Як пізнати мистецтво любові

«Незріла любов каже: «Я люблю тебе тому, що ти мені потрібен». Зріла ж любов говорить: «Я люблю тебе тому, що люблю».
 

Еріх Фромм вважав, що люди повинні підносити любові хвалу ледь не кожний день, тому що це неймовірно звільняє і збагачує. Люди, яким вдається навчитися любити по-дорослому, свідомо, розуміють, що любов — це не володіння іншою людиною і не рамки, які ви перед нею ставите.

Аж до 50 років XX століття Фромм прагнув якомога далі дистанціюватися від теоретичної основи психоаналізу, закладеної Зиґмундом Фрейдом. Він був злегка холодним інтелектуалом, який осів у США незабаром після закінчення Другої світової війни. Він залишив позаду тяжкість розлучення, самогубство другої дружини, а також спогади про розділену й зруйновану Європу.

І, хоча його тягнули назад гіркі спогади про попередніх дружин, Фромм поставив перед собою чітку мету: навчитися любити. Він хотів, щоб цей період його життя став найкращим з усіх. І він не просто хотів навчитися любити свою обраницю. Фромм також хотів навчитися любити весь світ. Саме тому й була написана його знаменита книга, що стала квінтесенцією того щастя, яке він зазнав в останні десятиліття свого життя.

«Коли ми любимо, не знаючи, як це робити, ми ранимо тих, кого ми любимо». Ця цитата Тит Нат Хана лише втілює у форму слів більш ніж очевидну істину. Більшості з нас за все своє життя так і не вдається освоїти мистецтво любові.

Протягом усього нашого життя суспільство намагається надати нам соціально прийнятну форму, заливаючи, немов розплавлений метал, у цілу низку форм і норм. У сучасному суспільстві досі існує ідея «куртуазної любові», любові, в якій чоловіки нібито зобов'язані зачаровувати жінок — і тільки так, а не інакше.

«Любов зовсім не є чимось природним і властивим всім людям. Навпаки, вона вимагає дисципліни, концентрації, терпіння, віри і подолання власного нарцисизму. Це не почуття, це свідома практика », — Еріх Фромм.

Усі ми хочемо бути коханими. Ми хочемо, щоб про нас дбали, цінували, поважали і підтримували в усьому, що ми робимо, ким є або до чого прагнемо. Однак є один нюанс, про який варто пам'ятати: пасивна любов недосконала, вона знаходиться на «дитячому» рівні, і в довгостроковій перспективі просто не працює.

Любов — це не зручне крісло, в якому можна розвалитися і нічого не робити. Це швидше активний сценарій, в якому неминуче беруть участь обидві сторони. Ми повинні дбати, любити і поважати одне одного.

Постійна турбота про те, чи знайдемо ми «ту» людину

Уміння любити — означає пам'ятати ще про один аспект любові. Ми занадто часто турбуємося про те, що нам не вдається знайти ідеальну людину, яка буде знаходитися в резонансі з усіма нашими мріями і бажаннями. Частіше, ніж ні, нас дратує нездатність відшукати в океані людей ту саму, «справжню» любов, коли насправді ми навіть не знаємо, чи зможемо ми з нею впоратися.

Іноді наші думки настільки сповнені романтичних конструктів, що ми схильні ігнорувати один дуже важливий момент. Любов вимагає від нас постійної роботи над нею. Саме тому так важливо знати, як справлятися з випробуваннями, які супроводжують будь-які справжні, міцні стосунки.

Любов як потреба

Для того, щоб навчитися любити по-справжньому, потрібно, позаяк, обзавестися знаннями, як відмовитися від уявлення про любов, як про потребу. Той, хто прагне до романтичних особистих стосунків для того, щоб компенсувати свої недоліки, буде відчувати себе настільки незадоволеним, що ці відносини рано чи пізно перетворяться у форму рабства. Тоді одна людина буде винна все, а інша — нічого.

«Як це не парадоксально, але здатність бути одному - і є умова, необхідна для того, щоб вміти любити», — Еріх Фромм.

Любов як творчий акт

Відповідно до Еріха Фромма, любов — це форма енергії. Це імпульс, який надихає нас на рух, на самореалізацію і створення чогось нового. І, розширюючи і доповнюючи попередню фразу, ця неймовірно потужна і креативна сила з'являється лише тоді, коли ми вже задовольнили свої базові потреби.

Але в своїй книзі «Мистецтво кохання» Фромм писав, що лише відчувати цю енергію недостатньо. Ми повинні пам'ятати про те, що любов — це те, чим ми повинні жити і чому повинні допомагати надавати форму. Справжня пристрасть наповнюється з почуттів, зрілості і балансу, і вона розуміє, що для створення екземпляра найбільш прекрасного виду мистецтва в світі — справжнього кохання — потрібна самовіддана і наполеглива робота.

Пара в лісі

Любов подібна музиці, картинам, різьбі по дереву, письменницькій справі або архітектурі в тому, що перш, ніж її практикувати, ви повинні досконально вивчити теорію. І якщо ми це зробимо, то, як і будь-який по-справжньому креативний артист або інженер, ми знайдемо спосіб подолати всі складнощі, випробування і перешкоди на нашому шляху до втілення задуманого в реальність.

І, на закінчення, як писав Еріх Фромм, любити по-справжньому — значить залишити за спиною всі ті дитячі, незрілі перспективи, які часто визначають те, ким ми є (і яким нас навчило суспільство).

Ми повинні перестати бачити любов, як щось пасивне, і почати дивитися на неї, як на іскру, яка в чарівний спосіб пов'язує двох людей разом.

Любов — це субстанція, речовина, матерія. Це необроблений матеріал, який можна використовувати для створення чогось воістину чудового. Але тільки якщо ми дійсно цього хочемо і готові нести за це відповідальність.

«Любити — значить віддавати себе «другій половинці» без будь-яких гарантій, повністю здаватися на її милість в надії, що наша любов зародить любов у коханій людині. Любов — це акт віри, і в того, у кого мало віри, настільки ж мало і любові», — Еріх Фромм.