|
18 липня 2019
Анатолій Власюк |
Вже десь з тобою заступили
Ми заборонену межу.
І ніби жили – ще й не жили.
А я про Вічність вже кажу.
Життя – цікава штука, брате.
І більшого від нього не візьмеш,
Ніж те, що можеш ти забрати,
На світі поки ще живеш.
Ти можеш гроші заграбастать,
Маєтки внукам збудувать.
Та скаже Бог тобі вже: “Баста!” –
Й не будеш людство мордувать.
І мільярдер, й жебрак, одначе,
На цвинтарі кінець знайдуть.
Тож не печалься, мій козаче:
Для всіх один у Бога путь.
Ми розійдемось в поколіннях,
У часі й просторі також.
Застигнемо в своїх моліннях.
Гріхи свої й мої не множ.
І навіть праведні вмирають.
Й воскреснуть грішники чужі –
І ті, що Бога ще не знають,
І атеїсти, й вченії мужі.
З тобою мудро я спілкуюсь.
Заснула на моїм плечі.
І все ж тобою я піклуюсь,
Бо будуть ще у нас плачі.
Сприймай життя жорстоку сутність.
Йому ти гідно протистав
Свою божественну присутність
Й завершеність земних всіх справ.
… Вже десь з тобою заступили
Ми заборонену межу.
І ніби жили – ще й не жили.
А я про Вічність вже кажу…
Анатолій ВЛАСЮК
28 травня 2016 року
| 0 | 565 |
Умови використання матеріалів сайту
Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку
Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com
