Як червоноармієць Овчаренко самотужки 50 фашистів переміг

19 вересня 2014
Редакція

Овчаренко з Овчарово

Розлючений спецназівець самотужки знищує  десятки озброєних ворогів, змушуючи їх тікати наввипередки - подібний сюжет знайомий більшості з нас завдяки голлівудськими бойовикам типу "Коммандо" чи "Рембо".

В реальність того, що відбувається на екрані, важко повірити. І, тим не менше, щось подібне насправді колись вже відбувалось. Більше того, дійсність перевершує вигадку голлівудських сценаристів.
Щоправда, головним героєм історії, що трапилася в липні 1941 року, був не "морський котик" чи "зелений берет", а простий український селянин.

Уродженця села Овчарово Харківської області Дмитра Овчаренка призвали в армію ще до війни, на строкову службу. Новобранець був звичайнісіньким сільським хлопцем, не обділеним силою і статурою, але всього з п'ятьма класами освіти.

Син сільського теслі, що народився 1919 року, Мітя Овчаренко з юних років більше опановував сільську, а не шкільну науку - навчався доглядати за худобою, заготовлявати сіно, рубати дрова, і, само собою, освоював батьківську теслярську професію.

21-річний Дмитро сподівався відслужити в армії, повернутися в рідний колгосп, одружитися - словом, звичайні мрії простого сільського хлопця.

Нещасливе число

Але в червні 1941 року прийшла війна, і червоноармійцю 3-ї кулеметної роти 389 стрілецького полку 176-ї стрілецької дивізії стало не до мрій про повернення додому.

Командири визнали, що більш за все сільський хлопчина Овчаренко буде корисний Батьківщині в якості їздового. В обов'язки червоноармійця входило підвезення на возі до позицій роти продовольства і боєприпасів. На війні це не одна з найнебезпечніших справ, тому їздив Дмитро самотужки, озброєний однією лише гвинтівкою.

В середини липня 1941 року підрозділ Овчаренко вів бої в районі молдавського міста Бєльці. 13 липня, як і завжди, їздовий віз боєприпаси та продукти товаришам по службі.

Але число "13" не дарма називають нещасливим. Раптово на дорозі прямо на підводу Овчаренка вискочили дві машини, в яких знаходилися гітлерівці - три офіцери і 50 солдат.

Для плутанини на початку війни такі прориви ворога в тил радянських військ були звичною справою. Щоправда, червоноармійцю від цього було не легше. На нього навели автомат, відібрали гвинтівку, після чого підійшов німецький офіцер і почав допитувати полоненого.

Хочете - вірте, хочете - ні, але документи свідчать - сталося це біля містечка під назвою... Песець.

Невідомо, сказав про себе червоноармієць Овчаренко назву цього населеного пункту чи ні, але його становище дійсно було не найкращим.

Сокира війни

Натомість гітлерівці почували себе впевнено і навіть розслаблено - в перші дні війни вони часто брали радянських солдат у полон, тому цей, захоплений зненацька, переляканий росіянин (Овчаренко був українцем, але німці в такі тонкощі не вникали) був ще одним доказом переваги арійських солдатів над слов'янськими "недолюдьми".

Офіцер допитував Дмитра на місці, біля підводи. Гвинтівку в нього відібрали, так що ніякого підступу від нього не очікували.

Між тим, в сіні поруч з Дмитром лежала сокира, яку німці чи то не помітили, чи то не вважали загрозою.

Для міського жителя сокира - це скоріше щось екзотичне. А для селянина, а тим більше для сина тесляра, - це одне з головних знарядь праці. І дрова нарубати, і будинок побудувати - багато де селянину не обійтися без сокири. А іноді її навіть пускали в хід для того, щоб, приміром, відвадити ведмедя у лісі.

Про що думав Овчаренко, стоячи перед німецьким офіцером, невідомо, але навряд чи він підраховував свої шанси в сутичці формату "один проти п'ятдесяти трьох". Просто в якийсь момент солдат вирішив, що, як казав червоноармієць Сухов, "бажано, звичайно, помучитися".

Раптово він схопив сокиру і одним помахом зніс голову командиру німецького загону. Тіло осіло на землю.

Німці очікували чого завгодно, але не такого повороту подій. На кілька секунд вони застигли від несподіваного потрясіння.

Цих секунд солдату вистачило для того, щоб пірнути в підводу, витягнути три гранати, і закинути їх в гущу застиглих ворогів.

23:0 на нашу користь

Коли розсіявся дим, у тих німців, кого не зачепило осколками, постала перед очима жахлива картина - повсюди лежали їх вбиті та поранені товариші, а прямо на них летів розлючений російський солдат із сокирою.

В книгах ідеологів Третього Рейху багато було написано про перевагу арійців над іншими расами. Але в "Майн Кампф" нічого не говорилося про те, як впоратися з розгніваним слов'янським теслею в армійській формі.

І більше двох десятків німців нажахані побігли від Дмитра Овчаренка, забувши і про власну зброю, і взагалі про все на світі.

Втекти вдалося далеко не всім - наприклад, одного з двох ще живих офіцерів, які намагалися утекти через городи, червоноармієць наздогнав і знову пустив у хід сокиру, позбавивши голови і його.
Коли на імпровізованому полі бою залишилися тільки трупи німців і червоноармієць Овчаренко, переможець зібрав документи вбитих, офіцерські планшети, і подався до рідної роти.

Дмитро простодушно розповів про те, що з ним трапилося в дорозі, але товариші по службі в мить почали кепкувати з нього: "Да ладно, горазд ты выдумывать!"

Однак політрук роти, переглянувши привезені документи, присвиснув від подиву, і, взявши кілька бійців, подався на місце подій.

Коли підрахували вбитих, з'ясувалося, що Дмитро Овчаренко в цій сутичці знищив двох німецьких офіцерів і 21 солдата противника.

Герої не вмирають

Командування, оцінивши масштаб вчиненого подвигу, відправило подання на найвищу нагороду.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 9 листопада 1941 "за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецько-фашистськими загарбниками і проявлені при цьому мужність і героїзм" червоноармійцеві Овчаренко Дмитру Романовичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі "Золота зірка".

Після цього бою Дмитра Овчаренка перевели з їздових в кулеметники. Він продовжував хоробро боротися з фашистами, пройшов майже всю війну. Але до перемоги дожити йому не судилося - під час визволення Угорщини в районі станції Шерегейеше кулеметник 3-ї танкової бригади рядовий Овчаренко був тяжко поранений. Він помер у госпіталі від ран 28 січня 1945.

А тих німців, що зуміли втекти 13 липня 1941 з околиці містечка Песець, напевно, до останніх днів мучив один і той же нічний кошмар - розлючений російський солдат із закривавленою сокирою, від якого немає порятунку...
 
(via)
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

 

Умови використання матеріалів сайту

Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку

Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com

30 хвилин в день, які повністю змінять ваше життя
Нам постійно бракує часу. Робота, справи — за ними та втомою не встигаєш займатися тим, чим хотілося б. А життя втікає. Далі в статті розповімо про надлегкий спосіб, який допоможе встигати все.
Читати більше