ЯК ОПРИШКИ В КАРПАТАХ ЗИМУВАЛИ

28 грудня 2013
Редакція

Коли ліси вкривало хуртовинами, а ріки товстою кригою, Довбуш разом зі своїми легінями вирушав в довгу і далеку подорож на полонину, у схови... "Час зимувати, інакше нас знайдуть панські гайдуки", - казав Олекса. У кого були сім'ї - розбігалися по домівкам, інші - ватагами по 6-8 осіб зимували в коморах на Чорногорі або в печерах на Бубнищі чи Писаному Камені, куди могло потрапити від 20-ти до 60-ти чоловік. Були й такі, які подавалися до своїх побратимів на Словаччину або Мадярщину. 

У зимарках опришки курили баконтові файки, вигравали на дримбах та флоярах, співали коломийки та колядки, вистругували порошниці та всіляке інше. Годі було шукати входу у такі криївки. А хто чужий зайшов - більше не повертався. Та якби все-таки дістався, то багато б чого побачив... 

Були там і книги премудрі, і магічні обереги. А на столі - виблискував золотий арійський хрест. Стіни вкривали давні бартки та буйволячі шкури, пістолі дбайливо стояли в оливі, а гроші у бербеницях - самі сороківці та червоні. Підлога у покоях була вистелена золотими монетами, награбованими з панських маєтків. Та до тих покоїв такі двері, що ніхто б не отворив, з величезної кам'яної плити, ну хіба, що велет спромігся б відсунути. 

Опришки були сонцепоклонниками, практикували народну магію та цілительство. Ставали у магічне коло-танець «Аркан», крутили бартками та вистукували ними об землю. Месники чудово усвідомлювали, що єдина цінність в людини - це єдність з Природою та рідними Богами, а тому берегли її та цінували свій рід, захищали від чужоземних впливів, загарбників і самозванців. Опришки не терпіли рабства і не ставали ніколи перед Богом на коліна, але хвалили його як свого брата. 

У печерах були продовбані глибокі ями, якими можна було спуститися до дверей. Двері ті вели до пивниць, де лежали величезні бочки зі скарбами та скрині з дорогоцінним одягом, прекрасами й іншими коштовностями, що їх відбирали у панків.

На протязі зими, хтось із опришків обов’язково, час від часу, спускався у долину, щоб дізнатися, що відбувалося в селі, відвідували родичів і знайомих, запасалися харчами, а іноді приводили з собою худібку, щоб заколоти на свята. 

Навесні схованки опришків заростали непрохідними корчами, мохом і густими травами. Багато хто згодом шукав таємничі опришківські скарби, та так і не знаходив нічого. 

Сьогодні душі опришків споглядають з Чорногори на свій рідний край і жахаються. Судилося їм відродитися у цю важку пору, щоб захистити країну, але вже у нових тілах. Це будуть месники духовні, які досвід минулих поколінь помножать на досвід теперішній, в серцях яких запалає вічна і непереможна іскра арійської ватри, котрі власною самопожертвою, а не пустим словом допоможуть рідній Батьківщині звільнитися від чужинських оков... 

© Віталій Креслав (https://www.facebook.com/vitaliykreslav) - етнолог, краєзнавець, засновник т-ва "Спадщина Предків"
 

Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

 

Умови використання матеріалів сайту

Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку

Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com

Що можна дізнатися про себе на основі власних сексуальних фантазій
Наші сексуальні фантазії відображають, принаймні частково, особистісні риси та особливості. Доктор філософії Джастін ЛейМіллер, вивчаючи сексуальні фантазії понад 4000 американців для своєї книги, виявив, основні п'ять факторів особистості. А саме...
Читати більше
УКРАЇНСЬКІ РОБІН ГУДИ
В історії України відомо чимало славетних імен народних месників та благородних розбійників, які намагались відновити соціальну справедливість, грабуючи багатих та роздаючи награбоване бідним. То чиї це імена та що відомо про цих персон?
Читати більше