Як інтегрувати українську мову в життя: порада № 1 — глобалізуймося!

Так, знаю, звучить страшно, парадоксально й провокативно. Але не купуймося на звучні слова й намагаймося усвідомити поняття й явища, яким подаровано ту чи іншу заморську назву. Бо запозичуємо ми не стільки слова, як досвід інших країн: техніки й технології, товари, послуги і навіть звичаї. Воно й не дивно – більшість хоче кращого життя й активно в нього крокує, та й дорікати цим людям нема за що. І лише потім, перейнявши закордонний досвід, ми звертаємо увагу на назви. Помилково ми називаємо іноземними словами явища, які до них жодним боком не причетні. Бо слово знаємо, а що воно значить – ні. Будь-якій українізації має передувати загальна для всіх народів освіченість. Тож пропоную всім розібратися.

Наприклад, слова «хіт» та «шлягер» радять замінити на «пісеньку» чи «співанку», що одразу збіднює поняття, оскільки не кожна пісня може набути такої поширеності, аби стати хітом, проте кожен хіт у музичному бізнесі є піснею. До речі, хіти є у кіноіндустрії, і в будь-якому сегменті товарів та послуг («хіти продажу»), і навіть у кулінарії («рибні пельмені – хіт вісімдесятих») тощо. Тобто це фактично будь-що, що змогло стати масовим, популярним і рейтинговим. Зі словом «шлягер» ситуація трохи краща – тут одразу зрозуміло, що йдеться про музику. Звісно, що вживати слова «співанка» й «хіт» як контекстуальні синоніми можна й треба, проте повнозначними синонімами вони не є.

Інше слово, яке всіх дратує, – хедлайнер (чи гедлайнер, хто як пише). От чому не можна назвати зірку просто зіркою? На жаль, тому, що не всі зірки однакові. Сьогодні слово «зірка» вже не має масштабу Майкла Джексона чи Міка Джаґґера, а звузилося в до тої площини, де та чи інша особа й є зіркою («зірка «Інстаґраму» Настя Івлєєва», «зірка «Ютубу» Альона Венум», «зірка серіалу «Школа» Анна Трінчер» тощо). На всіляких фестивалях, збірних концертах до свят тощо усіх зірок рангують за масштабом популярності. У кого найбільше – той і хедлайнер. Ось, наприклад, визначення зі сайту «Словотвір»: «Хедлайнер  — основний музичний гурт або виконавець фестивалю, мета якого − привернути увагу якомога більшої аудиторії».

Звідки мода вважати бренд ґатунком – я гадки не маю. Адже бренд – це будь-яка торгова марка, яка легко вгадується серед інших.  Це назва чи ім’я, яке викликає у вас множинність асоціацій або ж одну, але стійку й невід’ємну. Причому бренд може бути як із ніші мас-маркету (товарів масового вжитку), так і серед сегменту люкс (преміальні товари). Звісно, межі люксу й мас-маркету відносні й змінні, проте їх об’єднує одна риса – назви їхніх товарів чи послуг упізнають і чітко ідентифікують – а отже,  останні стають брендами.  Під ґатунком, мабуть, поняття ексклюзивних та масових товарів і мались на увазі.

Тепер щодо прайс-листа, як його помилково замінюють українським цінником.  Цінник – це документ, який засвідчує ціну на один конкретний вид товару. Прайс-лист раніше був відомий нам як «прейскурант», у закладах громадського харчування він досі лишився «меню» або ж набув вужчих назв відповідно до сегменту товарів – «винна карта» (тут лише алкогольні напої), «шоколадна карта» (тут десерти й гарячий шоколад) тощо.  Але всі ці назви відображають загальне поняття – перелік послуг чи товарів та їхні ціни. Будь ласка, зауважте також, що «ціна» й «вартість» – це різні поняття, адже ціна поштучна, а вартість – це кількість товару чи послуг, помножена на ціну.

Ще цікаві метаморфози – вважати, що гамбургер, чизбургер і сендвіч – це ті самі речі. А ще багато хто нарікає «Чим вам не догодило звичне «канапка»?» Із канапкою все добре, от тільки сендвіч – це саме канапка закрита, переважно квадратної чи трикутної форми (розрізана навпіл), а гамбургер і чизбургер – то округлі сендвічі, в одному з яких переважає м'ясо, а в іншому – сир.

Частково хибне й трактування блокбастера бестселером. Знову ж таки, не всі блокбастери – бестселери, які і не всі хіти (касового) продажу – це  блокбастери. Хоча як контекстуальні синоніми їх можна застосовувати.

Як бачимо, інколи запозичені слова потрібні для позначення явищ, які виникли не в нашому мовному оточенні й тому набули неукраїнських назв. Власне, це й мета моєї нотатки, тому прошу не розпалювати ворожнечі й не вигадувати теорії змови. Чим зарадити? Одностайної відповіді тут немає. Можна вигадати свої відповідники, проте ймовірність, що вони такі увійдуть в узус – незначна. Ефективніше поширювати реалії власного виробництва на світ, аби запозичували в свої мови вже українські слова.
Коментарі, як завжди, відкриті для пропозицій та зауважень, радо подискутую.

Першоджерело.

Зображення — pinterest.com.