Якщо ти мені скажеш завтра: "я іду, ти відпусти",
Я не скажу тобі ні слова, лиш покажу на двері: "йди"
Не буде сліз, які бринять що ночі,
Не буде і мольби "не йди".
Я буду твоєю тіню серед ночі,
Щоб лиш щасливий був ти.
Я буду шелестом весняним,
Щоб од вітрів оберігать,
Але ні слова не скажу безтями,
Бо вже не зможу покохать.
Розвіються неначе пух по вітру
Усі надії й сподівання, і я для тебе не остання…
Замовкнуть птахи серед літа
І стихне гам у місті голоснім,
Я буду лиш відголосом літа,
Що твою пам'ять завжди грів.
Ти ж так мене кохав безтями,
Ти був щасливий, бачила це я,
Але чомусь доля-поганка забрала тебе і не відпуска.
Ти далі будеш жити тихо,
А я по кроках твоїх буду йти,
Щоб не спіткало горе й лихо
Буду завжди позаду йти.
Не дам тобі я оступитись,
Бо стану ангелом твоїм,
Тобі я буду тільки снитись,
Бо жить не доля вже мені.
Коли тебе зі мною вже не стане
Не стане і мене утім житті
Я стану ангелом,
Щоби без тями тебе охоронять у нім.
Не пущу у дорогу я далеку,
Не дам помилки робить тобі
Я охоронятиму твою безпеку,
Хоч не довірився колись мені
Я це забуду й не згадаю
Накрию парасолею під час дощу
І буду йти з тобою аж до краю
Щоб ти щасливий завжди був.
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
