|
23 липня 2019
Анатолій Власюк |
Я дочекаюся свого:
Твоїх зізнань, цілунків, сліз.
Лиш пізно буде це усе, –
Життя ж бо жменька залишилась.
В житті усе прийде невчасно:
Зарано хтось народиться, запізно хтось помре.
Здається, що земля то біг прискорює,
А то гальмує у задумі про своє.
Стривай, не нарікай на те, що було,
Бо ти не знаєш, що в майбутньому чекає.
А може, ти ще не доріс до нього?
Тож треба ще не народитися тобі.
Ти вже в думках полинула до мене.
Але тебе щось стримує завжди.
Тепер вагітність ця. Але ж її чекала!
І в тебе з’явиться на світ дитя.
Воно моє, хоча й від твого чоловіка.
Як я тебе кохав – не покохає вже ніхто.
У мареві віків тебе я розпізнав.
В єдине ціле злились наші душі.
… Я дочекаюся свого:
Твоїх зізнань, цілунків, сліз.
Лиш пізно буде це усе, –
Життя ж бо жменька залишилась…
Анатолій ВЛАСЮК
21 травня 2016 року
| 0 | 1103 |
Умови використання матеріалів сайту
Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку
Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com
