Чому варто шукати відповіді, тому що це є найцікавішим в формі певного пошуку власного чи всезагального, але є знову ж таки певні застереження в моментах мотивацій та окремих настроїв. Мета є першочерговою, хоча здебільшого важливим є відтворення специфічних Умов. Бо умови є фактором зародження вакууму для Явищ, а явище в свою чергу підтягує матерію й час, хоча для матерії важливим є шлях та сутність його Проходження, а час є моментом додатковим. Про це доволі детально розписав Дельоз, бо для нього важливим був сам конструктив Великої форми, навіть праформи. Праформи є абстрактними моделями та для їхнього співіснування із свідомостями- розумом-підсвідомостями-душею- верхнього епідермісу важливим є знову ж таки суто абстрактні математичні каракулі /Бадью/, бо без них також важко, як і без рівнянь- тому будь-яку Конструкцію варто знову ж таки Заперечити / Деріда, Адорно/ чи звести в негативну діалектику для більшого Свіжого розуміння та Небанального. Гадаю Фуко би сприйняв би це позитивно, в формах архі, археологій та морфологій й тому не буде завершення й згортання - бо Вакуум полюбляє притінення, аж ніяк чогось чистого та зрозумілого.
Тому будь-яке знову ж таки Відкриття чи небанальне / сучдискурс - небанальне/ породжує безліч нових невідповідей й запоморочень й до них спрямовуються усі галузі для Споконвічного Загравання. Й зараз нове спеціалізоване ноу-хау в фізиці не сприймає розуміння в біології, а біологія в новинках заперечується математичною психологією... Що ж є головним? Те, що утримує Пам'ять. До прикладу , Пам'ять Води або ж пам'ять Вогню. Найсуттєвіші відкриття будуть при падінні метеоритів, космос дасть новий харч й вселенський бограч. Але космос не хоче з нами контактувати, бо ми все пожираємо миттєво, земні паразити- хтось після цього робить спроби заперечень еволюцій...
Але праформа теж , як Явище, потребує умов й наша біологічна молекулярна парадигма разом із "тілом без кісток", чи просто тілом із м'язами чи просто парадигмальністю за суттю все має зжерти вщент й досхочу. Тому пропоную варіант ліричного віршотворення й каузального текстотворення , як найбільш наближених до забувалих праістин. Залізом варто обмаститись й асфальтом прикрити чорні діри, й ніщо ектраполювати в невідоме Ніщо - знову іронічний Гайдегер, знову болісна гуманістика - добре , що Японія відмовляється від гуманітарних дисциплінарій й прагне христианізації. Все ж таки християнство хоч якось дисциплінує спотворений міждискурс- водночас в самому християнстві більше відповідей, пригадаймо останні слова Еволи:" добре, що є Бог". Без нього важко й з ним хрест нести теж нелегко. Мені зараз легко, бо відчуваю себе ефіром, ефіром відчував себе Саровський, але знання - це знову ж таки Метода Переконання, а що робити з мотиваціями: вони всі в сфері вчення Фройда. Фройд теж наприкінці згадав Бога - знаю , що парадоксально, але наша матриця нажаль обмежена засобами самопереконання й самоідентифікації. Нещодавно зловив себе на чудовому моменті простого споглядання птахів: скільки біля них енергії, але моє квазі альтер-его неупинно мене переконує в моментах біозів суто молекулярних біозів й атомарному прийнятті. Вищого просвітлення , за усвідомлення себе Ефіром годі вишукувати- можливо це лишень один з етапів, потім знову занурення невідомим підсуспензіями й монадами -модусами і я знову заручник об'єктів, котрі не приймуть мене. ..
Може згодом, чи я є енергетичним вакуумом. Імовірно, але спопелієне тління підсвідомостей нікому непіддається розгортанню в суто конструктивний метод. Але це є ознакою гармонії й розвитку й нової пам'яті.
Тому я врешті відчув себе ефіром.
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
