Як соцмережі виховали покоління самозакоханих нарцисів

4 квітня 2017
Annie
Статті про те, якими шкідливими є соціальні мережі, виходять часто і з завидною регулярністю набирають безліч репостів та лайків. Нещодавня стаття Алекса Ерора для Highsnobiety тому яскравий приклад: в ній автор жорстоко критикує соціальні мережі за підміну реального життя гонитвою за лайками. І в той же час стаття зібрала понад 100 000 репостів. Вона може здатися зарозумілим бурчанням на заїжджену тему, але викладені тут спостереження заслуговують на увагу.
 
У початковій сцені культового британського фільму "На голці" головний герой Рентон (його грає Еван МакГрегор) вибухає нігілістичною, але дивним чином натхненною промовою про те, як за роки правління Маргарет Тетчер духовно бідний матеріалізм завоював Британію.
 
"Вибирайте життя ... Вибирайте величезний чортів телек, пралки, машини, плеєри та електричні відкривачки", - говорив герой, вдаючись потім до викриття споживацтва.
 
Цей монолог став ідеальним діагнозом для нації, якою 18 довгих років керувала партія консерваторів, і його запам'ятають як епітафію до цього визначного періоду британської історії. Потім, в січні 2017, через 20 років вийшов сиквел "На голці".
 
ain.ua
 
Через два десятиліття після оригіналу в новому фільмі знову-таки є нарікання Рентона, але адаптовані під сучасність. "Вибирайте життя ... Вибирайте Facebook, Twitter, Instagram і сподівайтеся, що комусь десь не все рівно". І хоча цей монолог не такий гарний, як в оригіналі, а нападки на соціальні медіа подекуди в інтернеті прозвали марновірством, мені не приходить в голову щось, більш вдале для 2017 року.
 
Через десятиліття після розквіту Facebook навряд чи вдасться назвати будь-який інший феномен, який сформував би масову культуру в такій же мірі, як соціальні медіа.
 
Вони змінили те, як ми спілкуємося, вплинули на перемогу Трампа, помістили нас в інформаційні бульбашки, які спотворюють реальність, виробили в нашому мозку щось на зразок звикання і загрожують знищити традиційні ЗМІ.
 
Займатися перерахуванням всіх аспектів нашого життя, на які вплинули соцмедіа - марна справа, але є один аргумент, який я спробую довести: соціальні мережі перетворили ціле покоління в нудних "нарцисів".
 
Від селфі під хитромудрими кутами, які перетворюють звичайних людей в красенів, до режисирування Facebook-стрічки так, щоб вона здавалася стрічкою веселої людини: соціальні мережі взяли неоліберальну мантру самозакоханості та накачали її стероїдами.
 
Можливо, епоха Тетчер та Рейгана і просувала жадібність та егоїзм, які й розкритикував Рентон в першому варіанті "На голці", але соціальні мережі піднесли до нових висот талант людства до самозамилування.
 
Технологічні підприємці Долини та одержимі Snapchat підлітки могли би посперечатися, що соціальні мережі об'єднують людей по всьому світу (довести зворотне дійсно складно), але ці зв'язки навряд чи варто плутати зі спільнотою.
 
Всі соціальні мережі наповнені людьми, змагаються за фоловерів, лайки, твіти і будь-які інші ознаки схвалення, а не дбають про спільні цілі.
 
Це, звичайно, не єдина їхня мета, в мережах зароджується багато позитивних починань, але все ж безліч людей використовують їх виключно для того, щоби проектувати у зовнішній світ ідеалізовану версію себе: аватар людини, якою вони хотіли б стати, а не тією, ким є насправді.
 
Логічно, що такий фокус на собі неминуче призводить до самозамилування, проте воно виражається не тільки в сотнях селфі та сприйнятті будь-якої події як приводу придумати нові теги. Кожна подія в реальному житті, нехай і нерелевантна для аудиторії соцмереж, сприймається їхніми користувачами як потенційне джерело самореклами.
 
Подумайте над абсолютно безглуздим поздоровленням з днем народження, висловленим на Facebook людині, яка там навіть не зареєстрована. Сумніваюся, що хоч хтось зможе пояснити, навіщо він це робить, навряд чи люди рефлексують над цим типом поведінки. Якщо розповідати щось про себе, це приносить схвалення інших, а це приємно, тож вони продовжують. Кожен лайк і ретвіт живить мозок невеликим вприскуванням дофаміну, яке можна порівняти з неймовірно малою дозою кокаїну.
 
Ось чому користувачі додають #tagsforlikes #likeforlikes і # likes4likes до своїх фото в Instagram. Ця жага схвалення настільки виражена, що породила цілу біржу обміну нещирими знаками визнання. Почуття нічого не значать, поки на екран продовжують надходити повідомлення про лайк.
Цинізм, який виховують соцмережі, дивний. У грудні минулого року ісламський фундаменталіст направив вантажівку на різдвяний ярмарок на заході Берліна, убивши 12 і покалічивши 56 осіб.
 
Facebook відразу ж включив опцію Чекіна, яка дозволяла користувачам з Берліна повідомляти друзям, що з ними все в порядку. Не буду розмірковувати про те, наскільки це корисна функція, але що сталося після цього, змусило мене застогнати. Найненаситніші користувачі з моєї стрічки всі кинулися висловлювати свої думки про трагедію, розповідати світу, що вони відчувають з цього приводу. Не пам'ятаю, хто конкретно цим займався, але наведу приклад, який до цих пір у мене перед очима. Один з моїх друзів написав: "Зі мною все ОК, але, принаймні, з дев'ятьма людьми - ні. І це не ОК".

Так, звичайно, масові вбивства - це не ОК, а сніг - холодний, а хімічна формула діоксиду вуглецю - CO2. Якій меті служить подібний пост, крім як бажанню довести іншим людям на Facebook, що ви - не соціопат?

Він написаний заради лайків. Коментарів. Заради уваги. Без сумніву, хтось зараз читає цей текст і думає, що автор цинічний. Але мені здається, справжній цинізм - в тому, як людські трагедії перетворилися в контент на Facebook і рекламну можливість для його жителів.

Звичайно, це частина звичайної людської поведінки: спілкування, колективна скорбота, висловлювання своєї думки. Єдине, що відрізняє цю практику від справжніх поминок - використання посередника.

Тут є фундаментальна відмінність. До цифрової ери це були типи поведінки, які ми практикували з іншими близькими і важливими для нас людьми на одинці. Соціальні мережі - це публічний форум.

Користувач, якого я процитував, не просто озвучив свої переживання про померлих. Він помістив себе в контекст трагедії. Фокус змістився з загиблих на його думки і переживання.
 
ain.ua

Те ж саме сталося і після терористичної атаки в Парижі в листопаді, коли Facebook дав користувачам можливість застосувати до аватарки фільтр в кольорах французького прапора. Мета цієї акції полягала в порожньому вираженні солідарності з загиблими, їхніми сім'ями та всіма французами. Пам'ятаю, як посперечався з одним таким користувачем, який щиро вірив у те, що співчуття в один клік якось допоможе тим, хто втратив близьких.

Неначе хтось в будь-який момент історії думав про себе: "Господи, який жах, але мені явно полегшає від того, що мільйони людей по всьому світу чіпляють прапор моєї країни собі на фізіономію". Адже найкращий спосіб позбутися від душевних мук - це ура-патріотизм.

Але чи відрізняється ця практика від старої традиції залишати квіти і свічки на місці трагедій? Так, оскільки в останньому випадку це передбачає фізичну участь. У цьому паломництві є майже релігійний аспект, навіть якщо ви просто переходите через вулицю. Найдрібніший елемент жертви - в тому, щоб запалити свічку або покласти квітку. Це все ж вимагає великих зусиль, ніж надрукувати пост у Facebook або твіт.

Це - анонімний ритуал, адже ніхто не знає, хто залишив квіти. Це - повна протилежність горю в соціальних мережах, вульгарній поведінці, яка відтягує увагу від жертв трагедій на себе. Поведінки, яка оплачується валютою схвалення.

Більше того, олдскульне, аналогове горе неможливо монетизувати в рамках якоїсь компанії з Долини, що створила ці фішки, оскільки вони вписуються в бізнес-модель.

Я не хочу соромити людей за інстинктивну, несвідому поведінку (і якщо мене читає друг з Facebook, якого я цитував - не ображайся, нічого особистого). Суть в тому, що технологічні компанії дісталися до нашого мозку і перепрошили його.

Вони створили покоління самозакоханих нарцисистів - нас. Реєстрація в мережі може бути безкоштовною, але довготривале її використання має свою ціну.

(via)
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

 

Умови використання матеріалів сайту

Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку

Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com

Inna Kozak Inna Kozak 6 квітня 2017
З тим, що Ви пишете, я погоджуюся. Соцмережі дійсно, зачасту, виховують егоїстів та бажання похвастатися популярністю чи якимись подіями чи речами. Дійсно, більшість постів роблять заради лайків та коментарів. Проте, тут випливає парадокс - Ви ж теж дану статтю написали і напевно не проти, щоб її лайкали та коментували?
8 занедбаних місць на планеті, від яких стає моторошно
У світі багато занедбаних місць, і кожне з них має свою історію. Якісь місця вселяють страх, якісь – почуття захоплення. У статті ми зібрали для вас наймоторошніші місця на Землі, від яких перехоплює подих.
Читати більше