Я прожив цілу сотню життів - олек ніколассон в англійському перекладі марини чиянової

Я прожив
цілу
сотню життів:
в літню спеку від сонця
мене
ховали
Вінтерфелла стіни високі,
товсті,
давні башти,
крипти у темних підвалах.
А коли, навпаки, сніги мели
наче в тому ролику «Фрозен Трона»,
я заходив
у гамірні «Три мітли»
разом з Гаррі, Роном і Герміоною.
І коли
хотілось
рубанути з плеча,
і лишитись без імені,
дому,
боргу,
мене радісним тріском
вогонь стрічав
в головній
залі
Каер Морхена.
А коли світанок яскраво горів
з-за обрію
краєм
сонця
надщербленим,
Волинкар біля Воріт Зорі
мене вітав
вітром у вербах.
Так минали роки:
з їх імли
випливали нові люди,
лиця,
і зникали друзі,
та ці – не йшли,
залишаючись
на
полицях.

© Олек Ніколассон, Україна

I've lived a hundred lives:
in the summer heat I was hid from the sun
by the high Winterfell's walls,
old and thick walls,
crypts in dark basements.
And when, otherwise,
the snowstorms would rage -
like in that trailer from 'The Frozen Throne' -
I would come into the noisy
'Three brooms'
with Harry, Ron and Hermione.
And when I wanted to cut off everything,
stay without a name,
home,
duty,
the fire would meet me
with a joyous sound
in the main hall of
Kaer Morhen.
And when the dawn burned brightly
from the horizon
with a broken side of the sun ,
the pipe player by the Dawn Gate
would meet me with a wind in the
willows.
That's how the years would pass.
From their darkness
new people would arise,
new faces,
and friends would disappear – but
those friends would never leave, staying
on my bookshelves.

Translated by © Maryna Tchianova, Ukraine, 2018