Як містам зростати правильно

Місто розширюється, як рукавичка. Іноді здається, що от-от лусне. А все цінне – історичні будівлі, зелені території, місцеву автентику – заллє бетоном. Інфраструктура та соціальний простір можуть стати нестерпними, якщо розширення міст залишити неконтрольованим.є

На думку архітекторів, у великих містах – Київ, Львів, Харків, Одеса – саме так і відбувається. Місця, які за радянських часів лишали для громадських споруд і площ, забудували багатоповерхівками. Інвестори ставлять приватний інтерес вище, ніж належну транспортну систему й інженерні мережі. Знищують парки та сквери задля зведення чергових житлових комплексів, нехтуючи соціальною інфраструктурою, тому в деяких районах бракує дитячих садочків, шкіл, лікарень.

Міське середовище часто розглядають не як комплексний соціальний простір, а із механічної позиції – вмістити якнайбільше людей. Альтернатива такому підходу – виважене планування міста.

«Архітектори, планувальники, органи місцевого самоврядування та бізнесмени – усі захоплені мріями про порядок. Вони зачаровані масштабними моделями та поглядами на перспективи розвитку міста. Зараз у нас є певні інфраструктурні проблеми з минулого, але вони поволі відходять», – каже архітектор-урбаніст Богдан Жир.

Урбаністичні проблеми росту

Будинки
У радянських мікрорайонах було чимало місця для громадських споруд. Та їх використали не за планом – здебільшого там з’явилися багатоповерхівки. Міста ущільнили, кількість мешканців зросла, а необхідна інфраструктура не з’явилася.

Транспорт​​
Розширення доріг не зменшує інтенсивність трафіку. Коли місто додає чергову смугу, з’являються нові охочі нею скористатися.

Комунальні мережі
Разом зі старими будинками ми успадкували старі комунальні мережі, які потребують заміни. Використання якісних матеріалів і планування з перспективою на майбутнє може зменшити навантаження на них.

Соціальна інфраструктура
Школи, дитячі садочки, лікарні, магазини – усе це повинно бути у проектах нових мікрорайонів. Адже кількість населення в містах зростає, а наявної інфраструктури бракує.

Громадські парки
Парки та сквери пом’якшують мікроклімат, насичують повітря киснем, знешкоджують токсичні викиди. І головне – це простір для відпочинку містян. Та зелені зони часто знищуються на користь будівництва. Утім, чим більше мешканців проживатиме в місті, тим більше зелених зон йому знадобиться. Виходить замкнене коло. І перший крок до виходу з нього – оберігати принаймні ті парки, які ще є.

Урбаністи та планувальники стверджують, що за останні роки в українських містах відбулося чимало позитивних змін.

«Хрущовки і сталінки перебудовують. У приміській зоні зводять не окремі будинки, а цілі мікрорайони з розбудованою інфраструктурою, якісно змінюють території промислових зон. Важлива розбудова велодоріжок, збільшення пішохідних вулиць, обмеження руху великогабаритного транспорту, плата за паркування. У Києві й Івано-Франківську з’явилися пріоритетні дорожні смуги для автобусів, що теж має позитивні наслідки», – зазначає Богдан Жир.

Раніше в розвитку міст пріоритетною була промисловість. Зараз формування міст базується на наявності соціальної інфраструктури.

«Міське середовище на основі інформаційних технологій отримує інтегроване поєднання житла, праці та дозвілля. Виникають соціалізовані відкриті простори», – розповідає доктор архітектури, член спілки урбаністів України Вадим Вадімов.

Планування та муніципальне регулювання, участь урбаністів і містобудівників, належна законодавча база – необхідні умовами для того, щоб впоратися з викликами міграції до міст. Простір потребує відповідальності та співучасті мешканців. Тому люди повинні дбати про своє місто так, як дбають про поря ок у власному домі.

Графіка: Надія Миколаєнко