Як приймати швидкі рішення і не відчувати при цьому тривогу

Багато людей, які звертаються за психологічною допомогою щодо своєї тривоги, скаржаться також і на труднощі з прийняттям рішень. Ті, хто страждають тривожністю, часто схильні до перфекціонізму, який відіграє серйозну роль у ситуаціях, пов'язаних із вибором. 

Зіткнувшись із безліччю альтернатив, перфекціоністи хочуть бути впевненими, що обирають правильний шлях. Це абсолютно нормально і навіть корисно аналізувати можливі варіанти. І кожен із нас рано чи пізно досягає порогу, за яким, усе добре обміркувавши, робить вибір на користь одного з варіантів.Навіть не будучи повністю впевненим у результаті. 

У людей із високою тривожністю поріг впевненості занадто високий. Вони не хочуть робити вибір, доки не будуть впевнені, що це правильне рішення. За винятком ситуацій, коли результат є очевидним, очікувати стовідсоткової впевненості в успіху нереалістично. І саме тому цей процес може тривати нескінченно, у людини настає так званий параліч аналізу. 

Як і за будь-якого типу тривоги, картина розгортається так: короткострокове уникнення викликає посилення занепокоєння у довгостроковій перспективі. Все, що ви робите в спробі полегшити тривогу в момент її виникнення, створює більше переживань, коли ви потрапляєте в подібну ситуацію наступного разу. Після короткострокового опору ваш мозок запам'ятовує, що занепокоєння – чудовий захисний механізм. Скажімо, тривожна людина нещаслива на своїй роботі і подумує про звільнення. На думку спадає безліч факторів, які необхідно врахувати, наприклад, скільки грошей приносить робота, наскільки подобаються колеги, які перспективи знайти роботу краще тощо. 

Тригером для занепокоєння може стати невизначеність. Подібне рішення не є очевидним, і неясно, який вибір правильніше зробити. Коли ваш мозок відчуває вашу невпевненість, він сприймає її як небезпеку і сигналізує про це, використовуючи тривогу як попередження. Він спробує позбавити вас від цієї імовірно небезпечної неоднозначності, командуючи: «Спробуй все зважити і визначитися!» Для цього ми використовуємо різні способи: нескінченно аналізуємо ситуацію (це і є занепокоєння), радимося зі знайомими або шукаємо інформацію на тему в інтернеті. Здійснюючи ці дії, ми знаходимо обнадійливі відповіді на свої запитання і маємо надію на те, що стовідсоткове рішення може бути знайдено. 

На якийсь час це знижує нашу тривогу. Зовсім ненадовго, адже занепокоєння з’явиться з новою силою, як тільки ми повернемося до думок про ситуацію, в якій рішення так і не було прийнято. Часто це відбувається приблизно через п'ять секунд після того, як ми знайшли обнадійливу інформацію. Мозок каже: «Це все прекрасно, але як я можу бути впевненим?» або «Стовідсоткової гарантії немає, продовжимо аналізувати, поки не будемо абсолютно переконані!».

У такий спосіб запускається новий цикл. Що ж робити? Зверніться до експозиційної терапії (один із видів когнітивно-поведінкового підходу), яка має міцну доказову базу ефективності в терапії тривоги. Цей метод пропонує робити дії, протилежні короткостроковому уникненню, тобто навмисно зустрічатися з тим і робити те, що змушує вас турбуватися в короткостроковій перспективі. Так, ваш мозок перебудовується і більше не сприймає необхідність приймати рішення як щось небезпечне, що зменшує занепокоєння в довгостроковій перспективі. 

Найкраща терапія тривоги в ситуації вибору – приймати швидкі рішення! Коли вам потрібно визначитися, постарайтеся зробити аналіз якнайкоротшим. Настільки, що це здається ризикованим. Потім ухваліть рішення і дійте, навіть якщо ви не впевнені, що воно правильне. Як тільки ви вчините так і це не приведе ні до чого страшного, ваш мозок дізнається, що ситуація вибору насправді не є небезпечною. Наступного разу в іншій ситуації ви будете переживати трохи менше.

Після багатьох повторень у різних обставинах вам ставатиме все легше і легше, і ви відчуватимете все менше і менше тривоги. Нам складно зважитися зробити перший крок із побоювання зробити помилку та прийняти неправильне рішення. Якщо сумніви заважають вам, підрахуйте скільки часу ви вже витратили, намагаючись проаналізувати все на світі перед прийняттям рішення. Це зазвичай десятки, а то й сотні годин. Якщо ви вже витратили сотні годин, обмірковуючи свій вибір, чи допоможе вам сто перший? Ви станете впевненішим? 

Ви думаєте, що рішення, ухвалене через сто годин, сильно відрізнятиметься від ухваленого через годину? Чи за десять хвилин? Малоймовірно. Навчившись робити швидкий вибір, навіть якщо здається, що це дуже ризиковано, ви відчуєте себе вільніше. Наче позбулися неймовірно обтяжливої ​​ноші, яка не приносила жодної користі. Навіть якщо вам буде страшно, витрачаючи менше часу на обмірковування вибору, ви відчуєте полегшення. Спробуйте самі та переконайтеся в силі прийняття швидких рішень!

Автор: Майкл Стайн.