірою відноситься до "дитячого" типу. До того ж більшість слов’янських країн, серед яких Росі та Україна, багато разів "поранені" нації, у нас багато реальних страхів: голод, репресії, революції, війни. Нашому народові довелося пережити дуже багато такого, з чого важко вирватися, але на що дуже легко впливати.
 

www.youtube.com

Ввести гачок рятувальника

Людину налякали, позбавили самоконтролю і здатності критично мислити. І ось, коли вона вже почувається жертвою і шукає порятунку, з'являється "рятувальник". І людина готова виконувати будь-які його накази.

Ця техніка непогано розроблена у циган. Їхні жертви віддають їм все добровільно. До психотерапевтів часто звертаються люди, у яких циганки витягнули всі гроші. "Як же так? Мені не погрожували ножем чи пістолетом", - заднім числом дивувалися розумні люди. Фокус простий. Спочатку циганка викликає у жертви прихильне ставлення до себе. Потім раптом "помічає" "порчу", "вінець безшлюбності", "страшну хворобу". Будь-хто злякається, а в стані афекту ми легко піддаємося навіюванню. У цей момент циганка перетворюється в "рятівника": "Твоєму горю допомогти не складно. Це заздрісники. Позолоти ручку". І далі вона може робити з людиною все, що захоче.

Зіткнувшись з труднощами, ми шукаємо простих відповідей і прагнемо виправити ситуацію простими діями, в тому числі абсолютно необґрунтованими. У рекламі "порятунок" теж завжди пропонується за рахунок псевдологіки, вибудовування причинно-наслідкового зв'язку між явищами, які не мають нічого спільного: будеш пити цю каву - станеш багатим, будеш жувати цю жуйку - сподобаєшся дівчатам, будеш прати цим порошком - і чоловік ніколи не піде до іншої.

Пропаганда "працює" так само. Нас лякають тим, від чого нам насправді страшно: війнами, фашизмом, вбитими, пораненими. І на тлі всього цього кошмару показують - ось він, шлях спасіння: наприклад, створити сильну державу, яка захистить, якої всі інші боятимуться.

Натовп легше обдурити, ніж кожного окремо. Люди, спілкуючись, впливають один на одного, заражають один одного своїми емоціями. Особливо заразлива паніка. У 1897 році на щорічних зборах Імператорської військово-медичної академії В.М. Бехтерєв у промові "Роль навіювання в суспільному житті" говорив: "B наш час так багато говорять про фізичну заразу ... що, на мій погляд, не зайве згадати і про ... психічну заразу, мікроби якої, хоч і не видимі під мікроскопом, але ... подібно до справжніх фізичних мікробів, діють скрізь і всюди, передаються через слова та жести навколишніх осіб, через книги, газети та ін., словом - де б ми не знаходилися ... ми ... в небезпеці бути психічно зараженими".

Саме тому вплив на одну людину вимагає особливого професіоналізму, а в масах зараження відбувається миттєво - важко встояти, коли всі навколо поводяться певним чином. Ефект натовпу спрацьовує, навіть якщо кожен сидить перед своїм окремим телевізором.
 

alcuinbramerton.blogspot.com

Основні техніки промивання мізків

Завжди пам'ятала пораду булгаківського професора Преображенського: "Не читайте перед обідом радянських газет" - і слідувала йому, в першу чергу стосовно нашого ТБ. Але мені довелося прийняти неабияку дозу "отрути" сьогоднішніх ЗМІ, щоби розібратися в методах і прийомах, які застосовуються для формування громадської думки. Всі ці техніки засновані на закономірностях функціонування людської психіки. Я спробувала їх проаналізувати і систематизувати, так, щоби вони стали характерними. Звичайно, кожен зможе доповнити мій список власними спостереженнями. Сподіваюся, все це допоможе спорудити свій захисний бар'єр і зберегти себе.

Відволікання уваги

Як циганка відволікає увагу? Спочатку не значуща фраза: "Можна запитати, як пройти...". Потім - різка зміна теми, інтонації: "Ой, дівонько, по обличчю бачу, що в сім'ї у тебе буде дві труни!", "Ой, страдниця, чоловік тобі зраджує, і ти знаєш розлучницю". Зміна теми викликає у жертви сум'яття, здатність мислити відключається, підсвідомість реагує на "мертві слова". Людину паралізує липкий страх, серце калатає, ноги підкошуються.

Для пропаганди, як і для будь-якого іншого виду маніпулювання, важливо придушити психологічний опір людини навіюванню. Якщо в момент передачі повідомлення відвернути увагу адресата від його змісту, то осмислити його і знайти контраргументи важко. А контрдокази - це основа опору навіюванню.

Яким же чином відволікають нашу увагу?

Інформаційний калейдоскоп. Як звичайно вибудована телепередача? Короткі сюжети змінюють один одного, перемежовуються анонсами, рекламою, миготять кадри, внизу біжить рядок з додатковими новинами. При цьому важлива інформація розбавляється чутками з життя знаменитостей, зі світу моди та ін. За десять хвилин перегляду телевізора перед нашими очима проноситься стільки образів, що ні на чому неможливо сконцентруватися. Цей калейдоскоп розрізненої інформації, яку людина не в змозі осмислити і переробити, сприймається як єдине ціле. Наша увага розсіюється, критичність знижується - і ми відкриті для будь-якого "сміття".
 

epicpix.com

Дроблення теми. Якщо інформацію треба впровадити у свідомість, не викликавши опору, її розділяють на частини - тоді осмислити ціле непросто. Начебто все повідомили - щось раніше, щось пізніше, але так, що важко зосередитися і зрозуміти, що ж насправді було сказано і що сталося.

Сенсаційність і терміновість. Часто в новинних передачах нам нав'язують: "Сенсація!", "Терміново!", "Ексклюзив!". Терміновість повідомлення зазвичай буває помилковою, надуманою, але мета досягнута - увага відвернута. Хоча сама сенсація нічого не варта: у зоопарку народила слониха, у родині політика скандал, Анджеліна Джолі зробила операцію. Такі "сенсації" - привід промовчати про важливе, про що публіці варто було б знати.

Інформація миготить, нас бомбардують "терміновими" і "сенсаційними" новинами - інформаційний шум і високе напруження нервозності знижують нашу здатність до критики і роблять нас більш схильними до навіювання.

Коли наш мозок працює на високій швидкості, він все частіше включає "автопілот" і ми починаємо мислити стереотипами, готовими формулами. До того ж ми змушені покладатися на пропоновану інформацію, її просто ніколи перевіряти - і маніпулятору легко звернути нас в "правильну" віру.

Фокус на другорядному. Відвернути нас від насущних соціальних проблем теж дуже просто. Про закон, який серйозно погіршує життя більшості, диктор скаже як про щось, що не має особливого значення.

Це все одно що повідомити новину в малотиражній газеті, та ще й надрукувавши її дрібним шрифтом. Зате міркування про заборону імпорту мереживної білизни, історію з жирафом будуть перемивати всі ЗМІ. І ось ми вже хвилюємося.

Щоби відвести нашу увагу від реальності, потрібно створити їй заміну. ЗМІ можуть диктувати, про що нам думати, - нав'язуючи свій порядок денний для обговорення. Нам кидають м'яч, і ми азартно намагаємося його схопити і "граємо", забуваючи про насущні проблеми.

Ілюзія достовірності. Сильний емоційний відгук створює відчуття справжності подій. Ми немов потрапляємо в цю дивну дійсність, не підозрюючи, що це, можливо, дешевий прийом, постановка, монтаж.

Ефект присутності. У фільмі "Апокаліпсис сьогодні" показано, як знімають новинні сюжети. "Біжіть не озираючись, наче ви воюєте!" - вимагає режисер. І люди біжать, пригинаються, шум, вибухи, все як насправді. Звичайно, є чесна журналістика, і репортери часто ризикують життям, але такі трюки не рідкість, особливо, коли йдеться про пропаганду.

"Очевидці подій". Цим прийомом у нас викликають емоційний відгук. Ті "очевидці", що миготять у новинах, мало чим відрізняються від "очевидців" у рекламі. "Тьотя Ася", запинаючись, з показною невпевненістю розповідає, як син, граючи у футбол, забруднив майку, а вона її випрала. У новинах опитують нібито випадкових людей, і з їхніх слів формується смисловий і емоційний ряд, який треба впровадити нам у свідомість. Найсильніше враження справляють засмучені люди похилого віку, діти, молоді інваліди.

У жовтні 1990 року світові ЗМІ облетіла новина: за словами 15-річної кувейтської дівчинки, іракські солдати витягли з пологового будинку немовлят і кинули на холодну підлогу помирати - дівчинка бачила це на власні очі. Ім'я дівчинки приховувалось з міркувань безпеки. Протягом 40 днів перед вторгненням в Ірак президент Буш не раз згадував цю історію, Сенат при обговоренні майбутньої військової акції теж посилався на цей факт. Пізніше з'ясувалося, що дівчинка - дочка посла Кувейту в США, а решта "свідків" були підготовлені PR-агентством Hill & Knowlton. Але коли війська вже ввели, до правди нікому не було діла.

Телесюжет з розповіддю свідка про те, як розіп'яли хлопчика, а його мати прикували до танка і тягли, поки вона не померла, зроблений за тією ж схемою: документальних зйомок немає, ілюзія достовірності будувалася на словах очевидців.

Анонімний авторитет. Його імені не повідомляють, цитованих документів не показують - передбачається, що переконливість твердженням надають посилання на авторитет. "Вчені на підставі багаторічних досліджень встановили..." Які вчені? "Лікарі рекомендують зубну пасту..." Що за лікарі? "Джерело з найближчого оточення президента, яке побажало залишитися невідомим, повідомляє..." і т.д. Подібна інформація найчастіше - чистої води пропаганда чи прихована реклама, але джерело не відоме і відповідальності за брехню журналісти не несуть.

Цифри, графіки теж змушують нас повірити в те, що нам розповідають: зморшки зникають на 90%, колір обличчя поліпшується на 30%.

Ефект ореолу. Популярні люди часто стають агентами впливу - вони переконують шанувальників в тому, в чому самі не розбираються. Адже якщо людина для нас авторитет в одному, то в іншому ми готові вірити їй. Я завжди кажу: не треба слухати ні артистів, ні спортсменів, коли вони міркують про політику. Вони добре роблять свою справу, а їх використовують, змушуючи говорити те, "що потрібно".

Підміна та створення асоціацій. Суть прийому в тому, щоби прив'язати якийсь об'єкт до того, що масова свідомість сприйме як однозначно погане або хороше. Одна сторона каже: фашисти. Інша: терористи. Такі метафори включають асоціативне мислення - і економлять інтелектуальні зусилля. Так нас заганяють ще в одну пропагандистську пастку. І ось, замість того, щоби осмислити суть проблеми, людина чіпляється за ці асоціації, помилкові аналогії та метафори. Так вже влаштований наш мозок: він при будь-якій можливості намагається не робити зайвої роботи.

Насправді асоціації та метафори рідко прояснюють суть справи. Наприклад, росіянам кажуть: "Путін - це як Петро Перший". Їм натякають, що вони знають, якими насправді були часи Петра та підсумки його діяльності. "А, ну зрозуміло", - погоджуються вони, хоча насправді їм нічого не зрозуміло.

Позитивне емоційне перенесення відбувається, коли інформацію пов'язують з відомими нам фактами, явищами, людьми, до яких ми ставимося добре. Як це буває в рекламі? Ось явно успішна людина їде на машині - приховане повідомлення таке: якщо в мене буде така ж, то я теж досягну успіху. Можливий і негативний емоційний переніс. У цьому випадку створюється асоціативний зв'язок з відомим поганим випадком.

Часто повідомлення підкріплюють відеорядом. Наприклад, нам про щось розповідають, а на екрані - Гітлер, нацисти, свастика, все, що викликає у нас страх і огиду. Сама інформація відношення до німецького нацизму не має, але у нас у свідомості одне вже зчепилося з іншим.

Використовується і умовно-рефлекторний зв'язок. Скажімо, одну подію (людину, товар) підносять як хороше, інше - як погане. Коли говорять про хороше, фоном йде оптимістична, приємна музика, яку ми всі любимо. Якщо показують "погане", грає тривожна музика і миготять сумні обличчя. Все: умовно-рефлекторний ланцюг замкнувся.

Зміна "знаку". Основна мета прийому - назвати чорне білим, а біле - чорним, "плюс" змінити на "мінус" або навпаки. Можна "перефарбувати" будь-які події: погроми назвати демонстраціями протесту, бандитів - борцями за свободу, найманців - добровольцями.

Особливо досягли успіху на цьому терені пропагандисти Третього Рейху: гестапо не заарештовувало громадян, а "піддавало попереднім висновкам", євреїв не грабували, а брали їх власність "під надійну охорону", вторгнення в Польщу в 1939 році було "поліцейською акцією". Радянські танки в Чехословаччині та Угорщині "відновлювали конституційний порядок". Карел Чапек іронізував з цього приводу: "Ворог підступно напав на наші літаки, що мирно бомбили його міста".

Жонглювання фактами. Щоби створити потрібні настрої в суспільстві, бажане видають за дійсне. Наприклад, в новинах повідомляється, що "в опозиційному таборі виникли хвилювання", "попит на престижні офіси в центрі перевищує пропозицію". А оскільки більшість мислить стереотипами, то, "раз про це всі говорять, значить, так воно і є". Насправді "факти" взяті зі стелі.

Пряма фальсифікація. Від 10 до 25% виборців на виборах керуються соціологічними рейтингами - вони хочуть голосувати за сильних, а не за слабких. Якщо у середньостатистичного обивателя, який прагне бути "як усі", створити відчуття, що він у меншості, він віддасть голос за того, з ким більшість.

Тому, оголосивши напередодні виборів сфальсифіковані дані про високий рейтинг кандидата, можна реально збільшити кількість поданих за нього голосів. У ЗМІ ці псевдорейтинги подаються під науковим соусом, щоби "розумними" словами загіпнотизувати середньостатистичного мешканця: "опитування проводилося у всіх регіонах ... обсяг статистичної вибірки - 3562 людини... величина статистичної помилки не перевищує 1,6%". І ми вже по-дитячому думаємо: раз такі точні цифри, значить, правда.

Посилення.  Типові ознаки поведінки людини в натовпі - переважання ситуативних почуттів, втрата відповідальності та здатності мислити самостійно, підвищена сугестивність, легка керованість і т. д. Все це можна спеціально посилити різними способами: освітленням, легкими збудливими засобами, музикою, плакатами. На шоу-програмах, масових політичних заходах, передвиборних концертах, на яких естрадні зірки кричать щось на кшталт "Голосуй або програєш!", люди заражаються певним настроєм - і їм вже можна впроваджувати потрібну інформацію. В Росії перед квітневим референдумом 1993 року по радіо і телевізору тільки й чути було: "Так, так, ні, так". Прийшли голосувати. Як відповідати? Так, так, ні, так. Все, немає питань. І зараз багато згадають цю "фразу", але за що чи проти чого були ці "Так, так, ні, так", мало хто скаже.

Повторення. Якщо повторювати одну і ту ж думку простими фразами, то ми до неї звикаємо і починаємо вважати своєю. Нам завжди здається переконливим те, що ми запам'ятали, навіть якщо запам'ятовування відбулося в ході механічного повторення рекламного ролика або настирливої ​​пісні.

Такі "чудеса" відбуваються тому, що повторення ефективно діє на погано контрольовану підсвідомість і призводить до несвідомого засвоєння чужих думок і поглядів.

Геббельс, відомий віртуоз промивання мізків, говорив: "Маси називають істинною інформацію, яка найбільш знайома. Звичайні люди зазвичай набагато примітивніші, ніж ми уявляємо ... Найвидатніших результатів ... досягне той, хто здатен звести проблему до найпростіших слів та виразів і у кого вистачить мужності постійно повторювати їх у цій спрощеній формі, незважаючи на заперечення високочолих інтелектуалів".

У 1980-х роках політичні психологи Дональд Кіндер та Шанто Айенгар провели експеримент. Вони монтували вечірні новини таким чином, щоби піддослідні отримували інформацію про конкретну проблему. Одним повідомляли про слабкості американської оборони, іншим - про погану екологію, третім - про інфляцію. Через тиждень більшість була переконана, що проблему, котру настільки широко висвітлювали в "їхніх" новинах, країна повинна вирішувати в першу чергу. І оцінювало чинного президента США по тому, як він справляється з "їхньою" проблемою.

І не треба боротися з ідеями противника, достатньо невтомно повторювати потрібні формулювання.
 

advictoriampopuli.wordpress.com

Що робити

Спочатку зрозуміємо, що з нами відбувається, коли ми потрапляємо під приціл умілих маніпуляторів. Ми стаємо некритичними, мислимо нав'язаними стереотипами, задовольняємося простими відповідями на складні життєві питання, віримо тільки в свою правду, нетерпимі до чужої думки. У суспільстві йде соціальна поляризація, навіть найбільш інтелектуально розвинені починають мислити біполярно. У нас вже немає часу думати, треба швидко визначатися, терміново займати позицію.

І ось відразу одні стали за "білих", інші - за "червоних". Кожна сторона чує тільки себе і обурюється тим, що говорить опонент. Ми немов закриваємося в інформаційному коконі й радісно ловимо тільки "свою" інформацію. В результаті - розкол на два ворогуючі табори. А між тим полярні істини підживлюють одна одну, створюючи єдине ціле, свого роду симбіоз, бо один без одного вже не можуть існувати. Людина починає говорити штампами, повторювати репліки з газет, теле-, радіопередач. Вона перестає думати самостійно. Штампування простих поглядів, простих опозицій руйнує складну життєву реальність і в цілому сенс.

Біполярне спрощення веде до агресії. Як називають опонентів жертви політичної пропаганди: укри, укропи, ватники, колоради. Вони ніби стріляють один в одного - слова, як кулі. Але почати протистояння легко, а от вийти з нього важко, адже відмовитися від своєї думки для багатьох - все одно що визнати поразку. Ось так і наші друзі-айтішники, про яких ми говорили на початку, "б'ються на смерть".

Отже, що можна їм порадити?

Щоби не піддаватися маніпулюванню, головне - стати дорослим. Що це означає? Повернути собі здатність аналізувати інформацію, зберегти не затуманену свідомість з високим рівнем критичності, відмовитися від простих рецептів, адже крім чорного і білого є ще й "50 відтінків сірого". Чим складніше людина сприймає дійсність, тим менше в ній агресії.

Тому можна спробувати наступне

  1. Свідомо перервати контакти з джерелом інформації - це простий і ефективний психологічний захист від промивання мізків. Треба просто вимкнути телевізор, перестати читати газети. Дати собі час, скажімо два тижні, і "мана" почне проходити.
  2. Не "споживати" інформацію в розслабленому стані, коли знижений бар'єр критичності, а отже, інформація із зовнішнього світу відкладається в підсвідомості у вигляді психологічних установок і формує майбутню поведінку.
  3. Шукати об'єктивну інформацію в альтернативних, не пропагандистських джерелах, наприклад в наукових статтях, книгах, на незаангажованих сайтах.
  4. Подумати: чи потрібно мені у всьому цьому розбиратися? Зовсім не обов'язково мати думку з будь-якого питання. Якщо та чи інша інформація не відноситься до категорії життєво важливого, то можна піти у "внутрішню еміграцію" на свій "безлюдний острів".
  5. Скористатися "методом Карлсона" - спробувати подумки, "піднявшись до стелі", подивитися на все, що ми робимо. Побачивши, що ми божеволієм, включити здоровий глузд, заспокоїтися. Важливо не плутати політичні конфлікти з особистими відносинами і розуміти, що у кожного своя правда. Всієї правди ніхто ніколи не знає, вона не абсолютна. І якими би абсурдними не здавалися нам висловлювання іншого, потрібно розуміти, що він, ймовірно, так само сприймає наші слова. Можна сперечатися, висловлювати різні точки зору, але потрібно вміти сказати собі "стоп", коли суперечка переходить у конфлікт, у війну, в розрив.
  6. Заборонити собі дивитися телевізор відразу після пробудження або засинати, коли він працює. Треба ретельно відбирати інформацію, що надходить перед сном.
  7. Налаштуватися на діалог. Він розширює наше уявлення про світ, допомагає знайти взаєморозуміння з тими, хто мислить інакше, поставитися до них як до партнерів по з'ясуванню істини, а не ворогів. Не можна діяти на автоматі, потрібно взяти паузу і попросити висловитися іншого. Ключові слова дорослої людини в такій розмові: "А що ти думаєш?", "Чому ти так вважаєш?", "Це дійсно так? Звідки це відомо?" І ще: "Точно не знаю", "Я щось сумніваюся". Це корисно говорити навіть самому собі. Такий діалог допомагає ускладнити картину світу, наповнити її фактами, деталями, відтінками смислів. І якщо опонент не йде назустріч, нічого не хоче чути, потрібно просто припинити розмову, не вважаючи себе переможеним, - хоча б заради свого здоров'я.
  8. Навчитися спокійно, чітко, відкрито, не даючи волю емоціям і не звинувачуючи опонентів, висловлювати свої погляди і нести за це відповідальність.
  9. Дозволити собі змінювати свою думку. Багатьом це дається важко. З дитинства нас вчили, що треба слідувати своїм принципам, відстоювати їх, бути на боці правди і битися за неї. Але колись треба зрозуміти, за що битися? За чиїсь чужі цілі та принципи чи за гідне життя для себе і своєї сім'ї? Змінити думку - право кожної вільної людини. Це говорить лише про те, що вона живе і розвивається.
  10. Користуватися простими "ключами". Наприклад, бути на боці правди. Існують певні, цілком зрозумілі моральні закони, такі як "не вкради" або "не убий".
     

humansarefree.com

І, звичайно, не треба нам, дорослим людям, ображатися на владу, пропаганду або рекламу. У всьому світі правителі та інтелектуали - це два полюси. Влада, держава прагне до одноманітності, завдання держави - все спростити, адже важко, як казав Міттеран, управляти нацією, яка знає 300 сортів сиру. А інтелектуал відтворює складність, його завдання - не боятися різноманітності, іншості, вміти бути в меншості та жити в умовах невизначеності, коли точно не зрозуміло, хто хороший, а хто поганий.

Ця стаття - плід моїх роздумів останніх місяців. Я не ставила собі за мету когось викривати. Моє завдання як фахівця - надати допомогу тим, хто хоче в цей важкий час не втратити себе, зберегти нормальні відносини з друзями і близькими. А для цього потрібно виробляти психологічний імунітет, який захистить наш особистісний простір і не дозволить нам піддатися чиїйсь маніпуляції.

Автор: ​Марина Мелія
(via)

Якщо вас зацікавила ця стаття, вам також варто почитати:
9 принципів особистої інформаційної гігієни

Як ЗМІ маніпулюють нами
Індукований і масовий психози
9 речей, які слід пам'ятати в період інформаційної війни
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

 

Умови використання матеріалів сайту

Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку

Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com

Фотокамера як зброя, або Інше обличчя війни
Якби не було війни, ті, хто загинув, могли б народити і виховати дітей, кохати, працювати, винайти, створити, нарешті, просто жити, бути щасливими й радувати своєю присутністю на землі рідних, близьких, друзів...
Читати більше
АПЕЛЬСИНОВИЙ МАРМЕЛАД ЗА РЕЦЕПТОМ ПАДДІНҐТОНА
​Трапляється так, що фільм дуже сильно припадає до душі. Після перегляду усю ніч сниться, як будуєш хижку на безлюдному острові, перебираєш таємничий мотлох на горищі або блукаєш Нарнією. Цього разу зі мною знову так сталось.
Читати більше