Я стопчу свої "конверси", обходячи різні дороги,
І спишу білим віршем усі свої записники,
На своїх двох блукатиму, доки матиму змогу,
За плечима-старенька гітара й пройдЕні шляхи.
Я побачу мільйони очей різних міст і народів,
Під новою зорею щоночі впадатиму в сон,
Хтось впускає у світ нову партію "сірих штрих-кодів",
Доки я з вільним вітром зливаюся в унісон.
І гаряче каміння розкинулось під ногами,
Синє небо, що стягом сталевим висить над чолом,
Трав'янисті долини розкинулися коврами,
Ось мій дім-не з бетону і не із камінних оков.
Я готовий віддати останній свій тихий подих,
Я готовий палити усі сторінки знаних книг,
Лиш за те, щоб дороги ці вічно ногами топтати,
Лиш за те, щоби воля моя лишилась між них.
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
