Як Фейсбук формує смак у мистецтві

За диктатурою партійних жлобів і стаханівських паханів, суспільство забуло, що таке "мати смак". Коли не жбурляєш пляшку у водойму, бо неприємно бачити бодай одну на березі. Не говориш про сенс життя з людиною, яка його пропиває вдома на дивані. Уникаєш людей з низькою мораллю. Смак регулює людські відносини на побутовому рівні.

Нині молоді професіонали формують побутові звички в Україні. Українською елітою стають програмісти, маркетологи та, за звичаєм, письменники зі здрібнішанням до журналістів і блогерів. Це вузьке коло різночинців. Після фейсбуку з’ясувалося, що освіта, бізнес, журналістика тощо тримаються на десятку людей у кожній галузі. І ще є трохи молодих, цікавих.

Фейсбук – це розмови про ЗОГ, зраду й перемогу 24 години, сім днів на тиждень. Це Вірджинія Вульф "На маяк". Це Мішель Пруст "У пошуках втраченого часу". І це величезне поле культурно-політичного активізму, причому щоденного. Користувач Фейсбуку може запіарити Кофі Хаус, що ті змінюють політику. Може й бути зламаний форсованими атаками ботів, і здаватиметься, що Монтян і Балашов мають 80% підтримки. 

Фейсбук має свою позицію, як колегіальний орган. Він може бути критично "проти". А може й критично "за". Наприклад, нещодавно користувачі майже одноголосно засудили артистів, що виступають у Росії.
 

Потап і Настя Каменських, київські артисти, переймаються, що влада заборонить їм виступати в Росії, де вони заробляють гроші. "Если травля артистов будет в Украине продолжаться, вы добьетесь того, что у вас останутся только Мария Бурмака и "Тартак". Мы зарабатываем деньги, где только можем. Мы не торгуем военной техникой, мы не занимаемся проституцией, мы зарабатываем песнями и улыбками. Мы – артисты, которые выступают по всему миру и везут заработанные деньги в Украину и тратят их в Украине. И наша позиция такова: мы за Украину."

Потап ріс і прославився в Києві. У нього талант. Він рідний і його справді складно запідозрити в диверсії. Це таки питання грошей. Подібну позицію має і Ані Лорак, і колишня регіоналка Таїсія Повалій. 

Парадоксально, але БРУТТО, гурт Сєргєя Міхалка, виступає в Росії, втім він є народним кумиром.

"После Майдана в прошлом году я в России дал больше ста концертов. Это огромное количество. При этом только порядка 10 или 12 были отменены. Все концерты прошли с аншлагами."

Звісно, Міхалок – інша справа. Він політично освічений анархо-синдикаліст, який має набагато кращий смак, ніж Потап, тому і його думки виглядають переконливо. З чим Потап їде в Росії? "Аябо"? "Бумдіггібай"? Чого очікувати від фанатів Таї чи Білик? "Эти серые лица не внушают доверия. Теперь я знаю кому поёт певица Валерия".

Давайте чесно. Хіба на Ані Лорак чи Повалій накинулися за їхню політичну позицію? Хіба разом з ними не накинулися на весь плебс, який любить їх слухати? Хіба атака на Потапа – це не бажання назавжди витерти його "У нас на раЕне" з архівів youtube? Ба більше, його хочеться оголосити "ворогом".  

Хороший артист не може бути ганчіркою. Інакше він втратить любов, і не буде кому дарувати усмішки. Серед слухачів Потапа багато патріотичної молоді, себто школярів і студентів Драгоманова. Він їх втратив під тиском соціальних мереж, які прямо підживлюють медіа. Фейсбук пости переходять на статті. Статті перетворюються на пости. 

Смак у кожного вибірковий, але неодмінно має протиставні речі в собі. "Вместе мы с тобой не пара" – це вороже, зате тіпокреп у моді: "Вот вам демократия действий, Вот вам и свобода. Что за мужики? Я им сломал бы руки! Как пацан может одеть Вместо кроссовок УГИ?" Ярмак, який стартував з "Пидарасии", зараз київський патріот-герой. 

Хороший смак буває лише в тих, хто готує аналіз для себе сам. Але будь-який форум створює правила, отже, дисципліну. Смак – це повторюваність схожих реакцій на різні події. Артистів пригнічують не за їхню позицію, її може й не бути. Від них чекають дискредитації. Їх провокують, вкладають несказані слова, вимагаючи неможливо – перестати працювати.

Пан Ліхута, який не змінив своїх про-регіональних поглядів, вважає так: "Пусть те, кто против поездок артистов в Россию, берут на обеспечение наши семьи". Але єдина причина, чому вони в Україні, це те, що їх годують люди з поганим смаком. 

Влада лише хоче сподобатися виборцям, які хочуть викинути Повалій і ще десяток естрадних пластмасових ляльок за борт історії. Проведіть вправу. Випишіть усі гурти, що їздили за Кучмою чи Януковичем за 10 років. Підкресліть ті, які б ви порадили своєму другу. Є хоч одна?

Тому фейсбук – це культурний бюлетень. Голосування триває рефлекторно. "За" або "утриматися". "За й промовчати", "проти й відповісти" та інші варіації like/comment/share. 

Фейсбук мобілізує. Фейсбук селекціонує. Чим він гірший будь-якого міністерства? Він навіть кращий. Він може заборонити Ірину Білик, а міністерство – ні.

Радимо вам також почитати:
Сучасна якісна українська музика є!
Facebook no more